Постанова
іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 755/16836/19
провадження № 51-3585км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Анісімова Г.М.,
суддів Булейко О.Л., Ковтуновича М.І.,
секретаря судового засідання Рудюк В.Л.,
прокурора Кузнецова С.М.,
засудженої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Пугачова Є.К.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Пугачова Євгена Костянтиновича в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером № 12019100040006681
за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), раніше засудженої згідно з вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2019 року за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, зі звільненням
від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 цього кодексу з іспитовим строком тривалістю 1 рік, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11 листопада 2019 року
ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, та
із застосуванням ст. 69 цього Кодексу засуджено до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2019 року ухвалено виконувати самостійно. Вирішено долю речових доказів та витрат у провадженні.
Київський апеляційний суд скасував вирок районного суду в частині призначеного покарання та 24 червня 2020 року ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 за
ч. 2 ст. 309 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ст. 71 КК до покарання призначеного цим вироком частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 09 квітня 2019 року та остаточно призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки
1 місяць.
Відповідно до вироку ОСОБА_1 10 серпня 2019 року приблизно о 15:30 перебуваючи
на вул. Миру, 13 у м. Києві біля житлового будинку знайшла медичний шприц ємністю 10 мл, заповнений рідиною прозорого кольору до позначки 2 мл, у якому як вона вважала, знаходиться наркотичний засіб метадон. Реалізуючи свої злочинні наміри, спрямовані на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, ОСОБА_1 вищевказаний наркотичний засіб поклала до лівої кишені кофти, в яку була одягнута,
та почала його зберігати при собі. Того ж дня близько 15:40 на просп. Миру, 8 у м. Києві ОСОБА_1 добровільно надала працівникам правоохоронного органу для вилучення знайдений медичний шприц зі вмістом наркотичного засобу метадон, загальною масою 0,118 г, який вона незаконно зберігала для власного вживання без мети збуту.
Вимоги й узагальнені доводи особи, що подала касаційну скаргу
Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, захисник засудженої звернувся
з касаційною скаргою, в якій ставить вимогу про зміну вироку Київського апеляційного суду від 24 червня 2020 року та призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вважає, що суд належним чином не врахував обставин, які пом`якшують покарання, та за наявності підстав для застосування положень ст. 69 КК, призначив ОСОБА_1 явно несправедливе покарання через його суворість.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції допустився істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки повторно не дослідив обставин, встановлених під час кримінального провадження, та залишив поза увагою той факт,
що в період з 16 по 23 березня 2020 року ОСОБА_1 пройшла медикаментозне лікування, про що надала довідку.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні засуджена та її захисник підтримали доводи касаційної скарги, просили її задовольнити.
Прокурор проти задоволення касаційної скарги заперечував, вважав безпідставними наведені захисником засудженої доводи касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та засудженої, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції відповідно до вимог ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення
та особі засудженого.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, за який її засуджено, та кваліфікація її дій за ч. 2 ст. 309 КК у касаційній скарзі захисника не оскаржуються.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано як незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчинене повторно. Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1, будучи раніше засудженою Дніпровським районним судом
м. Києва вироком від 09 квітня 2019 року за ч. 1 ст. 309 КК, 11 листопада 2019 року вчинила новий злочин, тобто протягом року після її засудження за цією статтею.
Законом України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень", який набрав чинності 01 липня 2020 року,
з диспозиції ч. 2 ст. 309 КК виключено кваліфікуючі ознаки: "повторно" та "особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310, 317 цього Кодексу". З набранням чинності зазначеним Законом кваліфікуючими ознаками, передбаченими ч. 2 ст. 309 КК, є вчинення кримінального правопорушення, визначеного в ч. 1 цієї статті, за попередньою змовою групою осіб чи протягом року після засудження за цією статтею або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах.
Зі змісту ст. 5 КК вбачається, що закон про кримінальну відповідальність, який скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію в часі.
Закон № 2617-VIII відповідає таким ознакам, а тому має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання ним чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Водночас повторність, пов`язана з попереднім засудженням особи за ч. 1 ст. 309 КК, як кваліфікуюча ознака ч. 2 цієї статті в редакції Кодексу, чинній на момент вчинення злочину, та вчинення кримінального правопорушення протягом року після засудження за цією статтею як спеціальний рецидив злочинів, передбачений кваліфікуючою ознакою ч. 2 зазначеної статті в редакції, чинній на момент касаційного розгляду, мають спільні ознаки, що не дає підстав для перекваліфікації дій засудженої, яка вчинила злочин протягом року після її засудження за ч.1 ст. 309 КК з ч.2 на ч.1 цієї статті.
Тому зміни, внесені до ч. 2 ст. 309 КК Законом № 2617-VIII, не впливають на висновки суду щодо застосування закону України про кримінальну відповідальність