ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 400/262/19
адміністративне провадження № К/9901/32339/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів - Білак М.В., Соколова В.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року (суддя Мороз А.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року (судді: Лук`янчук О.В., Бітов А. І., Ступакова І. Г.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1, ДФС України), Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач 2, ГУ ДФС), в якому просив суд:
1) визнати протиправними і скасувати наказ ДФС України від 17 грудня 2018 року № 2462-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
2) визнати протиправним і скасувати наказ Очаківської ОДПІ Головного управління ДФС у Миколаївській області від 20 грудня 2018 року № 90-о "Про оголошення наказу ДФС України від 17 грудня 2018 року № 2462-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
3) поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - начальника Березанського відділення Очаківської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області;
4) стягнути з ГУ ДФС середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 21 грудня 2018 року по дату прийняття рішення в даній справі.
Після отримання довідки про середній розмір заробітної плати за останні два місяці, що передували звільненню, позивач уточнив пункт 4 позовних вимог, зазначивши, що стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 576,89 грн (т. 2 а. с. 11-12).
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що Кодекс законів про працю України (надалі - КЗпП України) у випадку скорочення штату покладає на роботодавця обов`язок працевлаштувати працівника, запропонувавши йому іншу роботу, з урахуванням освіти, кваліфікації і досвіду. Позивач наголошує, що відповідач 2 вибірково пропонував йому вакантні посади, які не були рівнозначними його посаді, тоді як рівнозначні посади, хоча і були вакантними, йому не пропонувались.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року позов задоволено.
Визнано протиправними і скасовано наказ від 17 грудня 2018 року № 2462-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Визнано протиправними і скасовано наказ від 20 грудня 2018 року № 90-о "Про оголошення наказу ДФС України від 17 грудня 2018 року № 2462-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - начальника Березанського відділення Очаківської ОДПІ Головного управління ДФС у Миколаївській області з 21 грудня 2018 року.
Стягнуто з Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 21 грудня 2018 року до 11 липня 2019 року в сумі 77 880,15 грн, без врахування заробітної плати за один місяць в сумі 10 384,02 грн.
Стягнуто з Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за один місяць в сумі 10 384,02 грн.
Рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,0 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 500,0 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що відповідачем не надано доказів неможливості переведення позивача на посаду, яка відповідає посаді, на якій він працював, у новоствореному підрозділі. Звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушенням вимог Кодексу законів про працю України, без дотримання його трудових прав, а отже оскаржувані накази підлягають скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді, яку займав на момент звільнення, також підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачами виконано всі передбачені чинним законодавством дії, щодо забезпечення виконання законодавства про працю з метою захисту інтересів позивача, оскільки на виконання вимог пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України позивач у встановленому порядку був повідомлений про наступне вивільнення і йому пропонувались вакантні посади в новоутвореному органі, однак він відмовився від пропозицій.
Позиція інших учасників справи.
Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 листопада 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
З 11 травня 2016 року по 20 грудня 2018 року, ОСОБА_1 займав посаду заступника начальника - начальника Березанського відділення Очаківської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області.
У зв`язку з реорганізацією органів ДФС України, Очаківська ОДПІ перетворена в Очаківське управління, яке приєднано до ГУ ДФС у Миколаївській області, а Березанське відділення, посаду начальника якого займав позивач перед звільненням, перетворено на Березанську ДПІ Очаківського управління.
11 вересня 2018 року ОСОБА_1 був попереджений про наступне вивільнення, на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", одночасно йому для переведення запропонована вакантна посада старшого державного інспектора Казанківської ДПІ Баштанського управління ГУ ДФС у Миколаївській області, від якої він відмовився.
19 вересня 2018 року відповідач 2 надіслав на адресу позивача список всіх вакантних посад ГУ ДФС.
Згідно листа "Укрпошти", кореспонденція від ГУ ДФС на адресу позивача із списком вакантних посад в ГУ ДФС, не надходила.
Наказом в.о. Голови ДФС України від 17 грудня 2018 року № 2462-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", державна служба позивача припинена, він звільнений з посади заступника начальника - начальника Березанського відділення Очаківської ОДПІ відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Наказом голови комісії з реорганізації Очаківської ОДПІ від 20 грудня 2018 року № 90-о "Про оголошення наказу ДФС України від 17 грудня 2018 року № 2462-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", позивачу оголошений вищевказаний наказ ДФС України про його звільнення та встановлена дата фактичного звільнення - 20 грудня 2018 року.
Не погодившись з вищезазначеним наказом позивач звернувся до суду з цим позовом.
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон460-IX).
Згідно з пунктом 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону460-IX, касаційний розгляд справи здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
Згідно з частиною 3 цієї статті, процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
Пунктом 4 частини 1 статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є, серед іншого, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Частиною 4 цієї статті визначено, що в разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до частини першої та другої статті 49-2 цього ж Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.