Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 750/5622/19
провадження № 61-17150св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 червня 2019 року у складі судді Коверзнева В. О.
та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Іванової Г. П., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк") про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач не узгоджував з ним ні суми заборгованості за кредитним договором, на погашення якої було звернено стягнення на спірну квартиру в позасудовому порядку, ні ринкової вартості самої квартири, у зв`язку з чим, на думку позивача, третя особа не мала підстав
для реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем.
Просив визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: запис № 30200117
від 05 лютого 2019 року (індексний номер 45426959 від 08 лютого 2019 року), вчинений третьою особою, про реєстрацію за відповідачем права власності
на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконною і скасовано державну реєстрацію права власності
в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: запис № 30200117
від 05 лютого 2019 року (індексний номер 45426959 від 08 лютого 2019 року), вчинений державним реєстратором прав на нерухоме майно Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Пінчуком І. Ю.,
про реєстрацію права власності на квартиру
АДРЕСА_1 за АТ "Укрсоцбанк". Вирішено питання судових витрат.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що з урахуванням наявності помилки в номері та даті іпотечного договору, зазначених у реєстраційному записі, а також того, що у провадженні Верховного Суду знаходиться цивільна справа № 751/10084/15-ц за касаційною скаргою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1
та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за кредитним договором, та виходячи з положень пункту 9.3.1 іпотечного договору,
у взаємозв`язку з нормами статей 17, 33, 36, 37 Закону України "Про іпотеку", неможливо беззастережно застосувати позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності спору про розмір заборгованості за договором та/або ринкову вартість самого предмета іпотеки, на яке звертається стягнення.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У липні 2019 року АТ "Укрсоцбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно зазначили, що номер
і дата іпотечного договору, на підставі якого здійснено оскаржуваний реєстраційний запис, не відповідають даті і номеру іпотечного договору,
що свідчить про вчинення третьою особою реєстраційного запису про перехід права власності на квартиру від позивача до відповідача на підставі неіснуючого правочину. Запис, зазначений у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є технічною помилкою, здійсненою державним реєстратором. Обов`язком банку було подати необхідні документи, у тому числі й іпотечний договір
від 21 травня 2008 року № MRTG-000000013021, передбачені законодавством. Порушень у переліку документів, переданих банком державному реєстратору, суди не встановили.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу
до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 750/5622/19, витребувано її з Деснянського районного суду м. Чернігова.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 10 вересня 2020 року справу передано судді Бурлакову С. Ю.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суди встановили, що 21 травня 2008 року ОСОБА_1 уклав
з Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Банк" (далі -
ТОВ "УніКредит Банк"), правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", договір про іпотечний кредит № MRTG000000013021, відповідно до якого банк надав позивачеві кредит у сумі 48 300,00 дол. США на придбання квартири
АДРЕСА_1 .
З метою забезпечення належного виконання умов договору 21 травня 2008 року між ОСОБА_1 і ТОВ "УніКредит Банк" укладено іпотечний договір
№ MRTG000000013021, на підставі якого ОСОБА_1 передав
в іпотеку банку належну йому на праві власності квартиру
АДРЕСА_1 .
Пунктом 9.3.1 іпотечного договору встановлено, що підписанням вказаного іпотечного договору ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на задоволення вимог банку про перехід права власності на квартиру
АДРЕСА_1 в рахунок виконання основного зобов`язання за договором у позасудовому порядку.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
05 лютого 2019 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області Пінчук І. Ю. вчинив запис № 30200117 про реєстрацію права власності на квартиру
АДРЕСА_1 за АТ "Укрсоцбанк" (індексний
номер 45426959 від 08 лютого 2019 року); підставою для вчинення цього запису є іпотечний договір від 01 травня 2008 року № MRTG 0000000013021.
Тобто номер і дата іпотечного договору, зазначені в цьому записі,
не відповідають даті та номеру іпотечного договору, укладеного між ОСОБА_1 і ТОВ "УніКредит Банк".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких
не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційну скаргу подано до суду у липні 2019 року, її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України у редакції, що діяла до 08 лютого
2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і спрямовані на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, врегульовані Законом України від 01 липня 2004 року
№ 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно
та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952-IV).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання
і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону у разі допущення технічної помилки (граматичної, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку за умови,
що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.
У разі якщо допущена технічна помилка виявлена після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, така помилка виправляється державним реєстратором виключно на підставі заяви особи, відомості про речові права, обтяження речових прав якої містять таку помилку, а також
у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, - посадовою особою Міністерства юстиції України чи його територіальних органів.
За таких обставин, встановивши наявність технічної помилки в номері та даті іпотечного договору, зазначеної в реєстраційному записі, суди дійшли помилкового висновку, що це є підставою для скасування державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки виправлення технічних помилок передбачено шляхом внесення змін
до записів у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, а не скасування такої реєстрації.
Скасовуючи державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суди першої та апеляційної інстанцій формально підійшли формально до вирішення спору з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку"
у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше
не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення
на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.