Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 164/1679/18
провадження № 61-10604св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - виконавчий комітет Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_3, на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області, у складі судді Корецької В. В., від 26-27 листопада 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І., Киці С. І., від 04 березня 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до виконавчого комітету Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області, реєстраційної служби Маневицького районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про скасування розпорядження про передачу у власність та державну реєстрацію квартири.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що вона до 2008 року проживала у квартирі АДРЕСА_1 . Право власності на вказану квартиру набула як член родини.
Зазначала, що у зв`язку з радіоактивним забрудненням території смт. Маневичі внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, вона та її донька ОСОБА_4 відповідно до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області від 28 лютого 2002 року були взяті на квартирний облік для отримання державного житла. Також стверджувала, що її та доньку на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області було знято з квартирного обліку з умовою звільнення квартири АДРЕСА_2 та надано двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 . Однак, надана квартира за висновком судової будівельно-технічної експертизи не відповідає вимогам ДБН. Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2014 року визнано протиправним та скасовано відповідний пункт рішення виконавчого комітету Луцької міської ради щодо звільнення квартири по АДРЕСА_4 .
ОСОБА_1 вказала, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області від 18 лютого 2015 року її поновлено на квартирному обліку для позачергово отримання житла у списку осіб, які переселяються з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, з дати попереднього перебування 29 січня 2002 року. Вона звернулася до Маневицької селищної ради із заявою про повернення їй квартири АДРЕСА_2, однак їй було відмовлено, у зв`язку із тим, що у цій квартирі проживає ОСОБА_2 із сім`єю на підставі рішення виконавчого комітету Маневицької селищної ради Волинської області та ордеру на житлове приміщення від 06 березня 2008 року № 111.
Із урахуванням зазначеного, а також клопотання про уточнення позовних вимог, позивач просила визнати незаконним та скасувати розпорядження Маневицької селищної ради Волинської області від 11 лютого 2009 року № 5 про передачу у власність квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_2 ; скасувати свідоцтво про право власності на житло від 11 лютого 2009 року, видане ОСОБА_2 та членам його сім`ї - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_2, згідно з розпорядженням Маневицької селищної ради № 5 від 11 лютого 2009 року; скасувати запис, здійснений у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 18 лютого 2009 року № 775 у книзі 7 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 26476225.
У вересні 2019 року від позивача до суду надійшла заява про залишення без розгляду позовної вимоги про скасування здійсненого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису від 18 лютого 2009 року № 775 у книзі 7 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_2, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 26476225.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 26-27 листопада 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні підстави для скасування розпорядження виконавчого комітету Маневицької селищної ради Волинської області та свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно, виданого ОСОБА_2 . До того ж ОСОБА_2 , право власності на спірну квартиру якого оспорюється, не приймав участі в якості відповідача у справі. Суд першої інстанції послався на судове рішення, яким вирішено виселити ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_2 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Волинського апеляційного суду від 04 березня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 залишено без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 листопада 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач втратила право користування спірним житлом, що підтверджується рішеннямМаневицького районного суду Волинської області від 30липня 2008 року у справі № 2-34, яке набрало законної сили, а тому надання цьогожитла третій особі не порушило право позивача на це житло.
Визнання судом протиправним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 414-1 від 17 серпня 2006 року щодо надання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_5 та поновлення їх на квартирній черзі, само по собі не свідчить про порушення прав позивача наданням ОСОБА_2 та членам його сім`ї квартири АДРЕСА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У липні 2020 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_3, на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 26-27 листопада 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 березня 2020 року, в якій вона просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник посилається на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та вважає, що суд не дослідив пояснення, які були надані позивачем при розгляді справи.
Заявник стверджує, що рішення Маневицького районного суду Волинської області від 30липня 2008 року у справі № 2-34, на яке посилалися суди попередніх інстанцій, було прийнято без урахування положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не відповідало порядку звільнення квартир на підставі Порядку надання додаткової житлової площі особам, які внаслідок Чорнобильської катастрофи перенесли променеву хворобу, будь-якого ступеня або стали інвалідами, дітям-інвалідам, які потребують особливого догляду, та сім`ям, що втратили годувальника з числа осіб, віднесених до категорії І, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року № 1589. Окрім того, зазначеним судовим рішенням від 30 липня 2008 року не було встановлено обставин втрати права користування позивачем спірним житлом.
Розпорядження Маневицької селищної ради Волинської області від 11 лютого 2009 року № 5 про передачу у власність квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 ґрунтується на тому, що така квартира була вільною у зв`язку із її здачею ОСОБА_1 при відселенні. Однак у зв`язку із скасування рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2014 року у справі № 161/11934/14-а відповідного рішення органу місцевого самоврядування, вказана квартира підлягала поверненню і не може вважатись вільною.
Позивач посилається також на те, що у відповідності до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 0-77 від 17 червня 2013 року надана їй квартира АДРЕСА_5 не відповідає вимогам ДБН. Права ОСОБА_2 на житло не є пріоритетними по відношенню до її прав.
При вирішенні спору суди попередніх інстанцій належним чином не здійснили дослідження обставин справи, зокрема пояснень, позивача, які вона надавала у всіх судових засіданнях. Не було забезпечено право позивача на належної якості правову допомогу. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди фактично позбавили її права на житло.
Також у касаційній скарзі заначено, що незалучення ОСОБА_2 в якості відповідача у справі не може виступати підставою для відмови у судовому захисті та відновленні прав позивача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
06 листопада 2020 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 164/1679/18 розподілено судді-доповідачеві.
09 листопада 2020 року на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу, справу № 164/1679/18 передано судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Маневицької селищної ради Маневицького району Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про скасування розпорядження про передачу у власність та державну реєстрацію квартири призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що оскаржені судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 60 від 28 лютого 2002 року взято на квартирний облік громадян для отримання державного житла при міськвиконкомі у тому числі ОСОБА_1 та її дочку ОСОБА_4, що проживали по АДРЕСА_4 .
Відповідно до пункту 5 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 414-1 від 17 серпня 2006 року "Про заселення вільних квартир та виведення житлових приміщень зі складу службових" надано двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 житловою площею 28,9 кв. м потерпілій першої категорії внаслідок аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 з сім`єю у складі 2 осіб ( ОСОБА_4 - дочка). Також вирішено зняти з квартирного обліку ОСОБА_1, на якому вона перебувала з 29 січня 2002 року, і в списку сімей, у складі яких є діти-інваліди, інвалідність яких пов`язана з наслідками аварії на ЧАЕС, та в контрольному списку осіб; вирішено, що ОСОБА_1 звільняє двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до рішення виконавчого комітету Маневицької селищної ради Волинської області № 8 від 18 січня 2007 року ОСОБА_1 надано дозвіл на продовження проживання у квартирі АДРЕСА_2 до 09 березня 2007 року.
Рішенням виконавчого комітету Маневицької селищної ради Волинської області № 87 від 21 лютого 2008 року вивільнене житлове приміщення - двокімнатну квартиру АДРЕСА_6 - надано ОСОБА_2, який перебував на обліку як особа, яка потребує поліпшення житлових умов і користується правом позачергового забезпечення житлом, та видано ордер на вселення ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вказану квартиру. Знято ОСОБА_2 з квартирного обліку.
На підставі розпорядження Маневицької селищної ради Волинської області № 5 від 11 лютого 2009 року ОСОБА_2 надано право на приватизацію квартири АДРЕСА_2 та видано свідоцтво про право власності на житло від 11 лютого 2009 року.
Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 30 липня 2008 року у справі № 2-34, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 31 жовтня 2008 року, виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_2 .
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 вересня 2014 року у справі № 161/11934/14-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року, визнано протиправним та скасовано пункт 5 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 414-1 від 17 серпня 2006 року щодо надання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 двокімнатної квартири АДРЕСА_5 . Судами встановлено, що згідно висновку № О-77 від 17 червня 2013 року судової будівельно-технічної експертизи, спірна квартира не відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення", в тому числі по санітарно-гігієнічним вимогам та інженерному обладнанню, а також вимогам ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання", СНіП 2.04.05-91 "Опалення, вентиляція і кондиціонування" за наявністю димовентиляційного каналу котла опалення, який не забезпечує відвід продуктів згорання від опалювальних пристроїв квартири як станом на травень 2009 року, так і на час проведення експертизи. Пунктом 2 експертного висновку встановлено, що вказана квартира по наявності димовентиляційного каналу, який не забезпечує відводу згорання від опалювального котла, не придатна для проживання в зимовий період через неможливість здійснювати опалення квартири в зимовий період. У пункті 3 висновку вказано, що згідно проектної документації житловий будинок, у якому розміщена вказана квартира, обладнаний поквартирним опаленням від двоконтурного котла КС-ГВ-10, продуктивністю 10,15 кВт.
Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області № 97-1 від 18 лютого 2015 року "Про квартирний облік громадян" ОСОБА_1 з сім`єю у складі 2 осіб поновлено на квартирному обліку для позачергового отримання житла у списку осіб, які переселяються з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, з дати попереднього перебування - 29 січня 2002 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 звернулася до Луцького міськрайонного суду Волинської області із адміністративним позовом про визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправним.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2015 року у справі № 161/12394/15-а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області про визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправним було відмовлено. При цьому судом встановлено, що при прийняті рішення № 97-1 від 18 лютого 2015 року виконавчий комітет Луцької міської ради діяв у межах та спосіб наданих йому Законом повноважень, права та інтереси ОСОБА_1 (яка не є забезпеченою житлом та потребує його отримання) та членів її сім`ї не були порушені.
ОСОБА_1 , вважаючи свої житлові права порушеними, звернулася до Маневицької селищної ради Волинської області із заявою про повернення їй квартири АДРЕСА_2 . Рішенням виконавчого комітету Маневицької селищної ради Волинської області № 92 від 12 жовтня 2016 року ОСОБА_1 було відмовлено у поверненні вказаного житла. На обґрунтування свого рішення селищна рада вказала, що на підставі рішення виконавчого комітету Маневицької селищної ради Волинської області від 21 лютого 2008 року № 87 "Про розподіл вивільненого житла", ордеру на житлове приміщення № 111 від 06 березня 2008 року у вказаній квартирі проживає ОСОБА_2 з сім`єю, за ним зареєстровано право власності на цю квартиру.