ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 910/12833/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,
представників учасників справи:
позивача -Верхацького І.В. - адвокат;
відповідача - не з`явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Карабань Я.А.)
від 04.12.2019
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Михальська Ю.Б., судді - Тищенко А. І., Скрипка І.М.)
від 02.06.2020
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Технова"
про стягнення 9 652 682,43 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
1.1. У грудні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - АТ НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Технова" (надалі - ТОВ Фірма "Технова", відповідач) про стягнення 9 652 682, 43 грн, з яких: 2 330 151, 83 грн пені, 1 617 554,14 грн 3% річних та 5 704 976,46 грн інфляційних втрат.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного з позивачем Договору купівлі-продажу природного газу №2317/1617-ТЕ-39 від 12.09.2016 не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого позивачем природного газу у визначений договором строк, внаслідок чого за порушення виконання своїх договірних зобов`язань та прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманого природного газу зобов`язаний відповідно до статті 611, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статей 230, 231 Господарського кодексу України, а також умов Договору сплатити пеню, інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочення.
1.3. У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував зазначаючи, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору, який передбачає грошові зобов`язання між сторонами частина яких компенсується державою за рахунок державного бюджету, а тому, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними встановлюється інший порядок розрахунків, а відтак відповідач своєчасно та в повному обсязі виконав зобов`язання перед позивачем.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 910/12833/19, у задоволенні позовних вимог про стягнення 9 652 682,43 грн відмовлено повністю.
2.2. Приймаючи рішення суди встановили такі обставини:
- на виконання умов договору, позивач передав у жовтні 2016 року - вересні 2017 року у власність відповідача природний газ на загальну суму 191 862 767, 85 грн;
- заборгованість за Договором №2317/1617-ТЕ-29 від 12.09.2016 на суму 191 862 767,85 грн сплачена відповідачем позивачу в повному обсязі, з яких: частина наданих послуг за Договором на суму 372 615,06 грн відповідачем оплачена через розподільчі рахунки (з поточного рахунку із спеціальним режимом використання на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця згідно із нормативом розподілу коштів, затвердженого відповідною постановою НКРЕКП), частина наданих послуг за Договором на суму 159 887 625,89 грн - за рахунок коштів, отриманих відповідно до приписів Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 (надалі - Постанова № 20) на підставі спільних протокольних рішень, частина наданих послуг за Договором на суму 31 602 526,90 грн - за рахунок коштів, отриманих відповідно до приписів Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних про-грам соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (надалі - Постанова № 256);
- сума у розмірі 372 615,06 грн була оплачена відповідачем у строки, встановлені пунктом 6.1. Договору;
- сторони спору, підписавши у відповідності до Постанови № 20 спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, фактично погодилися з тим, що залишок оплати наданих за договором послуг підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного такого спільного протокольного рішення, тобто тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за поставлений природний газ за цим договором, а також і відповідальність за порушення цих строків;
- на правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в частині, у якій держава компенсує вартість послуг позивача за рахунок коштів державного бюджету норми цивільного законодавства не розповсюджуються, тому відповідач був позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за договором, що виключає застосування до нього відповідальності, передбаченої пунктом 8.2. Договору, у вигляді стягнення пені за допущену прострочку оплати послуг та виникнення зобов`язання, передбаченого частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, з оплати боргу з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
3.1. 20.07.2020 АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося із касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 910/12833/19, в якій просить скасувати зазначені судові рішення у частині відмови в задоволенні позову в розмірі 4 546 616,44 грн, з яких: 2 330 151,83 грн - пеня, 476 430,61 грн - 3% річних, 1 740 034,00 грн - інфляційні втрати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.
3.2. Скаржник визначає підставами касаційного оскарження судових рішень:
1) неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статей 618, 624, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, Постанови № 256 без урахування висновків про застосування цих норм, викладених у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16, від 17.04.2018 у справі № 918/1395/15, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 21.11.2019 у справі № 902/517/18, від 22.11.2019 у справі № 916/2286/18, від 28.11.2019 у справі № 925/74/19, від 31.07.2019 у справі № 921/739/17-г/5, від 08.08.2019 у справі № 905/1449/19, від 20.08.2019 у справі № 921/574/17-г/5, від 15.10.2019 у справі № 910/16181/18, від 11.12.2019 у справі № 916/1109/18 та від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18 (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);
2) порушення судами попередніх інстанцій норм статей 7, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди не дослідили умови Договору щодо порядку та строків розрахунків за поставлений природний газ власними коштами. Оскаржуване рішення не містить жодного доводу про те, чому суд відмовив у стягненні нарахованих штрафних санкцій на суму боргу, яка сплачена ТОВ Фірма "Технова" самостійно власними коштами, поза межами застосування Постанови КМУ № 20 (пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
3.3. Крім того, скаржник стверджує, що питання застосування Постанови № 256 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також ця справа становить виняткове значення для скаржника, оскільки стосується регулювання відносин на ринку природного газу та впливає на фінансовий стан підприємств - учасників цього ринку. Заявник вважає, що у відповідача наявне прострочення як з оплати заборгованості власними коштами, так і з оплати відповідно до Постанови № 256.
3.4. ТОВ Фірма "Технова" подало відзив та письмові пояснення на касаційну скаргу, відповідно до яких просило рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, оскільки позивачем не наведено доказів на підтвердження наявності суми боргу, яка б була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів, а наведений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат не відповідає встановленим обставинам справи. Також відповідач стверджує, що прострочка з оплати коштів за спірний період відбулась через несвоєчасне виділення субвенцій на оплату пільг та житлових субсидій населенню щодо послуг з теплопостачання згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою № 256.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.
4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
4.2. Щодо оскарження рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4.3. Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.4. Підставою касаційного оскарження заявник вказав неправильне застосування судами норм статей 618, 624, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, Постанови № 256 без урахування висновків про застосування цих норм, викладених у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18, у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16, від 17.04.2018 у справі № 918/1395/15, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 21.11.2019 у справі № 902/517/18, від 22.11.2019 у справі № 916/2286/18, від 28.11.2019 у справі № 925/74/19, від 31.07.2019 у справі № 921/739/17-г/5, від 08.08.2019 у справі № 905/1449/19, від 20.08.2019 у справі № 921/574/17-г/5, від 15.10.2019 у справі № 910/16181/18, від 11.12.2019 у справі № 916/1109/18 та від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18. Заявник касаційної скарги стверджує, що висновки судів у цій справі щодо відсутності підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідач не зобов`язаний оплачувати нараховані штрафні санкції лише на суму заборгованості, яка була погашена на підставі Постанови № 20, якою відповідача усунули від можливості впливати на порядок, строки і розмір розрахунків з позивачем за природний газ. На суму заборгованості за поставлений природний газ, що була оплачена на підставі Постанови № 256 та власними коштами підлягає нарахуванню пеня, 3% річних та інфляційні втрати.
4.5. Щодо постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 902/517/18, від 31.07.2019 у справі № 921/739/17-г/5, від 11.12.2019 у справі № 916/1109/18, від 20.08.2019 у справі № 921/574/17-г/5 та від 15.10.2019 у справі № 910/16181/18.
4.6. Верховний Суд у цих справах, скасовуючи рішення судів та направляючи справи на новий розгляд, вказав, що суди неправильно застосувавши норми статей 549 - 552, 599, 625 Цивільного кодексу України не з`ясували, яка частина оплати за придбаний газ була здійснена відповідачем власними коштами, а яка - шляхом проведення взаєморозрахунків через процедуру, встановлену Постановами № 20 та № 256 та чи було допущено відповідачем порушення зобов`язання в частині оплати власними грошовими коштами вартості придбаного газу за кожним із актів приймання-передачі природного газу у визначений позивачем спірний період. В залежності від встановленого з урахуванням вимог закону слід вирішити спір по суті заявлених вимог.
4.7. Щодо постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 918/1395/15.
4.8. Верховний Суд, скасовуючи рішення судів про відмову в задоволенні позову зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального і процесуального права, зокрема положень статей 525, 526, 599, 625, 631 Цивільного кодексу України та не встановили обставин наявності прострочення виконання грошового зобов`язання за кожен окремий розрахунковий період і за кожну окрему партію поставленого газу, як і не з`ясували обставини внесення 100 % оплати вартості поставленого газу протягом поточного місяця поставки.
4.9. Також Верховний Суд вказав, що постановою НКРЕ № 1000, яка прийнята на виконання постанови КМУ № 247 (діючих на момент спірних правовідносин), визначено порядок (Алгоритм) розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу для проведення розрахунків із ними. Проте зазначений порядок (Алгоритм) не виключає можливість покупця впливати на вчасність розрахунків за отриманий газ з боку споживачів.
4.10. Щодо постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 905/1449/18.
4.11. У справі № 905/1449/18 Верховний Суд, застосувавши норми статей 526, 549, 612, 625 Цивільного кодексу України, погодився з постановою Східного апеляційного господарського суду, якою було стягнуто з відповідача на користь позивача лише суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, та виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою отриманого товару відповідачем за рахунок власних коштів.
4.12. В частині відмови у стягненні пені, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляції, що на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", якою встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
4.13. Що ж до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які були нараховані на суму заборгованості, що погашалась за рахунок бюджетних коштів, то Верховний Суд погодився з тим що, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до умов договору від 12.04.2017 № 17-232-Н купівлі-продажу природного газу протягом 2017 року в цій частині.