Постанова
Іменем України
16 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 753/10330/17
провадження № 61-48958св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_4, на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року в складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого ними спільно було набуто майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, квартира АДРЕСА_2 та квартира АДРЕСА_3 .
Позивач вважала, що спірне майно чоловік придбав на підставі договорів купівлі-продажу, оскільки на придбання квартир були витрачені спільні кошти подружжя, а також кошти, які позивач позичила у свого сина від попереднього шлюбу, укладеного з ОСОБА_5 .
Однак, у січні 2017 року позивачці стало відомо, що квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 перейшли у власність відповідача на підставі договорів дарування від 05 січня 2016 року, відповідно до яких ОСОБА_6 подарував ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 .
Позивач зазначає, що договори дарування квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 є удаваними правочинами, оскільки відповідачем власноручно написано розписку, відповідно до якої ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_2 суму в розмірі 70 000,00 доларів США за дві продані ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 .
Подібна ситуація склалася також із квартирою АДРЕСА_3 . Незважаючи на наявність розписки, відповідно до якої ОСОБА_7 (колишній власник квартири) отримала від відповідача 90 000, 00 доларів США, договір купівлі-продажу зазначеної квартири був вчинений лише за 146 000, 00 грн.
У зв`язку з тим, що подружжям не досягнуто спільної згоди на поділ вказаного майна, позивач була вимушена звернутись до суду з позовом в якому просила суд:
визнати договори дарування квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, укладені між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 удаваними правочинами;
визнати квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_3 спільно нажитим майном подружжя та поділити спільно нажите майно подружжя, визнавши за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартир: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 .
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8 640,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задоволено.
Визнано договори дарування квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, укладені між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 удаваними правочинами.
Визнано квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_3 спільно нажитим майном подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартир: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 8 640,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач визнав позов у повному обсязі, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції адвокат Прудивус М. А. в інтересах особи, яка не приймала участі у справі, однак, права якої порушені, ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року.
Апеляційна скарга мотивована тим, що 17 серпня 1996 року Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Уманської міської ради народних депутатів Черкаської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, актовий запис № 327. В шлюбі народився син ОСОБА_9, 1999 року народження.
За час спільного проживання сім`єю було придбано нерухоме майно, а саме в 2003 році - квартиру АДРЕСА_4 ; в 2009 році - квартиру АДРЕСА_3 ; в 2015 року - квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1 .
Наприкінці 2015 року сімейні стосунки у подружжя погіршились.
На початку грудня 2015 року ОСОБА_3, з урахуванням того, що все майно зареєстроване формально в Державних реєстрах на ОСОБА_6, для забезпечення дотримання своїх інтересів, а також інтересів їх неповнолітнього сина, подала позов до Уманського міськрайонного суду Черкаської області про поділ майна подружжя.
Разом з позовом ОСОБА_3 також подавала ряд клопотань про забезпечення позову та ухвалами від 11 грудня 2015 року, від 05 січня 2015 року, від 18 січня 2015 року накладено арешти: на квартиру АДРЕСА_4 ; на квартиру АДРЕСА_3 ; на квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, а також внесено заборону на відчуження всього майна, що належить ОСОБА_6 .
В ході судового розгляду вказаної справи ОСОБА_3 дізналась, що 09 грудня 2015 року ОСОБА_6 продав спільно придбану квартиру АДРЕСА_3 згідно договору купівлі-продажу від 25 травня 2009 року, переоформивши право власності на свою племінницю ОСОБА_7 .
В подальшому, 06 січня 2016 року ОСОБА_10 переоформила право власності на громадянина ОСОБА_2, що приходиться ОСОБА_6 двоюрідним братом, за усною домовленістю та по бажанню ОСОБА_6 .
Також ОСОБА_3 дізналась, що 05 січня 2016 року ОСОБА_6 подарував їх спільно нажите майно, а саме квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 громадянину ОСОБА_2, аналогічно незаконно розпорядившись спільно нажитим майном без згоди іншого з подружжя.
ОСОБА_3 зазначає, що основною судовою справою є цивільна справа Уманського міськрайонного суду Черкаської області за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 та інших про поділ майна подружжя за № 705/6720/15-ц, яка перебуває в провадженні з 15 грудня 2015 року, що на сьогодні передана за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва, провадження в якій зупинено до закінчення розгляду справи № 753/11640/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння.
Вважає, що дану справу за № 753/10330/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя також неможливо розглянути до розгляду справи № 753/11640/16-ц про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння, тому ОСОБА_3 просила зупинити провадження по даній справі до розгляду справи № 753/11640/16-ц Дарницьким районним судом міста Києва.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року зупинено провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя до розгляду справи Дарницьким районним судом міста Києва справи № 753/11640/16-Ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та витребування майна із чужого незаконного володіння та набрання рішенням суду по цій справі законної сили.
Зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що до вирішення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння, неможливо розглянути справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, оскільки предметом спору в обох справах є одні і ті ж самі об`єкти нерухомості.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
21 грудня 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кравчук О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 22 листопада 2018 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі від 22 листопада 2018 року не зазначив, чим обумовлюється неможливість розгляду справи про поділ майна подружжя, а обставини, які розглядаються іншим судом (визнання договорів недійсними), не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.
Крім того, заявник зазначає, що апеляційний суд, відкриваючи провадження у справі за апеляційною скаргою адвоката Прудивуса М. А. та поновлюючи строки на апеляційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 липня 2017 року, а в подальшому ще й зупиняючи провадження у справі про поділ майна подружжя до вирішення іншої справи за участі апелянта, порушив право ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, а саме принцип юридичної визначеності - остаточності рішень.
Поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення суду, яке набрало законної сили рік тому, апеляційний суд порушив принцип юридичної визначеності (остаточності рішення) та не навів жодних підстав для такого поновлення, чим позбавив позивачку захисту прав та інтересів, отриманого на підставі рішення, яке набрало законної сили.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2018 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дарницького районного суду міста Києва.
Справа надійшла до Верховного Суду у травні 2020 року.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ