Постанова
Іменем України
16 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 686/1527/20
провадження № 61-9064св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Національної поліції у Хмельницькій області, Державна казначейська служба України у Хмельницькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2020 року у складі судді Мазурок О. В. та на постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 травня 2020 року у складі колегії суддів:
Корніюк А. П., П`єнти І. В.,Талалай О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та майнової шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що слідчий другого слідчого відділу Хмельницького відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області Цепляк Я. М. ухвалив незаконну постанову
від 07 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження
№ 42013240010000053, яка була скасована ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2019 року у справі № 686/22852/19.
Унаслідок зазначених неправомірних дій слідчого шляхом ухвалення старшим слідчим незаконної постанови позивачу завдано моральної та майнової шкоди, яка полягає у душевних стражданнях і приниженні, перенесенні стресу і розчарування через відчуття несправедливості, порушенні його честі і гідності та необхідності вжиття додаткових зусиль для організації свого життя.
Крім того, для скасування незаконної постанови та відновлення порушених прав позивач витрачав особистий час на підготовку скарги, поїздки до суду та участі у судових засіданнях, поніс витрати на проїзд у громадському транспорті.
З огляду на вказане, ОСОБА_1 просив суд стягнути з державного бюджету України через Держказначейство на його користь
5 000 000 000,00 грн моральної шкоди та 60 030,00 грн майнової шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 19 березня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем незаконності постанови від 07 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42013240010000053, що ухвалена старшим слідчим другого слідчого відділу Хмельницького відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області Цепляк Я. М.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 травня 2020 рокурішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 19 березня 2020 року змінено, виклавши мотивувальну частину судового рішення у редакції постанови апеляційного суду.
Змінюючи мотиви відмови в задоволенні позову, апеляційний суд вважав, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності службової особи органу державної влади і на спричинення йому шкоди, а також наявності причинного зв`язку між прийняттям слідчим 07 грудня 2018 року постанови про закриття кримінального провадження та завданню позивачу майнової і моральної шкоди, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 19 березня 2020 року та на постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 травня 2020 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У жовтні 2020 року справу № 686/1527/20 передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, порушили норми матеріального права, зокрема, положення статей 23, 1174 ЦК України, які прямою вказівкою передбачають право особи на відшкодування моральної шкоди особі.
Суди не виконали безпосередній обов`язок суду, а саме - судовий захист особи, та дійшли помилкового висновку про недоведеність завдання позивачеві моральної шкоди, оскільки вказане підтверджується ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 27 жовтня 2017 року, якою скасовано протиправну постанову слідчого про закриття кримінального провадження, а тому є належним і допустимим доказом завдання як майнової, так і моральної шкоди.
Крім того, позивач не зобов`язаний доводити факт заподіяння йому моральної та майнової шкоди, оскільки відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити саме заподіювач такої шкоди. Зазначений висновок судів суперечить правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові
від 27 вересня 2017 року у справі № 6-1435цс17, у якому вказано, що суди поклали на позивача обов`язок доводити наявність у нього душевних страждань, що є неприпустимим з огляду на правову природу такого права, гарантії від порушення якого закріплені Конституцією України.
Суди не надали належної оцінки майновим витратам позивача, що полягали у придбанні квитків, канцтоварів та витраченому часі, що призвело до приниження честі і гідності позивача, посилення впевненості у безладді, безкарності у системі органів державної влади та деморалізації правосуддя.
Крім того, при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у подібних правовідносинах у справах № 686/20012/18, № 554/49/18, № 638/6944/16-ц, № 638/17403/15-ц,
№ 638/12259/16 та інших, Верховного Суду України у справі № 6-501цс17.
Аналіз змісту мотивувальної частини касаційної скарги свідчить про те, що ОСОБА_1 просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю формування правової позиції щодо застосування норм ЦК України про відшкодування моральної шкоди.
Відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2020 року головне управління національної поліції у Хмельницькій області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Відзив мотивовано обґрунтованістю висновків суду апеляційної інстанції про те, що у деліктних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, її розмір, протиправність поведінки заподіювача такої шкоди та причинний зв`язок між ними, проте позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження вказаного.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що постановою старшого слідчого другого слідчого відділу Хмельницького відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області Цепляк Я. М. від 07 грудня 2018 року закрито кримінальне провадження № 42013240010000053 у зв`язку із відсутністю у діянні арбітражного керуючого ОСОБА_2 складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 191, частиною другою статті 382 КК України.
23 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області зі скаргою на вказану постанову про закриття кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 грудня 2019 року в справі № 686/22852/19 скасовано постанову старшого слідчого другого слідчого відділу Хмельницького відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області Цепляк Я. М. від 07 грудня 2018року про закриття кримінального провадження № 42013240010000053. (а. с. 13)
Мотивувальна частина.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.
Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, а також рішення слідчого про закриття кримінального провадження.