ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 876/32/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;
за участю представників:
АТ КБ "Приватбанк" - адвоката Колодочки П.О. (дов. від 20.11.2019),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020
у справі № 876/32/20
за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"
до Фізичної особи - підприємця Кулай Лариси Єгорівни
про стягнення 67 214,34 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", Банк, позивач) звернулося до Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" із позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Кулай Лариси Єгорівни (далі - ФОП Кулай Л.Є.) 67 214,34 грн, з яких: 6676,08 грн - заборгованість за кредитом, 18 961,56 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 822,49 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, 36 754,21 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 21.10.2019 у справі №81/2019 з ФОП Кулай Л.Є. стягнуто на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за договором б/н від 26.06.2012 у розмірі 67 214,34 грн (6 676,08 грн - заборгованість за кредитом, 18 961,56 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 822,49 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, 36 754,21 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором), 1 360,00 грн третейського збору за подання позовної заяви.
АТ КБ Комерційний банк "Приватбанк" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 21.10.2019 у справі №81/2019, в якій просив:
- видати накази на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 21.10.2019 у справі №81/2019 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ФОП Кулай Л.Є. про стягнення заборгованості;
- стягнути з ФОП Кулай Л.Є. на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за договором б/н від 26.06.2012 у розмірі 67 214,34 грн (6 676,08 грн - заборгованість за кредитом, 18 961,56 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4822,49 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, 36754,21грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором);
- стягнути з ФОП Кулай Л.Є. на користь АТ КБ "Приватбанк" третейський збір за подання позовної заяви у розмірі 1 360,00 грн та 1 051,00 судового збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020 у задоволенні заяви АТ КБ "Приватбанк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 21.10.2019 у справі №81/2019 за позовом АТ КБ "Приватбанк" до ФОП Кулай Л.Є. про стягнення 67 214,34 грн відмовлено.
Суд виходив з того, що в матеріалах справи та третейської справи відсутнє погодження ФОП Кулай Л.Є. зі змістом Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, який міститься у матеріалах цієї справи та третейської справи, який не міститься підпису ФОП Кулай Л.Є., тому його не можна розцінювати як частину договору про відкриття поточного рахунку, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви, а відтак відсутні підстави стверджувати, що сторони погодили у письмовому вигляді третейське застереження в порядку, передбаченому Законом України "Про третейські суди", що за змістом частини першої статті 5 Закону України "Про третейські суди" є обов`язковою умовою для передачі на розгляд третейського суду спору, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин.
Відтак, суд відмовив у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 355 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме через непідвідомчість даної справи третейському суду, дійшовши висновку, що за відсутності підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови, останні не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до правовідносин між сторонами.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
АТ КБ "Приватбанк" подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020, постановити нову, якою заяву AT КБ "Приватбанк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 21.10.2019 у справі № 81/2019 задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги АТ КБ "Приватбанк" посилається на неправильне застосування Центральним апеляційним господарським судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, зазначаючи, зокрема:
- суд фактично здійснив оцінку законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, чим порушив приписи статті 56 Закону України "Про третейські суди" та статті 355 ГПК України;
- в силу статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правомірність укладеного між позивачем і відповідачем кредитного договору презюмується, отже відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про не укладення договору, позаяк відповідач використовував кредитні кошти та частково погашав заборгованість за кредитом, а суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатись до таких умов, висловивши певним чином згоду на них.
Доводи інших учасників справи
Від відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Предметом судового розгляду у цій справі є заява АТ КБ "Приватбанк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 21.10.2019 у справі №81/2019.
Статтею 55 Закону України "Про третейські суди" визначено, що рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.
Відповідно до статті 56 вказаного Закону заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Компетентним є місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом (частина перша статті 2 цього Закону).
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
За правилами пункту 11 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.
Частиною другою статті 24 ГПК України встановлено, що справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.
Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції (частина друга статті 25 ГПК України).
Провадження у таких справах здійснюється у порядку, передбаченому розділом VІІ Господарського процесуального кодексу України.
У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов`язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно зі статтею 327 ГПК України та пункту 1-1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.
Так, відповідно до частини другої статті 352 ГПК України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.
Згідно з частиною третьою статті 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених ст. 355 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 355 ГПК України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:
1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;
2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
3) пропущений встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;
4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
5) третейська угода визнана недійсною;
6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;
8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;
9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.
Подібним чином врегулювано вищезазначене питання у частині шостій статті 56 Закону України "Про третейські суди".