Ухвала
Іменем України
27 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 760/27869/13-к
провадження № 51-2169км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката Балюка О.О. на вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 23 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Києва,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя м. Києва,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Хмельницького, жителя м. Києва,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця Республіки Казахстан, жителя с. Петрівське Бориспільського району Київської області.
Обставини справи та зміст судових рішень
1. Органами досудового розслідування ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 обвинувачувалися в тому, що вони за попередньою змовою між собою та ОСОБА_1 і ОСОБА_11 здійснили розбійний напад на ОСОБА_8, викрали його, а також незаконно заволоділи транспортним засобом за таких обставин.
2. ОСОБА_1 як організатор вчинення злочину заздалегідь розподілив ролі між ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_11, забезпечив останніх автомобілем, мобільними телефонами та надав інформацію щодо ОСОБА_8
3. 31 травня 2010 року приблизно о 23:30 біля автостоянки на вул. Амосова, 2-а в м. Києві ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_11 завдали ОСОБА_8 кількох ударів по голові, у результаті чого останній втратив свідомість, а ОСОБА_4 в цей час спостерігав за навколишньою обстановкою.
4. Потім нападники на автомобілі завезли ОСОБА_8 на берег Совського озера неподалік будинку № 29 на вул. П. Радченка в м. Києві, де зв`язали йому руки і ноги та заволоділи майном потерпілого на загальну суму 16 190 грн. Під час нападу ОСОБА_8 було заподіяно легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров`я.
5. Після цього приблизно о 23:50 на території автостоянки ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_11, скориставшись раніше відібраним у ОСОБА_8 радіоключем, незаконно заволоділи автомобілем "BMW-X5" вартістю 680 000 грн, який перегнали в с. Літки Броварського району Київської області, де під час їх переслідування працівниками міліції залишили автомобіль, а самі втекли.
6. Крім того, ОСОБА_3 обвинувачувався в тому, що у 2007 році незаконно придбав за 300 доларів США посвідчення водія серії НОМЕР_1, видане на ім`я ОСОБА_13 . У подальшому ОСОБА_3 пред`являв це посвідчення на вимогу працівників ДАІ під час пересування на автомобілях, використовуючи таким чином завідомо підроблений документ.
7. Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 23 травня 2017 року визнано невинуватими та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення злочинів: ОСОБА_1 - за частиною 3 статті 27 і частиною 2 статті 187, частиною 3 статті 27 і частиною 3 статті 289 Кримінального кодексу України (далі - КК), а ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 - за частиною 2 статті 187, частиною 3 статті 289, частиною 2 статті 146 КК.
8. Також суд виправдав ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 358 КК.
9. Тим же вироком ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 КК, і звільнено його від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
10. Суд визнав доведеним, що восени 2010 року ОСОБА_3 на ринку "Куренівський" у м. Києві незаконно придбав вогнепальну зброю - револьвер системи "наган" зразка 1895 року та боєприпаси - 6 патронів калібру 7,62 мм. Зазначені предмети він перемістив та зберігав за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 .
11. Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 07 лютого 2019 року залишив без змін вирок суду першої інстанції
Вимоги і доводи касаційних скарг
12. У касаційних скаргах прокурор та представник потерпілого на підставі пунктів 1 та 2 частини 1 статті 398 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) просять скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.
Щодо виправдання за обвинуваченням за частиною 2 статті 187 та частиною 3 статті 289 КК
13. Прокурор та представник потерпілого вважають, що суд першої інстанції не надав належної оцінки всім зібраним у справі доказам та не мотивував, чому надано перевагу показанням виправданих над показаннями потерпілих, чому докази сторони обвинувачення визнані недостатніми для доведення винуватості згаданих осіб.
14. Посилаються на те, що судом безпосередньо не досліджувалися деякі докази, зазначені у вироку.
15. Скаржаться, що ряд доказів, зокрема протоколи впізнання, роздруківки телефонних розмов, були визнані судом недопустимими без достатніх підстав.
16. На думку прокурора, суд мав направити справу на додаткове розслідування, установивши, що певні процесуальні дії були здійснені слідчим, який не мав повноважень на їх проведення.
Щодо застосування норм Кримінального процесуального кодексу України 2012 року (далі - КПК 2012 року)
17. Прокурор стверджує, що суд неправильно послався на пункт 1 частини 2 статті 284 КПК 2012 року як на підставу виправдання обвинувачених, оскільки провадження у справі відбувалося за правилами КПК 1960 року. Зазначає, що невизначеність підстав виправдання заважає правильному вирішенню цивільного позову.
Щодо виправдання ОСОБА_3 за частиною 3 статті 358 КК
18. На думку прокурора, установивши, що посвідчення водія з фотокарткою ОСОБА_3 містить неправдиві дані, суд дійшов неправильного висновку про відсутність у його діях складу злочину. Крім того, суд мав винести окрему ухвалу в порядку статті 23-2 КПК 1960 року щодо факту підробки документа невстановленими особами.
Щодо обвинувачення за частиною 1 статті 263 КК
19. Прокурор також вважає, що суд порушив вимоги статті 335 КПК 1960 року, оскільки, визнавши ОСОБА_3 винним за частиною 1 статті 263 КК, не призначив покарання за цей злочин, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК.
Щодо апеляційного розгляду
20. На переконання скаржників, апеляційний суд розглянув справу формально, всупереч вимогам статті 377 КПК 1960 року не надав відповідей на конкретні доводи апеляційних скарг сторони обвинувачення та потерпілого.
Позиції учасників касаційного розгляду
21. У судовому засіданні прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення та потерпілого.
22. Представник потерпілого підтримав свої та сторони обвинувачення касаційні вимоги.
23. Виправдані та їхні захисники заперечили проти задоволення касаційних скарг, вважаючи судові рішення законними й обґрунтованими.
24. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
25. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали кримінальної справи та доводи в касаційних скаргах, Суд дійшов висновку, що скарги не підлягає задоволенню на таких підставах.
26. Відповідно до вимог статті 395 КПК 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.