РІШЕННЯ
Іменем України
09 листопада 2020 року
Київ
справа №9901/581/19
адміністративне провадження №П/9901/581/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
головуючого судді - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання: Лямзіної А.Д.,
представника позивача - Греньо М.М.,
представника Вищої ради правосуддя - Нарольської Т.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження
адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, Вищої Кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2019 року № 2748/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Львівської області", скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2018 року № 1261/ко-18 в частині внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення її з посади судді, -
УСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог та предмет спору
1. 15 листопада 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з вказаною позовною заявою.
1.1. З урахуванням поданого 05 грудня 2019 року позову у новій редакції, позивач просила визнати протиправним та нечинним повністю рішення Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2019 року № 2748/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Львівської області"; скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2018 року № 1261/ко-18 в частині щодо надання рекомендації Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Львівської області.
Стислий виклад позицій учасників справи
2. Позивач обґрунтовує свої вимоги порушенням її прав при проведенні іспиту згідно з Порядком проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікації/оцінювання у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 лютого 2019 року № 20/зп-18. Зазначає, що Вища рада правосуддя протиправно ухвалила оспорюване нею рішення за результатами розгляду подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 серпня 2018 року № 21-4664/18 з рекомендацією від 20 липня 2018 року № 1261/ко-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Львівської області. На думку позивача, Вища рада правосуддя безпідставно не звернула увагу на факти порушення її прав при проведенні кваліфікаційного іспиту, які полягали у визнанні її такою, що не склала іспиту, відмову їй у встановленні нових строків кваліфікаційного оцінювання. Також Радою помилково не було враховано, що позивач при складанні іспиту перебувала у хворобливому стані, що підтверджено відповідними медичними документами. Також позивач вважає, що чинний Порядок проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікації/оцінювання містить прогалини у регулюванні процедури проведення іспиту, зокрема, не передбачає ситуацій, коли особа з`явилася для складання іспиту, але її самопочуття різко погіршилося, що унеможливило демонстрування своїх знань та навичок на рівних умовах з іншими учасниками. У зв`язку з таким правовим регулюванням позивач, звернувшись до Верховного Суду з позовом про скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2018 року № 1261/ко-18, не змогла довести порушення своїх прав. Вважає, що Вища рада правосуддя при розгляді подання з рекомендацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про її звільнення повинна була надати належну оцінку недолікам, які містить зазначений Порядок, встановивши, що ці недоліки спричинили порушення її прав, та не повинна була ухвалювати рішення про її звільнення.
3. 28 грудня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов письмовий відзив Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на позовну заяву, у якому Комісія вказує про свою незгоду з викладеними позивачем у позові доводами та повідомляє про те, що аналогічні позовні вимоги до Комісії вже були предметом судового розгляду, за результатами якого Суд відмовив у їх задоволенні з причини відсутності визначених частиною третьою статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" підстав для цього. Комісія зазначає, що доводи позивача, якими вона обґрунтовувала неправомірність рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2018 року № 1261/ко-18, зокрема, щодо неможливості складення кваліфікаційного іспиту через погіршення стану здоров?я, не спростовують тих фактів і обставин, які стали підставою для висновку про її невідповідність займаній посаді судді господарського суду Львівської області. Під час цього судового розгляду не було здобуто переконливих доказів, які б вказували на вчинення Комісією будь-яких дій або бездіяльності, які б мали ознаки порушення прав та інтересів ОСОБА_1 . Звертає увагу, що в цьому позові позивач посилається на ці ж обставини, однак, в силу приписів статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вони не підлягають доказуванню як такі, що встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили. Зазначає свою думку про те, що оспорювані позивачем рішення Комісії та Вищої ради правосуддя є такими, що ухвалені з дотриманням процедури та визначених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв щодо рішень суб?єктів владних повноважень для визнання їх правомірними. Просить відмовити у задоволенні позову.
4. 28 грудня 2019 року на адресу Верховного Суду через канцелярію суду надійшов письмовий відзив Вищої ради правосуддя на позовну заяву, у якому остання повідомляє, що при звільненні позивача вона керувалась положеннями Конституції України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та Законом України "Про Вищу раду правосуддя", про що зазначено в тексті оскаржуваного рішення. Вказує, що вичерпні підстави для оскарження рішення Вищої ради правосуддя про звільнення з посади судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, встановлені частиною другою статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя". Однак, позивач у позовній заяві їх не наводить. Водночас, оспорюване нею рішення містить визначені законом підстави для його прийняття та мотиви, з яких Рада дійшла саме такого висновку. Зазначає, що Вища рада правосуддя вирішила здійснювати розгляд питання про звільнення позивача з посади судді за її відсутності, у зв?язку з неодноразовим відкладенням його за відповідними клопотаннями ОСОБА_1 та її представника, а також у зв?язку з її неявкою на засідання. При цьому Рада керувалась приписами статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", за якою неявка судді, повідомленої про місце та час засідання, не перешкоджала такому розгляду. Також повідомляє про наявність судового рішення, яким у судовому порядку встановлено правомірність дій Комісії під час складання позивачем кваліфікаційного іспиту, а також відповідного рішення, прийнятого за його результатами. Звертає увагу на положення статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", за якими висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Клопотання учасників справи та процесуальні дії у справі
5. Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року відкрито провадження в цій адміністративній справі та відповідно до частини другої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
6. Судове засідання призначено на 27 січня 2020 року об 11:00 годині.
7. 02 січня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про відкладення розгляду справи у зв?язку з неможливістю забезпечення явки повноважного представника.
8. 24 січня 2020 року до Суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Греньо М.М. про відкладення розгляду справи, у зв?язку з його зайнятістю 27 січня 2020 року о 10:00 годині в проведенні слідчих дій в кримінальному провадженні № 12018060020003142, а також у зв`язку з неможливістю особистої участі позивача у судовому засіданні через хворобу.
9. У призначений час 27 січня 2020 року позивач та її представник, представник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в судове засідання не з??явилися. Суд визнав поважними наведені ними в означених клопотаннях причини неявки до суду. Розгляд справи відкладено на 11:00 годину 24 лютого 2020 року.
10. 21 лютого 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Греньо М.М. про відкладення розгляду справи, у зв?язку з необхідністю надання ним поза межами міста Києва в період з 24 лютого 2020 року по 25 лютого 2020 року невідкладної правової допомоги іншому клієнту, відомості про якого становлять адвокатську таємницю та не можуть бути розголошені.
11. 24 лютого 2020 року розгляд цієї справи не відбувся, у зв?язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.
12. Наступне судове засідання призначено на 11:00 годину 16 березня 2020 року.
13. 16 березня 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Греньо М.М. про відкладення розгляду справи, у зв?язку з виникненням у нього термінової необхідністю надання невідкладної правової допомоги іншому клієнту, відомості про якого становлять адвокатську таємницю та не можуть бути розголошені, а також у зв?язку з його участю в цей час у іншому судовому процесі.
14. У призначений час 16 березня 2020 року учасники справи в судове засідання не з?явилися. Розгляд справи відкладено на 11:30 годину 27 квітня 2020 року.
15. 21 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшла заява від Вищої ради правосуддя про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у зв?язку з застосуванням Урядом заходів щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.
16. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2020 року цю заяву задоволено.
17. 24 квітня 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Греньо М.М. про відкладення розгляду справи, у зв?язку з неможливістю прибуття до суду з причини введення в країні карантину.
18. У призначений час 27 квітня 2020 року причини відсутності позивача та її представника у судовому розгляді справи визнано поважними. Розгляд справи відкладено на 11:30 годину 01 червня 2020 року.
19. 29 травня 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Греньо М.М. про відкладення розгляду справи, у зв?язку з неможливістю прибуття до суду з причини введення в країні карантину та відсутністю технічної можливості організувати проведення засідання в режимі відеоконференції. Представник позивача також повідомив про бажання позивача особисто надати пояснення суду по суті спору, а також про неможливість її прибуття до міста Києва з Львівської області через відсутність транспортного сполучення в період карантину. Додатково зазначив про завершення 21 травня 2020 року експертного дослідження, за результатами якого складено висновок № 034-1-2020, з врахуванням якого позивачем прийнято рішення щодо подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення від 10 грудня 2018 року в справі № 9901/739/18. Висловив свою думку про те, що перегляд зазначеного судового рішення може суттєво вплинути на розгляд цієї справи.
20. У призначений час 01 червня 2020 року причини відсутності позивача та її представника у судовому засіданні визнано поважними. Розгляд справи відкладено на 11:30 годину 15 червня 2020 року.
21. 10 червня 2020 року до Верховного Суду надійшла заява від Вищої ради правосуддя про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у зв?язку з застосуванням Урядом заходів щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.
22. 12 червня 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Греньо М.М. про відкладення розгляду справи, у зв?язку з виникненням у нього термінової необхідністю надання невідкладної правової допомоги іншому клієнту, відомості про якого становлять адвокатську таємницю та не можуть бути розголошені, а також у зв??язку з його участю в цей час у іншому судовому процесі.
23. У призначений час 15 червня 2020 року причини відсутності позивача та її представника у судовому розгляді справи визнано поважними. Розгляд справи відкладено на 11:30 годину 13 липня 2020 року.
24. 13 липня 2020 року справу за цим позовом знято з розгляду у зв`язку з перебуванням суддів-членів судової колегії, визначеної для розгляду цієї справи, у відпустках.
25. Судове засідання призначено на 11:30 годину 05 жовтня 2020 року.
26. 05 жовтня 2020 року справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
27. Судове засідання призначено на 11:00 годину 09 листопада 2020 року.
28. 03 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшла заява від Вищої ради правосуддя про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у зв?язку з застосуванням Урядом заходів щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.
29. Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року цю заяву задоволено.
30. 09 листопада 2020 року позивач у судове засідання не з?явилась.
31. Також до суду не з?явився представник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
32. З урахуванням положень статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, думки учасників справи, Суд визнав можливим здійснювати розгляд справи за відсутності вказаних осіб.
33. Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги позову з підстав, викладених у позовній заяві.
33.1. Щодо позовних вимог стосовно рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів представник позивача зазначив, що в межах цього спору позивачем оскаржується останній пункт рішення вказаного органу щодо внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення позивача з посади судді. Вказав, що на теперішній час існують інші підстави оскарження цього рішення в означеній частині, а саме: позивачем зібрані медичні довідки та висновки лікарів, які передані до експертної установи, на підставі яких складено висновок експертного дослідження № 034-1-2020 у травні 2020 року, зміст якого свідчить про те, що при таких діагнозах та перебігах хвороб позивач погіршений стан здоров`я, який не давав їй можливість у повній мірі використати свої знання та належно здати іспит.
33.2. Щодо вимог про оскарження рішення Вищої ради правосуддя представник позивача вказав, що після складання іспиту позивач перебувала на лікуванні, проте вказана обставина не завадила Вищій раді правосуддя ухвалити оскаржуване рішення без її участі. Вважає, що Вища рада правосуддя безпідставно не взяла до уваги її стан здоров`я під час складання іспиту.
34. Представник Вищої ради правосуддя Нарольська Т.С. в судовому засіданні заперечила проти вимог позову, просила відмовити у їх задоволенні повністю з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву. Наголошувала на тому, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя ґрунтуються виключно на її незгоді з рішенням та діями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у процедурі проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання. Однак, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2018 року № 1261/ко-18, яким їй відмовлено у задоволенні заяв про встановлення нових строків проведення кваліфікаційного оцінювання; визначено, що вона не склала іспит для суддів місцевих та апеляційних судів; відмовлено у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання; визнано такою, що не відповідає займаній посаді та рекомендовано розглянути питання про звільнення її з посади судді, було предметом судового розгляду. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування вказаного рішення Комісії. Верховний Суд в означеному рішенні надав оцінку підставам незгоди позивача з цим рішенням Комісії. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 червня 2019 року рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року в частині позовних вимог про скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2018 року № 1261/ко-18 щодо надання рекомендації Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Львівської області скасовано, а провадження у справі в цій частині закрито. В іншій частині рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року залишено без змін. Водночас, звернула увагу Суду на те, що позивач не посилається на жодну з визначених чинним законодавством України підстав для оскарження та скасування рішення Вищої ради правосуддя. Додатково зазначила, що спірне рішення Вищої ради правосуддя є правомірним та ухвалене на підставі та у межах наданих їй законами та Конституцією України повноважень.
Встановлені у справі обставини та зміст спірних правовідносин
35. Указом Президента України від 24 квітня 2012 року № 286/2012 ОСОБА_1 призначена на посаду судді господарського суду Львівської області.
36. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 01 лютого 2018 року призначено кваліфікаційне оцінювання 1790 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, у тому числі і позивача.
37. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2018 року №1261/ко-18:
відмовлено судді господарського суду Львівської області ОСОБА_1 у задоволенні заяв від 08 травня 2018 року та від 18 липня 2018 року про встановлення нових строків проведення кваліфікаційного оцінювання;
визначено, що суддя господарського суду Львівської області ОСОБА_1 не склала іспиту для суддів місцевих та апеляційних судів, призначеного рішенням Комісії від 02 березня 2018 року № 33/зп-18;
відмовлено позивачу у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесід", призначеного рішенням Комісії від 01 лютого 2018 року № 8/зп-18 за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів;
визнано суддю господарського суду Львівської області ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді;
вирішено внести подання до Вищої ради правосуддя про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Львівської області.
38. У мотивувальній частині рішення Комісії від 20 липня 2018 року № 1261/ко-18 зазначено про встановлення Комісією отримання ОСОБА_1 за виконання практичного завдання менше 50 % від максимально можливого балу. За цих обставин Комісія визнала її такою, що не склала іспиту, а тому не може бути допущеною до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
39. За наведених обставин Комісія дійшла висновку, що суддя господарського суду Львівської області ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді за критерієм професійної компетентності.
40. Цим же рішенням Комісія вирішила внести подання до Вищої ради правосуддя про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Львівської області.
41. Із вказаним рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України позивач не погодилася та оскаржила його до суду.
42. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 10 грудня 2018 року у справі № 9901/739/18 відмовив їй у задоволенні позову.
43. Своє рішення Суд мотивував, зокрема тим, що ОСОБА_1 19 квітня 2018 року прибула до місця проходження іспиту, тим самим самостійно оцінивши свій стан як такий, що дає її можливість для складання анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання. Позивач своїм правом щодо оформлення листка непрацездатності не скористалася, до відповідача із заявою щодо перенесення строків кваліфікаційного оцінювання до проходження іспиту не зверталася.
44. При цьому Суд відхилив як необґрунтовані її посилання на те, що відмова нею від проходження іспиту автоматично припинила б її кваліфікаційне оцінювання, оскільки, виходячи зі змісту Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04 листопада 2016 року №144/зп-16, виникнення перед іспитом чи під час його складення ситуації, яка унеможливлює в конкретний момент часу продовження проходження особою відповідного етапу кваліфікаційного оцінювання (як то різке погіршення стану здоров`я, необхідність отримання невідкладної медичної допомоги, перебування на лікарняному), не є відмовою учасника від проходження іспиту. Неможливість продовжувати виконання іспиту за станом здоров`я не є тотожним відмові від проходження іспиту.
45. Проте, ОСОБА_1 19 квітня 2018 року під час проходження іспиту до уповноважених представників Комісії не зверталася, невідкладна медична допомога не викликалася. Заяв щодо різкого погіршення стану здоров`я судді та неможливість виконання нею іспиту позивач до оприлюднення результатів анонімного тестування до Комісії не подавала.
46. Водночас, Верховний Суд зазначив, що чинним законодавством не передбачено встановлення нових строків проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі призначення повторного складання іспиту щодо особи, яка вже виконала анонімне письмове тестування та практичне завдання та отримала за ними результати.
47. Суд відхилив доводи позивача про те, що вона після оприлюднення кодованих результатів тестування 19 квітня 2018 року зверталась до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про перерахунок її результатів вручну, оскільки факт надходження такого звернення представником відповідача у судовому засіданні не підтверджено. Не надано доказів подання цього звернення і позивачем.
48. При цьому Суд зазначив, що позивач вказує на те, що у своєму письмовому зверненні мотивувала необхідність перерахунку балів по письмовому тестуванню хвилюванням, а не станом здоров`я у зв`язку з перебігом хвороби.
49. Також Суд визнав необґрунтованими посилання позивача на те, що у порівняні з іншими учасниками кваліфікаційного оцінювання вона перебувала у завідомо нерівних та небезпечних для здоров`я умовах, оскільки порядок проходження кваліфікаційного оцінювання, права та обов`язки їх учасників визначені нормативно та є однаковими та рівними для всіх.
50. Верховний Суд врахував, що ОСОБА_1 проходила кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді відповідно до пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", для якого розділом V "Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді" Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення визначено особливий порядок.
51. Згідно з пунктом 9 розділу V "Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді" Положення, мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді становить 50 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.
52. ОСОБА_1 за виконання анонімного письмового тестування отримала 38,25 бала, що становить менше 50 відсотків від максимально можливого бала на цій стадії іспиту, у зв`язку з чим Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок відповідача про те, що позивач на етапі іспиту не підтвердила своєї професійної компетентності, а тому відсутні підстави для її допущення до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.
53. Крім цього, Суд встановив, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2018 року №1261/ко-18 ухвалене повноважним складом, підписане усіма членами, що брали участь в його прийнятті, містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
54. У зв?язку з цим, Верховний Суд констатував відсутність визначених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення та дійшов висновку про його законність та обґрунтованість, відмовив у задоволенні позовних вимог.
55. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 червня 2019 року це судове рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 про скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 20 липня 2018 року №1261/ко-18 щодо надання рекомендації Вищій раді правосуддя розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Львівської області скасовано, а провадження у справі в цій частині закрито. В іншій частині рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року залишено без змін.
56. Рішення Великої Палати Верховного Суду в частині закриття провадження в справі обґрунтоване тим, що оспорюване позивачем рішення Комісії у вказаній частині має рекомендаційний характер, а тому не може бути самостійним предметом судового оскарження, доки Вища рада правосуддя не прийме відповідне рішення за результатами розгляду цієї рекомендації. Також зазначено, що рішення Комісії підлягає оскарженню тільки разом з рішенням Вищої ради правосуддя, ухваленим за відповідною рекомендацією.
57. 22 серпня 2018 року до Вищої ради правосуддя надійшло подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 серпня 2018 року № 21-4664/18 з рекомендацією від 20 липня 2018 року № 1261/ко-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Львівської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
58. Членом Вищої ради правосуддя Краснощоковою Н.С. складено висновок від 20 вересня 2019 року з пропозицією звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Львівської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України відповідно до подання з рекомендацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за відсутності судді.
59. Подання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з рекомендацією про звільнення позивача з посади судді розглядалося на засіданні Вищої ради правосуддя 15 жовтня 2019 року.
60. Згідно з витягом з протоколу засідання Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2019 року № 76, член Вищої ради правосуддя ОСОБА_3 поінформувала, що суддя господарського суду Львівської області ОСОБА_1 втретє не з?явилась на засідання, 17 січня та 11 червня 2019 року Вищою радою правосуддя відкладався розгляд матеріалів стосовно неї за її заявою.
61. Член Вищої ради правосуддя запропонувала розглядати матеріали щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Львівської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України відповідно до подання з рекомендацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за відсутності судді. Ця пропозиція членами Ради підтримана одноголосно.
62. Рішенням Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2019 року № 2748/0/15-19 за результатом розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_1 звільнено з посади судді господарського суду Львівської області на підставі статті 131, підпункту 4 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України, абзацу другого пункту 20 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 3, 30, 34, 56, пунктом 12 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя".
63. Позивач, вважаючи вказане рішення Вищої ради правосуддя та рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в частині внесення подання про звільнення її з посади судді протиправними та такими, що порушують її права, звернулася з цим позовом до суду.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
64. Відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
65. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя визначено статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України.
66. Згідно з частиною другою вказаної статті, такі адміністративні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.
67. Частина четверта цієї ж правової норми закріплює повноваження Верховного Суду за наслідками розгляду таких адміністративних справ
68. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
69. З набранням чинності 30 вересня 2016 року Законом України від 2 червня 2016 року № 1401-VІІІ "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон № 1401-VІІІ) та у Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VІІІ) в Україні розпочалася судова реформа, яка передбачає, серед іншого, й підвищення вимог та професійних стандартів для суддівського корпусу.
70. Частинами першою та третьою статті 92 Закону № 1402-VІІІ визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Порядок роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначається цим Законом.
71. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VІІІ, Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить кваліфікаційне оцінювання.
72. У параграфі 42 Рекомендації СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів зазначено, що з метою сприяння ефективному здійсненню правосуддя та постійному підвищенню його якості, відповідно до параграфа 58, держави-члени мають впроваджувати систему оцінювання суддів органами судової влади. Згідно з параграфом 58 зазначеної Рекомендації, має бути передбачений дозвіл суддям висловлювати погляди щодо власної діяльності та її оцінювання, а також оскаржувати оцінювання в незалежному органі влади або суді.
73. Підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України встановлено, що з дня набрання чинності Законом № 1401-VІІІ відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п?ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності цим Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом.
74. Відповідно до мети, з якою прийнято Закон № 1402-VIII, кваліфікаційне оцінювання проводиться щодо усіх суддів, які призначені або обрані без конкурсу.
75. Частиною першою статті 83 цього Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Зазначена норма не містить будь-яких виключень щодо тієї чи іншої категорії суддів.
76. Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п?ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом № 1401-VIII, оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
77. За правилами частин першої, другої та п`ятої статті 83 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
78. Відповідно до частин першої і другої статті 85 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККС зобов`язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.
79. Згідно з положеннями частин другої і третьої статті 88 Закону №1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
80. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.