Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 381/4889/16-к
провадження № 51-3502км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І. В.,
суддів Булейко О. Л., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О.В.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
захисника Дубчака Ю.Є.,
представника потерпілої Ничик А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2019 року та вирок Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року і захисника Сікана Ю.Л. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110310001891, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такого, що немає судимості,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 296 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вирокомФастівського міськрайонного суду Київської області від 03 грудня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки; за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі п. б п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України перераховано 3 роки обмеження волі в 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 25 липня 2016 року о 21:30 год., будучи в стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи на перехресті вулиць Льва Толстого та Садової в м. Фастові Київської області, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, заїхав вантажним автомобілем "ГАЗ-3307 ЗНГ" на тротуар неподалік перехрестя вулиць Льва Толстого та Садової, де перебували перехожі, вийшов з автомобіля та, тримаючи в руках призначений для тренувальної стрільби поза межами спеціальних приміщень та майданчиків револьвер "ALFA 420", почав погрожувати його застосуванням перехожим.
Також ОСОБА_1 28 жовтня 2016 року о 14:30 год., будучи в стані алкогольного сп`яніння, зайшов до приміщення дитячого навчального закладу №5 "Сонечко" за адресою: Київська область, м. Фастів, вул. Мічуріна, 24, діючи з прямим умислом, який направлений на хуліганські дії, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося зухвалістю, застосував до завідуючої вказаного дитячого навчального закладу ОСОБА_2 фізичне насильство, яке виразилося в штовханині руками в груди, від чого остання впала на стіл, та в завданні одного удару кулаком руки в праву сторону щелепи. При цьому ОСОБА_1, використовуючи нецензурну лайку словесно погрожував ОСОБА_2 та іншим працівникам дитячого навчального закладу розправою.
Київським апеляційним судом вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 02 липня 2020 року, яким ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки, за ч. 4 ст. 296 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення в частині його засудження за ч. 4 ст. 296 КК України з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та закрити кримінальне провадження. Посилається на те, що у справі відсутні докази, які би вказували на вчинення ним інкримінованого злочину. Також стверджує про відсутність об`єктивної та суб`єктивної сторони цього складу злочину. Окрім того вважає, що, оскільки у справі існує постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, то його дії не можуть бути кваліфіковані як злочин, передбачений ч. 4 ст. 296 КК України. Звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не усунув ці порушення та безпідставно скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, а при ухваленні свого вироку призначив суворе покарання. У зв`язку з цим також просить судові рішення щодо нього змінити в частині його засудження за ч. 1 ст. 296 КК України й на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.
У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. ч. 1, 4 ст. 296 КК України, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів й даним про його особу, просить вирок апеляційного суду скасувати в частині призначеного покарання та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд при призначенні покарання належним чином не врахував обставини, які пом`якшують покарання, і дані про особу обвинуваченого та безпідставно скасував вирок місцевого суду в частині звільнення його підзахисного від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор та представник потерпілої вважають, що касаційні скарги є необґрунтованими та просять їх відхилити.
Захисник підтримав подані касаційні скарги.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У поданій касаційній сказі засуджений не оспорює доведеність його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, а захисник не оскаржує доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. ч. 1, 4 ст. 296 КК України.
Згідно зі статтею 438 КПК Українипідставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Стаття 413 КПК Українипередбачає, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
У статті 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з положеннями ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення
Кримінальний процесуальний закон передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.