Постанова
іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 641/2931/18
провадження № 51-4041км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Мазура М. В., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Костюка О. С.,
засудженого ОСОБА_1,
захисників Іщенка О. Б., Іщенко Ю. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Харківського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у кримінальному провадженні № 12018220540000640 щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 119 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.1, п. 2 ч.3 ст.76КК.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 суму моральної шкоди івитратина правничу допомогу в розмірі 256 250 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 17 березня 2018 року близько 10:40, під час гри у футбол у спортивному залі спортивного комплексу "Планета", розташованого за адресою: вул. Костичева, 29, м. Харків, через ігрове зіткнення, що відбулося між ним та ОСОБА_3, діючи на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи злочинний намір на спричинення тілесних ушкоджень, підійшов до ОСОБА_3, який перебував на підлозі залу в положенні на ліктях та колінах, й умисно завдав останньому одного удару правою ногою, взутою в кросівок, у ділянку тулуба зліва, не передбачаючи наслідків у виді смерті потерпілого, хоча повинен був та міг їх передбачити. В результаті своєї злочинної недбалості ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_3, згідно з висновком судово-медичної експертизи, закриту тупу травму тіла, забій лівої легені, забій-струс серця, гострий розлад кровообігу, і останній від отриманого ушкодження того ж дня помер.
Харківський апеляційний суд вироком від 24 червня 2020 року скасував вирок місцевого суду (в частині призначення покарання) та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 119 КК у виді обмеження волі на строк 4 роки, в решті вирок суду першої інстанції залишив без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, покликаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок апеляційного суду і застосувати до нього положення ст. 75 КК. Вказує, що, скасовуючи рішення місцевого суду в частині застосування до нього ст. 75 цього Кодексу, апеляційний суд не врахував, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, у вчиненому щиро розкаюється, позитивно характеризується, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей,частково відшкодував потерпілій збитки. Зазначає, що хоча і призначено йому апеляційним судом більш м`яке покарання у виді обмеження волі, однак воно підлягає реальному виконанню, а це погіршує його становище та позбавляє можливості в повному обсязі відшкодувати потерпілій суму моральної шкоди і витрати на правничу допомогу. Вважає, що суд апеляційної інстанції не навів підстав, на яких дійшов висновку про неможливість застосування щодо нього ст. 75 КК.
Позиції учасників судового провадження
На касаційну скаргу заперечень від учасників судового провадження не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисники Іщенко Ю. А., Іщенко О. Б. просили задовольнити касаційну скаргу засудженого, прокурорКостюк О. С. заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 119 КК у касаційному порядку не оскаржуються.
У статті 370 і ч. 2 ст. 418 КПКвизначено, що судове рішення суду апеляційної інстанції повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Водночас підставами для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку є: необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідність застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання (ч. 1 ст. 420 КПК).
Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи вирок, апеляційний суд цих вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Доводи в касаційній скарзі щодоневідповідності призначеного ОСОБА_1 апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості є необґрунтованими.
Положеннями ст. 50 КК регламентовано, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з вказаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.