ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 420/2929/19
адміністративне провадження № К/9901/34821/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача- Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року (суддя Аракелян М.М.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року (судді: Коваль М.П., Димерлій О.О., Єщенко О.В.)
у справі №420/2929/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС в Одеській області
про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС, податковий орган, Відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19 листопада 2018 року №Ф-1028-25;
- зобов`язати Відповідача виключити з інтегрованої автоматизованої системи "Податковий блок" заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у повному обсязі.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що державна реєстрація фізичної особи-підприємця чи державна реєстрації припинення її діяльності є в даному випадку волевиявленням позивача. В контексті тверджень Позивача щодо завчасного припинення його діяльності як ФОП суд першої інстанції зазначив, що таке рішення не залежить від дій Головного управління ДФС в Одеській області. При реєстрації, як вбачається із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивача взято на облік як платника єдиного внеску, обов`язок щодо такої сплати міститься у приписах чинного законодавства, тобто Позивач обізнаний про такий обов`язок та те, що такий обов`язок пов`язаний із його статусом фізичної особи-підприємця.
Відповідачем при оформленні оскаржуваної вимоги дотримано процесуальний порядок її прийняття.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року апеляційну скаргу адвоката Павел Ольги Юріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року скасовано. Визнана протиправною та скасована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19 листопада 2018 року №Ф-1028-25. Зобов`язано Головне управління ДФС в Одеській області зменшити в інтегрованій автоматизованій системі "Податковий блок" заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з урахуванням висновків суду, викладених у постанові. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та законність оскаржуваної вимоги, оскільки в охоплений спірною вимогою період Позивач не мав статусу особи з інвалідністю та не отримував соціальної допомоги. Обов`язки, передбачені частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Скасовуючи судове рішення першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваної вимоги та наявність підстав для її скасування, оскільки податковим органом неправомірно визначено суму грошового зобов`язання. Суд зазначив, що оскільки оскаржувана податкова вимога сформована 19 листопада 2018 року, а сума виплати, зазначена в оскаржуваній вимозі, нарахована за період до 31 жовтня 2018 року, розмір заборгованості з єдиного соціального внеску за 3 квартали 2018 року складає 7371,54 грн. (2457,18х3=7371,54 грн.).
1.3. Короткий зміст касаційної скарги
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №420/2929/19 і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Позивач вважає, що внаслідок психічного захворювання він не міг бути обізнаним про обов`язок сплачувати єдиний соціальний внесок, оскільки не усвідомлював простих речей та відповідно не міг здійснювати підприємницьку діяльність.
Позивач зазначає, що розділ VІІ регулює питання нарахування фінансових санкцій (штрафу, пені), а не визначення та нарахування суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не прийнято до уваги, що податковим органом проігноровані вимоги пунктів 3, 4 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (надалі - Інструкція №449). Згідно з положеннями цього нормативно-правового акта, у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій, орган доходів і зборів протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску надсилають вимогу про її сплату. Зазначає, що у разі належного виконання податковим органом цієї вимоги, позивач своєчасно здійснив би всі необхідні дії для припинення підприємницької діяльності.
Відтак, суть податкового правопорушення за позицією податкового органу полягає у тому, що позивачем своєчасно не сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Узагальнюючи доводи касаційної скарги, Позивач стверджує, що суди попередніх інстанцій зробили неправильний висновок про те, що позивач повинен був сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Жоден з учасників справи у судове засідання не прибув, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а відтак розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами, що Позивач з 2 липня 2013 року мав статус фізичної особи-підприємця.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано позивача як фізичну особу-підприємця 2 липня 2013 року. Цією ж датою позивача взято на облік як платника єдиного внеску.
Позивач з квітня 2018 року до листопада 2018 року перебував на стаціонарному лікуванні у психіатричному закладі.
Податковим органом 19 листопада 2018 року за №Ф-1028-25 сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) з заборгованості по сплаті єдиного внеску у сумі 19028,26 грн.
Склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірної вимоги, якими позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, доводиться податковим органом твердженням про те, що позивач, як фізична особа-підприємець не сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 26 листопада 2018 року Серії 12 ААБ №038244 підтверджується, що Позивачу встановлено другу групу інвалідності, загальне захворювання. Інвалідність встановлена до 1 грудня 2019 року.
Згідно з посвідченням від 17 січня 2019 року Серії НОМЕР_1 Позивачу призначено виплату соціальної допомоги.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Тарутинської районної державної адміністрації як отримувач державної соціальної допомоги та допомога призначена з 26 листопада 2018 року по 30 листопада 2019 року.
3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
3.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом частини третьої цієї статті серед основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до статті 2 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон № 2464-VI, який підлягає до застосування у редакції на час виникнення спірних правовідносин) його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.