Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 280/1813/14-ц
провадження № 61-21568св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Григорусь Н. Й., Миніч Т. І., Павицької Т. М. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви
У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", банк) звернулося до суду із позовом у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 29 лютого 2016 року, посилаючись на невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 20 червня 2008 року № 289/33-305, просило стягнути з останнього заборгованість станом на 17 лютого 2016 року, яка складається зі 120 315,35 доларів США - заборгованості за кредитом, 97 975,39 грн - пені та стягнути судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 11 липня 2017 року у складі судді Пасічного Т. З. позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту № 289/33-305 в розмірі 120 315,35 доларів США, що еквівалентно 3 128 680,36 грн станом на 11 липня 2017 року та пеню в сумі 97 975,39 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь банку вказану суму коштів, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник не виконав зобов`язань за кредитним договором щодо його своєчасного погашення, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь кредитора. Суд також відмовив у задоволенні заяви відповідача про застосування у цьому спорі позовної давності, оскільки з позовом до суду позивач звернувся 21 жовтня 2014 року, а терміном погашення кредиту визначено 19 червня 2028 року, що можна вважати початком перебігу такого строку.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 11 липня 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що банк згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, 26 травня 2011 року надіслав ОСОБА_1 вимогу про дострокове погашення заборгованості. Надіславши таку вимогу, банк змінив строк виконання основного зобов`язання.
Апеляційний суд дійшов висновку, що банк використав своє право достроково вимагати з позичальника повернення усієї суми заборгованості за кредитним договором у зв`язку з порушенням боржником виконання зобов`язання. Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом лише 21 жовтня 2014 року, тобто з пропуском позовної давності. Заяв про поновлення вказаного строку позивач не подавав.
Клопотання про застосування наслідків пропуску позовної давності надане суду відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, таким чином, пред`явивши позов 21 жовтня 2014 року, банк пропустив строк звернення до суду з вимогами до боржника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року представник ПАТ "Укрсоцбанк" - адвокат Михніцький Г. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувану постанову в частині відмови позивачу в позові до відповідача щодо стягнення 71 349,68 доларів США та 704,71 грн заборгованості за кредитним договором станом на 26 травня 2011 року скасувати.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску позовної давності залишив поза увагою ту обставину, що 20 серпня 2013 року ОСОБА_1 надіслав на адресу позивача заяву в якій він визнає отримання кредиту, здійснення ним платежів, просить запропонувати йому прийнятний варіант погашення боргу (реструктуризацію), а у разі неможливості реструктуризації відповідач просить письмового дозволу на реалізацію предмета іпотеки переданого в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2020 року від ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, подану ПАТ "Укрсоцбанк", в якому відповідач у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, а оскаржувану постанову залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Коростишівського районного суду Житомирської області.
28 грудня 2019 року справа № 280/1813/14-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 20 червня 2008 року укладено кредитний договір № 289/33-305, згідно з умовами якого останньому надано кредит на строк до 19 червня 2023 року в сумі 69 000 доларів США зі сплатою 14 % річних.
Згідно п. 3.3.14 вказаного договору протягом 30 календарних днів з дати одержання письмового повідомлення кредитора, позичальник зобов`язаний повернути в повному обсязі кредит, нараховані проценти, комісії, а також можливі штрафні санкції (пеню, штраф) у випадках, визначених п.п. 2.7.3, 3.2.3, 5.4 цього договору.
Підпунктом 3.2.3 вказаного договору передбачено право вимоги кредитора дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів, сплати комісії та можливих штрафних санкцій.
08 липня 2009 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту від 20 червня 2008 року № 289/33-305, згідно якої кредитний ліміт збільшено до 72 286,56 доларів США зі сплатою 14 % річних, а починаючи з 20 жовтня 2008 року - 15 % та з кінцевим терміном погашення суми основної заборгованості до 19 червня 2028 року.
Із розрахунку заборгованості встановлено, що з 12 травня 2011 року до 17 лютого 2016 року у відповідача перед банком утворилася заборгованість в сумі 120 315,35 доларів США, що еквівалентно 3 128 680,36 грн та 97 975,39 грн пені.
26 травня 2011 року банк згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України надіслав ОСОБА_1 вимогу про дострокове погашення заборгованості, яку він отримав 05 червня 2011 року.
13 вересня 2016 року ОСОБА_1 подано до суду заяву про застосування позовної давності до вимог позивача щодо стягнення з нього заборгованості за вказаним кредитним договором.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як "строк договору", так і "строк (термін) виконання зобов`язання" (статті 530, 631 ЦК України).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України).
Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.