Постанова
Іменем України
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 308/3507/17
провадження № 61-6284св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, у складі судді Данко В. Й., від 26 вересня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю., Фазикош Г. В., від 25 лютого 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що 15 січня 2014 року між банком і ОСОБА_1 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно з цією заявою відповідач приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, тарифів банку, що розміщені у мережі Інтернет, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 15 січня 2014 року і взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.
Відповідно до умов договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок.
Банк виконав свої зобов`язання у повному обсязі надавши позичальнику кредитний ліміт у розмірі 10 900 грн.
З метою створення сприятливих умов для виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором № б/н від 15 січня 2014 року між банком і ОСОБА_1 було укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і правил надання продукту кредитних карт від 14 січня 2015 року.
У зв`язку з порушенням зобов`язань за цією угодою відповідач станом на 09 березня 2017 року має заборгованість перед банком у розмірі 38 711,46 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути із ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за угодою № б/н від 14 січня 2015 року у розмірі 38 711,46 грн, а саме: 18 515,78 грн - заборгованість за кредитом; 3,99 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 3 157,20 грн - штрафи згідно з угодою; 17 034,49 грн - заборгованість за пенею та комісією за користування кредитом і вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 вересня 2018 року задоволено позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк". Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" суму заборгованості у розмірі 38 711,46 грн, з яких: 18 515,78 грн - заборгованість за кредитом; 3,99 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 17 034,49 грн - заборгованість за пенею та комісією; 3157,20 грн - штраф відповідно до пункту 2.2 генеральної угоди та 1 600,00 грн у відшкодування судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що підтверджується розміром заборгованості, відображеному у наявному у матеріалах справи розрахунку заборгованості.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, виходив із того, що суд першої інстанції правильно визначився з правовідносинами, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ПАТ КБ "ПриватБанк" позовних вимог зважаючи на те, що боржник, отримавши від банку кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості. Враховуючи те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, позичальник має нести цивільно-правову відповідальність.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 вересня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року і ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити заявлені банком позовні вимоги, стягнути з нього на користь банку 10 900 грн, що становить суму кредиту, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 28 лютого 2018 року у справі № 725/6810/14-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6-16цс15.
Також заявник звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів того, що він був ознайомлений з наданими позивачем до позовної заяви Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ПАТ КБ "ПриватБанк" у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Звертає увагу, що між сторонами було укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості, якою сторони погодили новий строк погашення заборгованості, розмір заборгованості, розмір відсоткової ставки, порядок і спосіб внесення платежів на погашення заборгованості.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
10 квітня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою у малозначній справі, оскільки касаційна скарга містить доводи про те, що судами проігнорована усталена судова практика, чим порушено формування єдиної правозастосовчої практики.
Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 вересня 2018 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року.
20 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що відповідно до генеральної угоди від 14 січня 2015 року про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 14 січня 2015 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 22 215,69 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,001% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 6 місяців з 14 січня 2015 року по 31 липня 2015 року (а. с. 10).
Згідно пункту 2.1 генеральної угоди від 14 січня 2015 року погашення заборгованості здійснюється у наступному порядку: починаючи з "1" числа по "25" число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти у сумі 3 702,62 грн для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за тілом кредиту, процентів.
Згідно пункту 2.2 генеральної угоди відповідно до статей 212, 611, 651 ЦК України за порушення позичальником строків погашення заборгованості, зазначеної у цій генеральній угоді, умовах та правилах, більш ніж на 31 день, за зобов`язаннями, строк яких не настав, сторони дійшли згоди, що строк повернення кредиту рахується на 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, розпочинаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. У такому випадку позичальник виплачує банку штраф у розмірі 3 157,20 грн.
За наданим позивачем розрахунком кредитної заборгованості станом на 09 березня 2017 року ОСОБА_1 має перед банком заборгованість у розмірі 38 711,46 грн, яка складається з: 18 515,78 грн - заборгованість за кредитом; 3,99 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 17 034,49 грн - заборгованість за пенею та комісією за користування кредитом; 3 157,20 грн - штраф відповідно до положень генеральної угоди.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення генеральної угоди) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до генеральної угоди від 14 січня 2015 року про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б/н від 14 січня 2015 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 22 215,69 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,001% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 6 місяців з 14 січня 2015 року по 31 липня 2015 року (а. с. 10).