|
| |
|
|
|
Постанова
Іменем України
17 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 127/9274/20
провадження № 51-2782км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів: Марчука О. П., Могильного О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Матолич М. Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 27 травня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2020 року було задоволено скаргу ОСОБА_1 та визнано незаконною бездіяльність слідчого Вінницького районного відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області Глушка В. П. Зобов`язано уповноважену особу вказаного районного відділення поліції вчинити вимоги, передбачені ст. 214 КПК України за заявою ОСОБА_1 від 15 квітня 2020 року щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 109 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 14 травня 2020 було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Вінницького міського суду Вінницької області від 30 квітня 2020 року.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 27 травня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з тим, що з урахуванням вимог ст. 379 КПК України ухвала слідчого судді, якою було відмовлено у задоволенні заяви про виправлення описки, не віднесена до рішень, які можуть бути предметом апеляційного оскарження.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому скаржник посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки згідно з ч. 3 ст. 379 КПК України ухвала суду про відмову у внесенні виправлень підлягає оскарженню.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах вимог, викладених у касаційних скаргах.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 КПК України.
Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу місцевого суду про виправлення описки, вказаних вимог кримінального процесуального закону апеляційний суд дотримався.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 379 КПК України ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено.
Разом із тим указана норма не містить жодних положень щодо порядку такого оскарження, у тому числі з урахуванням інстанції суду, який постановив таку ухвалу. У зв`язку з цим буквальне філологічне тлумачення може призвести до явно абсурдного висновку, що оскарженню підлягають взагалі будь-які ухвали про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень, навіть якщо вони постановлені Верховним Судом, рішення якого за загальним правилом остаточні та оскарженню не підлягають. Не містять положення ч. 3 ст. 379 КПК України при їх буквальному філологічному тлумаченні й відповіді на питання про те, у якому порядку мали б оскаржуватися відповідні ухвали апеляційних судів, вищого спеціалізованого суду (у випадку його створення) та Верховного Суду - в апеляційному чи касаційному.