ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 320/695/19
адміністративне провадження № К/9901/6004/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 (головуючий суддя - В.І. Лисенко)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 (головуючий суддя - Є.В. Чаку, судді - В.В. Файдюк, Є.І. Мєзєнцев)
у справі № 320/695/19
за позовом ОСОБА_1
до Начальника державної установи "Білоцерківська виправна колонія (№ 35)" Поночовного Євгенія Володимировича,
Першого заступника начальника державної установи "Білоцерківська виправна колонія (№ 35)" Добровольського Валентина Миколайовича,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державна установа "Білоцерківська виправна колонія" (№ 35),
про визнання протиправними дій,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Начальника державної установи "Білоцерківська виправна колонія (№ 35)" Поночовного Є.В. (далі - відповідач-1), Першого заступника начальника державної установи "Білоцерківська виправна колонія (№ 35)" Добровольського В.М. (далі - відповідач-2), в якому просив визнати протиправними дії з поміщення та утримання ОСОБА_1 з 09.08.2018 у держаній установі "Білоцерківська виправна колонія (№ 35)".
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що дії відповідачів щодо поміщення та утримання позивача у Білоцерківській виправній колонії (№ 35) є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки на момент переміщення ув`язненого ОСОБА_1 з державної установи "Київський слідчий ізолятор" до державної установи "Білоцерківська виправна колонія (№ 35)", позивач не мав статусу засудженого, адже вирок Оболонського районного суду м. Києва від 07.04.2017 у справі №756/16332/15, яким позивача визнано винним у вчиненні частини інкримінованих злочинів, не набрав законної сили. Також, у позовній заяві зазначалося, що у відповідності до приспів Кримінально-виконавчого кодексу України, Білоцерківська виправна колонія (№ 35) є кримінально-виконавчою установою, яка виконує покарання у виді позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, та не може вважатись установою для тримання осіб, щодо яких обрано відповідний запобіжний захід або застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт (слідчим ізолятором).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки рішення про поміщення позивача у дільницю слідчого ізолятору при Державній установі "Білоцерківська виправна колонія (№35)" від 08.08.2018 визнано Окружним адміністративним судом м. Києва правомірним, а переведення обвинуваченого ОСОБА_1 до слідчого ізолятора при державній установі "Білоцерківська виправна колонія (№35)" слідчим суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області визнано законним.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
6. В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач вказує, зокрема, що судами проігноровано, що відповідачі допустили катування - поміщення та утримання ув`язненого ОСОБА_1 в одиночній камері у Білоцерківській виправній колонії (№35). Зазначає про неправильне застосування судами норм частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: неправомірне використання судового рішення у кримінальній справі - ухвали слідчого судді від 15.08.2018. Вказує, що ув`язнений ОСОБА_1 не був засудженим станом на 09.08.2018 в розумінні статті 62 Конституції України, статті 17, частини другої статті 43 Кримінального процесуального кодексу України, частин першої-третьої статті 1, статті 4, абзацу 11 частини другої статті 8 Закону України "Про попереднє ув`язнення", а тому поводження з ним повинно бути як із невинуватим (незасудженим) саме у слідчому ізоляторі (СІЗО) без переведення до виправної колонії. Вказує, що суди ухвалили свавільне рішення про поміщення незасудженої людини всупереч існуючій процедурі переведення ув`язнених із слідчого ізолятора до іншого слідчого ізолятора без дозволу органу, що здійснює кримінальне провадження. Крім того, скаржник вказує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки судом повністю проігноровано доводи апеляційної скарги та порушено право сторони позивача на безпосередню участь представника в судовому засіданні.
Позиція інших учасників справи
7. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить відмовити позивачу в його позовних вимогах у повному обсязі, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Рух касаційної скарги
8. Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
9. Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2020 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
10. ОСОБА_1 1972 року народження, вироком Оболонського районного суду м. Києва від 07.04.2017 у справі №756/16332/15 засуджений за сукупністю злочинів до 11 років позбавлення волі з позбавленням спеціального звання - лейтенант міліції.
11. З 23.05.2017 кримінальне провадження перебуває в провадженні Апеляційного суду м. Києва.
12. 08.08.2016 Міжрегіональною комісією з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, прийнято рішення, яке оформлене Протоколом № 16 щодо переведення ув`язненого ОСОБА_1 з державної установи "Київський слідчий ізолятор" до дільниці слідчого ізолятора при державній установі "Білоцерківська виправна колонія (№35)".
13. 09.08.2019 позивач вибув з державної установи "Київський слідчий ізолятор" до дільниці слідчого ізолятора при державній установі "Білоцерківська виправна колонія (№35)" на підставі наряду Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 09.08.2019 №2.3-7817, про що державною установою "Київський слідчий ізолятор" 09.08.2018 направлено повідомлення до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції та до Апеляційного суду м. Києва.
14. 10.08.2019 ОСОБА_1 доставлений до дільниці слідчого ізолятора при державній установі "Білоцерківська виправна колонія (№35)".
15. Позивач вважає, що його переміщення з ізолятору слідчої дії та поміщення у виправну колонію відбулось без наявності на те правових підстав, у зв`язку із чим, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінка Верховного Суду висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
16. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
17. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
18. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
19. З огляду на приписи зазначеної норми процесуального закону, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок.
20. Перевіряючи рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 на відповідність вищевказаним критеріям в межах доводів касаційної скарги Верховний Суд виходить із такого.
21. Суд першої інстанції з посиланням на ухвалу слідчого судді, якою визнано законним переведення обвинуваченого ОСОБА_1 09.08.2018 до слідчого ізолятора при державній установі "Білоцерківська виправна колонія (№35)" та рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.06.2019 у справі №640/2265/19, яким, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міжрегіональної комісії з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про визнання незаконним рішення від 08.08.2018 про переведення ув`язненого ОСОБА_1 відмовлено, не знайшов підстав для задоволення адміністративного позову.
22. Позивач, не погодившись із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2019, оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
23. Межі перегляду судом апеляційної інстанції визначені статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
24. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України).
25. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України).
26. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням:
а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;
б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;
в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;
ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
27. Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, серед іншого, вказував, що судом першої інстанції проігноровано доводи сторони позивача про порушення відповідачами статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (катування - поміщення та утримання ув`язненого ОСОБА_1 в одиночній камері у Білоцерківській виправній колонії (№ 35); порушення судом першої інстанції норм процесуального права: частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (неправомірне використання судового рішення у кримінальній справі - ухвали слідчого судді від 15.08.2018), частини сьомої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (неправомірне використання як обов`язкової для суду правової оцінки фактів, викладених в ухвалі слідчого судді від 15.08.2018 у справі, розглянутій у порядку кримінального судочинства), вимог статті 81 Кодексу адміністративного судочинства України (протиправна відмова в проведенні огляду доказів за їх місцезнаходженням), вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутність оцінки доказів), вимог статей 91, 92 Кодексу адміністративного судочинства України (протиправна відмова у допиті свідків), статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутність дослідження доказів судом).