Постанова
Іменем України
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 210/2639/17
провадження № 61-4079св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, яка діє у власних інтересах та інтересах дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: ОСОБА_5, Служба у справах дітей виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником - адвокатом Горбенко Інною Василівною, на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 вересня 2019 року в складі судді Вікторович Н. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2020 року в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діє у власних інтересах та інтересах дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, який в ході розгляду справи уточнила, та остаточно просила:
- позбавити ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням - кв. АДРЕСА_1 ;
- без згоди матері зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_3, ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, та зареєструвати місце проживання неповнолітніх дітей разом із батьком ОСОБА_5 у кв. АДРЕСА_2 .
Позов мотивований тим, що вона є власником житлового приміщення - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстровані та проживали її син ОСОБА_5 разом із сім`єю - дружиною ОСОБА_2 та неповнолітніми дочками ОСОБА_3 і ОСОБА_4
21 квітня 2017 року шлюб між її сином ОСОБА_5 та відповідачем ОСОБА_2 розірваний.
Посилаючись на те, що на пропозицію добровільно знятись з реєстрації відповідач не відреагувала, її проживання з малолітніми дітьми порушує права позивача на власний розсуд розпоряджатись майном, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 є колишнім членом сім`ї позивача та з поважних причин не проживає у спірній квартирі, оскільки змушена була переїхати до іншого місця проживання після припинення шлюбних відносин із сином позивача ОСОБА_5 .
Крім того, відповідач позбавлена можливості користуватися квартирою, ключі від якої у неї відсутні, а тому не може чинити перешкоди власнику ОСОБА_1 у користування власністю.
При цьому судом враховано, що визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування спірною квартирою, вплине на права її дітей, оскільки реєстрація останніх у квартирі свідчить про те, що рішення про позбавлення матері права користування цією квартирою порушуватиме їх права.
Відмовляючи в зміні реєстрації місця проживання неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4, місцевий суд врахував, що мати дітей ОСОБА_2 не надає згоди на їх реєстрацію у місті Ірпіні, а підстав для ухвалення такого рішення всупереч позиції матері, з якою проживають діти, судом не встановлено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Горбенко І. В. залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 вересня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, зазначивши, що відповідач не проживає в спірному житловому приміщенні не з власної волі, а у зв`язку із сімейними обставинами. Крім того, судом враховано, що позивач не є особою, яка уповноважена на вирішення питання щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей, батьки яких дійшли згоди щодо реєстрації місця проживання дітей за адресою реєстрації місця проживання їхньої матері ОСОБА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У березні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Горбенко І. В. звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 року в справі № 6-57цс11, відповідно до якого положення статей 383, 391, ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житло від будь-яких осіб, у тому числі й осіб, які не є і не були членами його сім`ї; у постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі № 815/2309/17, в якій вказано що власник має право усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема, шляхом пред`явлення позову про зняття особи з реєстрації місця проживання.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартирикв. АДРЕСА_1 .
Крім того, на праві приватної власності позивачу належить квартира АДРЕСА_2 .
ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з 05 лютого 2011 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 квітня 2017 року розірвано.
ОСОБА_5 та ОСОБА_2 мають двох спільних малолітніх дочок: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У кв. АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Згідно актів зафіксовано непроживання відповідача ОСОБА_2 за вищевказаною адресою з 19 червня 2016 року, з 21 версеня 2016 року та з 01 липня 2017 року.
Батько малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 з 05 жовтня 2017 року знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених в частині першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду,крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.