Постанова
іменем України
17листопада 2020 року
м. Київ
справа №127/5747/18
провадження № 51-3101км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої Крет Г. Р.,
суддів Бущенка А. П., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Дегтяр Л. О.,
прокурора Титаренка Ю. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Кобзіної А. С. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 09 червня 2020 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця м. Новий Уренгой Тюменськоїобласті РосійськоїФедерації,жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомВінницького міського суду Вінницької області від 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 09 червня 2020 року апеляційну скаргу захисника Кобзіної А. С. залишив без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 - без змін.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні за викладених у вироку обставин відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб.
Як установив місцевий суд, 25 січня 2018 року близько 14:00?знаходячись на території Залізничного вокзалу на пл. Привокзальна, 1 у м. Вінниці, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2, котрий за це кримінальне правопорушення засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17 серпня 2018 року, що набув законної сили, діючи з корисливих мотивів, вимагали у ОСОБА_3 гроші.Після відмови останнього, ОСОБА_1 діючи умисно, відкрито, шляхом ривка дістав з кишені куртки ОСОБА_3 мобільний телефон марки "Nokia", моделі "ХL Dual SIM RM -1030", вартістю 1193,93 грн та передав його ОСОБА_2, а з задньої кишені штанів 110 грн, які помістив до своєї кишені. Такі протиправні дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були викриті потерпілим, який почав вимагати повернення належного йому майна. Після чого ОСОБА_2 застосував фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, а саме наніс декілька ударів в обличчя та тулуб потерпілого, спричинивши легкі тілесні ушкодження.Після вчинення злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з місця злочину втекли та розпорядились викраденим майном на власний розсуд, завдавши своїми протиправними діями потерпілому ОСОБА_3 майнової шкоди на загальну суму 1303,93 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить на підставі п.1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити у зв`язку з недоведеністю винуватості у вчиненні злочину. Аргументуючи свої вимоги, захисник зазначає, що відеозапис з камер спостереження кафе "Їжа в дорогу" є недопустимим доказом, оскільки усупереч ч. 12 ст. 290 КПК не був відкритий обвинуваченому. Вказує, що під час судового розгляду кримінального провадження було порушено право на захист обвинуваченого, оскільки в матеріалах провадження відсутні докази на підтвердження повноважень перекладача Рабчинської І. Є.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 цієї статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Положеннями ст. 438 КПК визначено підстави для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції. На будь-яких інших підставах, окрім зазначених у цій нормі, зокрема через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту розгляду, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржених судових рішень, а виходить з обставин, установлених судом.
Захисник у своїй касаційній скарзі, як убачається з її змісту, заперечує правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, достовірність окремих доказів, тоді як їх перевірку в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна (грабежу), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.