Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 752/8119/17-ц
провадження № 61-9018св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Київська міська рада, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: Друга київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Леся Василівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на постанову Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року у складі колегії суддів:
Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду
з позовом до Київської міської ради, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, треті особи: Друга київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Л. В., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання недійсним договорів купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав
та їх обтяжень, визнання недійсним іпотечного договору.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла
ОСОБА_6 , яка є їхньою тіткою та тіткою третьої особи - ОСОБА_5, після смерті якої відкрилась спадщина, яка складається із двокімнатної квартири
АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 15 липня 1999 року державною адміністрацією Московського району м. Києва.
На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 спадкоємців першої черги не було.
Зазначали, що вони та третя особа - ОСОБА_5 у встановлений законом шестимісячний строк подали до Другої київської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, як племінники у порядку представлення, замість своїх померлих батьків (рідних братів
ОСОБА_6 ) - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які померли до відкриття спадщини, тобто у порядку, передбаченому частиною третьою
статті 1266 ЦК України.
Також 08 грудня 2007 року до цієї ж нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звертався рідний брат померлої - ОСОБА_9,
як спадкоємець другої черги.
Разом із тим посилались на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня 2011 року було частково задоволено позов
ОСОБА_9 . Встановлено факт родинних стосунків між ним
та ОСОБА_6, а саме, що ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є рідною сестрою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 . У іншій частині позовних вимог ОСОБА_9 було відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2012 року було скасовано рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня 2011 року у частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_9 до них
та ОСОБА_5 щодо усунення від права на спадкування та в цій частині ухвалено нове рішення, яким усунуто їх та ОСОБА_5 від права
на спадкування за законом спадщини, яка відкрилася після смерті
ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 27 червня 2012 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня 2011 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2012 року у частині позовних вимог
ОСОБА_9 про усунення від права на спадкування скасовано і справу
в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2013 року було задоволено позов ОСОБА_9 та усунуто їх та ОСОБА_5
від права на спадкування за законом спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2014 року скасовано рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2013 року. Провадження у справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування закрито, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 помер та під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції було встановлено, що станом
на 01 квітня 2014 року спадкова справа після смерті ОСОБА_9
не заводилась, інформація у спадковому реєстрі була відсутня.
Вважали, що у них та третьої особи ОСОБА_5, як спадкоємців другої черги за правом представлення, з`явилися законні підстави звернутися
до державної нотаріальної контори із заявою про видачу їм свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_6, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 .
Проте звернувшись 22 травня 2014 року до Другої київської державної нотаріальної контори, їм стало відомо, що державний нотаріус вже видав ОСОБА_9 свідоцтво про право на спадщину за законом на спірне майно на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2012 року.
Вважали, що свідоцтво про право на спадщину за законом, яке було отримано ОСОБА_9 є недійсним, оскільки він мав право
на успадкування лише 1/3 частини спірної квартири, а 2/3 частини спірної квартири мали належати їм.
З урахуванням викладеного та уточнень позовних вимог, ОСОБА_1
та ОСОБА_2 просили суд: визнати недійсним свідоцтво про право
на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_9 . Другою київською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_6, померлої
ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності
на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом; визнати за ОСОБА_2 право власності
на 1/3 частину вказаної квартири в порядку спадкування за законом; визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 26 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіновою Ю. Ю.; визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 09 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу
Горбуновою Л. В.; скасувати рішення щодо державної реєстрації прав
та їх обтяжень від 09 червня 2015 року № 21940191 про реєстрацію
за ОСОБА_3 права власності на квартиру
АДРЕСА_1 ; визнати недійсним іпотечний договір від 09 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л. В.; скасувати рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень
від 09 червня 2015 року № 21940426 про реєстрацію іпотечного договору
від 09 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л. В.; скасувати рішення про державну реєстрацію
та їх обтяжень від 09 червня 2015 року № 21940322, яким встановлена заборона на нерухоме майно на користь обтяжувача ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2019 року
у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок скасування ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 квітня 2014 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2013 року про усунення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від права на спадкування за законом спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6, померлої
ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 мав право на спадкування лише
1/3 частини спірної квартири, а тому, як вважав суд першої інстанції, позовна вимога щодо визнання недійним свідоцтва про право на спадщину
за законом у його 2/3 частинах є обґрунтованою. Проте позивачами пропущено позовну давність, про застосування наслідків якої заявляв відповідач - ОСОБА_3, а тому вказані позовні вимоги задоволенню
не підлягають.
Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що при відсутності підстав для визнання недійсним виданого ОСОБА_9 свідоцтва про право
на спадщину на спірну квартиру, що належала спадкодавцю ОСОБА_6, відсутні правові підстави для визнання недійсним договорів купівлі-продажу цієї квартири, укладених 26 грудня 2012 року між ОСОБА_9
та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Ю. Ю. та 09 червня 2015 року між
ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л. В., оскільки вказані договори були укладені між сторонами з дотриманням вимог закону.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1
та ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на спадщину за законом, видане 27 березня 2012 року на ім`я ОСОБА_9 . Другою київською державною нотаріальною конторою
у частині визнання за ОСОБА_9 права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1,
на 1/2 частину квартири
АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 від 26 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Ю. Ю.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 від 09 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л. В.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
від 09 червня 2015 року № 21940191 про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру
АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним іпотечний договір від 09 червня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л. В.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень
від 09 червня 2015 року № 21940426 про реєстрацію іпотечного договору
від 09 червня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л. В.
Скасовано рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень від 09 червня 2015 року № 21940322, яким встановлена заборона на нерухоме майно
на користь обтяжувача ОСОБА_4 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_9 мав право
на спадкування після ОСОБА_6 лише 1/3 частини спірної квартири, тому є підстави для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину
на цю квартиру, виданого ОСОБА_9 27 березня 2012 року. Проте суд першої інстанції, як вважав суд апеляційної інстанції, помилково відмовив
у задоволенні цієї позовної вимоги з підстав пропуску позовної давності, оскільки такий строк позивачами не пропущено.
При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що позовна вимога щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру, виданого ОСОБА_9 27 березня 2012 року є частково обґрунтована
та є підстави для визнання цього свідоцтва недійсним в 1/2 його частині
(1/3 + 1/6), оскільки 1/3 частини спірної квартири належала позивачці ОСОБА_2, 1/6 - позивачці ОСОБА_1 та 1/6 - третій особі ОСОБА_7, проте останній вказане свідоцтво не оспорював.
Разом із тим суд апеляційної інстанції вважав, що підлягають задоволенню
і інші вимоги позивачів, оскільки під час відчуження спірної квартири ОСОБА_9 діяв на підставі свідоцтва про право спадщини за законом, яке є недійсним у частині визнання за ОСОБА_9 права власності у порядку спадкування за законом на 1/2 частину спірної квартири, а тому відчуживши цю квартиру останній порушив права позивачів та продав належні їм частини спадкового майна, що суперечить закону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду,
ОСОБА_5 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив змінити судове рішення суду апеляційної інстанції у частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27 березня 2012 року на ім`я ОСОБА_9 . Другою київською державною нотаріальною конторою у частині визнання за ОСОБА_9 права власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлої
ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частину спірної квартири та у цій частині резолютивну частину постанови Київського апеляційного суду від 04 червня 2020 року викласти у наступній редакції: визнати недійсним свідоцтво про право
на спадщину за законом, видане 27 березня 2012 року на ім`я ОСОБА_9 . Другою київською державною нотаріальною конторою у частині визнання
за ОСОБА_9 права власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, на 2/3 частини спірної квартири. У іншій частині судове рішення суду апеляційної інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із Голосіївського районного суду
м. Києва та зупинено дію постанови Київського апеляційного суду
від 04 червня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 липня 2020 року було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 .
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми статті 1301 ЦК України, оскільки жодна із перелічених у цій статті підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину, виданого 27 березня 2012 року ОСОБА_9 . Другою київською державною нотаріальною конторою не існувала на дату видачі такого свідоцтва. ОСОБА_9 був єдиним законним спадкоємцем і мав право на спадкування усієї спірної квартири після смерті ОСОБА_6, оскільки інші спадкоємці (позивачі у цій справі та третя особа -
ОСОБА_5 ) у відповідності до рішення Апеляційного суду м. Києва
від 01 березня 2012 року у справі № 22-2690/1170/2012 були усунуті від права на спадкування за законом.
Вважав, що судом апеляційної інстанції не враховано необхідності дослідження обставин, за яких можливо витребувати нерухоме майно
із володіння добросовісного набувача.
Також вважав, що позивачами пропущено позовну давність для звернення до суду з цим позовом.
Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_9 не мав права на спадкування 2/3 часток спірної квартири, проте дійшов помилкового висновку, що підстави для визнання свідоцтва про право на спадщину підлягає визнанню лише у 1/2 його частині, оскільки він, який є третьою особою у цій справі, має право на 1/6 частину спадкового майна, проте вказане свідоцтво не оспорював, оскільки вимоги статті 1301 ЦК України
не містить положень про те, що лише на вимогу усіх спадкоємців за рішенням суду може бути визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_3
У липні 2020 року до Верховного Суду надійшли відзиви ОСОБА_1
та ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_3 у яких зазначено,
що оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 (а. с. 35 т. 1).
Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається із двокімнатної квартири
АДРЕСА_1 , що належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 15 липня 1999 року державною адміністрацією Московського району м. Києва. (а. с. 140 т. 1).
ОСОБА_6 за життя заповіту не складала.
На час відкриття спадщини після померлої ОСОБА_6 були відсутні спадкоємці, які належать до першої черги спадкування за законом.
08 грудня 2007 року ОСОБА_9 звернувся до Другої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_6, як брат спадкодавця та як спадкоємець другої черги
(а. с. 34 т. 1).
28 березня 2008 року заяву про прийняття спадщини після померлої
ОСОБА_6 за правом представлення подала ОСОБА_1, яка
є дочкою ОСОБА_8, рідного брата спадкодавця ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 47-49 т. 1).
28 березня 2008 року заяву про прийняття спадщини після померлої
ОСОБА_6 у порядку представлення подав ОСОБА_5, який є сином ОСОБА_8, рідного брата спадкодавця ОСОБА_6, та який помер
ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 50 т. 1).
23 травня 2008 року заяву про прийняття спадщини після померлої
ОСОБА_6 за правом представлення подала ОСОБА_2, яка є дочкою ОСОБА_7, рідного брата спадкодавця ОСОБА_6, який помер
до відкриття спадщини (а. с. 62-63 т. 1).
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 червня 2011 року позов ОСОБА_9 задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_9 та ОСОБА_6, а саме: що ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є рідною сестрою ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_2 . У іншій частині позовних вимог ОСОБА_9 відмовлено (а. с. 98 т. 1).