Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 598/538/19
провадження № 61-9846св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю агро-промислова фірма "Калина",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю агро-промислова фірма "Калина" на рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 червня 2019 року у складі судді Левківа А. І. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Ткача З. Є., Бершадської Г. В., Ткач О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю агро-промислової фірми "Калина" (далі - ТОВ АПФ "Калина") про визнання недійсним договору оренди землі.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки площею 1,63 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 6122484200:01:002:0023, що розташована на території Киданецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області.
У березні 2016 року їй стало відомо про існування договору оренди землі від 10 вересня 2013 року № 50, за умовами якого вона нібито передала в оренду ТОВ АПФ "Калина" вищевказану земельну ділянку.
Вказувала, що зазначений договір оренди землі з ТОВ АПФ "Калина" не підписувала, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи, проведеної в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12016210090000100, розпочатого по даному факту, згоди на його укладення не надавала, інших осіб на укладення цього правочину від її імені не уповноважувала.
На підставі вказаного ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір оренди землі від 10 вересня 2013 року № 50, предметом якого є земельна ділянка площею 1,63 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 6122484200:01:002:0023, що розташована на території Киданецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, зареєстрований Реєстраційною службою Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області 03 жовтня 2013 року, номер запису 2713696 та скасувати вчинену державну реєстрацію цього правочину.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 18 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 квітня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір оренди землі від 10 вересня 2013 року № 50, укладений між ОСОБА_1 і ТОВ АПФ "Калина", про оренду належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,63 га, кадастровий номер: 6122484200:01:002:0023, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Киданецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, зареєстрований Реєстраційною службою Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області 03 жовтня 2013 року, номер запису 2713696, та скасовано вчинену державну реєстрацію цього правочину.
Стягнуто з ТОВ АПФ "Калина" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірний договір оренди землі укладено за відсутності волевиявлення власника землі на їх укладання, що відповідно до статей 203, 215 ЦК України є підставою для визнання цього правочину недійсним.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 31 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі директор ТОВ АПФ "Калина", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 листопада 2018 року у справі № 911/205/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 237/142/16-ц, провадження № 16460св18, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, провадження № 61-22315сво18, від 29 травня 2019 року у справі № 362/3810/16-ц, провадження № 61-816св19, від 10 липня 2019 року у справі № 396/1857/16-ц, провадження № 61-22149св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази, безпідставно відхилив клопотання про відкладення розгляду справи, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки суперечливій поведінці позивача з тих підстав, що вони не досліджували докази отримання останньою орендної плати. Крім того, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується виклично на одному доказі - висновку експерта, разом з тим, згідно з частиною першою статті 110 ЦПК України такий висновок не має заздалегідь встановленої сили і має оцінюватися судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
Відзив на касаційну скаргу позивачем не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 000467 від 19 вересня 2004 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,63 га, кадастровий номер: 6122484200:01:002:0023, що розташована на території Киданецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до договору оренди землі від 10 вересня 2013 року № 50, зареєстрованого Реєстраційною службою Збаразького районного управління юстиції Тернопільської області 03 жовтня 2013 року, номер запису 2713696, ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ АПФ "Калина" вищевказану земельну ділянку на строк до 10 вересня 2023 року.
Висновком судово-почеркознавчої експертизи від 29 березня 2019 року, проведеної в межах кримінального провадження №12016210090000100, встановлено, що вказаний договір оренди землі від 10 вересня 2013 року № 50 ОСОБА_1 не підписувала.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року призначено у справі почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27 лютого 2020 року № 1526/1527/19-22 підписи від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 10 вересня 2013 року № 50 та акті приймання-передачі земельної ділянки до цього договору виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ТОВ АПФ "Калина" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають.
У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України "Про оренду землі".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно з вимогами статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.
Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.
Істотні умови договору оренди землі визначені у статті 15 Закону України "Про оренду землі", відповідно до частини першої якої істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.