Постанова
іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 750/1227/18
провадження № 51-10386км18
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ковтуновича М. І.,
суддів Анісімова Г. М., Луганського Ю. М.,
за участю:
секретаря судового засідання Лагоди І. О.,
прокурора Сингаївської А. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 05 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270010008817, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ленінівка Менського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України(далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо скасування арешту автомобіля і питання стосовно речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що він 24 листопада 2017 року приблизно о 16:40, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем ВАЗ-21063 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та рухаючись на вул. 1-го Травня в м. Чернігові зі сторони вул. Маресʼєва у напрямку вул. Генерала Бєлова, грубо порушуючи вимоги пп. "б" п. 2.3, пп. "а" п. 2.9, пунктів 2.10, 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та її змінами, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким зменшував швидкість інший транспортний засіб, що рухався по суміжній смузі руху, не зменшив швидкості та не зупинився і, не переконавшись у тому, що на пішохідному переході немає пішоходів, продовжив рух та вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка перетинала проїзну частину по пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого останній було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
Апеляційний суд Чернігівської області ухвалою від 12 вересня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
За постановою Верховного Суду від 09 квітня 2020 року ухвалу суду апеляційної інстанції від 12 вересня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 05 червня 2020 року вирок районного суду від 22 березня 2018 року залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції під час повторної перевірки призначеного ОСОБА_1 покарання не врахував вимог статей 50, 65 КК, не перевірив доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора та порушив ст. 370, частини 1, 2 ст. 419 та ч. 3 ст. 439 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
За твердженням сторони обвинувачення, Чернігівський апеляційний суд всупереч вказівці суду касаційної інстанції та вимогам ст. 419 КПК лише вказав, що доводи прокурора стосовно неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (статей 75, 76 КК) є безпідставними, і перелічив обставини, які, на його думку, взяв до уваги суд першої інстанції. Також суд додатково врахував, що ОСОБА_1 після ухвалення вироку влаштувався на роботу, одружився, нових злочинів не вчинив та на виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 вересня 2019 року із його заробітної плати відраховуються кошти на відшкодування моральної шкоди потерпілій. Крім того, зважив суд і на позицію потерпілої, яка просила не позбавляти обвинуваченого волі.
Разом з тим прокурор наголошує на тому, що в ухвалі не зазначено обґрунтування, чому відхилено доводи апеляційної скарги, а саме про необхідність врахування тяжкості кримінального правопорушення та обставин його вчинення; обтяжуючу покарання обставину (перебування в стані алкогольного сп`яніння) та наслідки вчиненого кримінального правопорушення; поведінку обвинуваченого після дорожньо-транспортної пригоди; неналежне обґрунтування у вироку можливості застосування ст. 75 КК та необхідність досягнення превентивної мети покарання.
Свої доводи аргументує також і залишенням поза увагою доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо характеру та суспільної небезпеки кримінального правопорушення; безвідповідального ставлення ОСОБА_1 до правил дорожнього руху, який, усвідомлюючи, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, керував транспортним засобом, внаслідок чого було травмовано потерпілу на пішохідному переході та заподіяно їй тяжких тілесних ушкоджень; залишення місця кримінального правопорушення після його вчинення.
З огляду на викладене скаржник вважає, що апеляційний суд, не виконавши вказівок суду касаційної інстанції, не перевіривши та не спростувавши доводів прокурора, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Стверджує, що призначене ОСОБА_1 покарання не є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення кримінальних правопорушень, тобто не відповідає приписам ст. 65 КК та є явно м`яким.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Сингаївська А. О. підтримала касаційну скаргу і просила задовольнити її вимоги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених районним судом, правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорено.