ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 922/3212/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін
касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2019 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2020
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до комунального підприємства "Тепловодосервіс" Лозівської районної ради
про стягнення 733 519,01 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад позовних вимог та судових рішень
1.1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Тепловодосервіс" Лозівської районної ради (далі - КП "Тепловодосервіс", відповідач) про стягнення 733519,01 грн, з яких, пеня у сумі 566 772,67 грн, 3% річних у сумі 51 145,61 грн, інфляційні втрати у сумі 115 600,73 грн.
1.2. В обґрунтування позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" посилалось на неналежне виконання відповідачем договору купівлі-продажу природного газу від 15.12.2015 за №2028/16-БО-32 в частині своєчасної оплати за спожитий газ. У зв`язку із чим відповідач повинен сплатити позивачу неустойку, інфляційні втрати та 3% річних.
1.3. Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2019 (суддя - Аріт К.В.), залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 (колегія суддів у складі: Ільїн О.В., Дучал Н.М., Сіверін В.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
1.4. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що до даних правовідносин підлягає застосуванню частина третя статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон № 1730-VIII), відповідно до якої на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Вказана норма є нормою прямої дії. Виконання цієї норми Закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.
1.5. Встановивши, що заборгованість за отриманий природний газ, на яку позивачем було нараховано пеню, три проценти річних та інфляційні втрати, станом на 30.11.2016 відповідачем погашена повністю, суди дійшли висновку, що всі нарахування здійснені відповідачем за поставлений газ у січні-квітні 2016 року підлягають списанню з дня набрання чинності Законом № 1730-VIII, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
1.6. Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій врахували висновок Верховного Суду, викладений в постановах від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, від 03.04.2018 у справі №904/11325/16, від 02.05.2018 у справі №914/102/17, від 15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 30.05.2018 у справі №908/2055/17, від 14.01.2019 у справі №904/1615/18.
2. Стислий виклад вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Харківської області та постанову Східного апеляційного господарського суду, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
3. Аргументи учасників справи
3.1. Аргументи касаційної скарги
3.1.1. Як на підставу касаційного оскарження АК "НАК "Нафтогаз України" посилається на пункт 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме: обґрунтовує її фундаментальністю для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому зазначає про необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та застосованих судами в оскаржуваних судових актах.
3.1.2. Так, позивач вказує на необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 905/403/17, від 23.05.2018 у справі № 908/2114/16, від 22.12.2018 у справі № 904/2961/18, від 18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 23.01.2018 у справі №914/3131/15, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.09.2018 у справі №925/106/18, від 30.05.2018 у справі № 908/2055/17 щодо застосування статті 7 Закону як норми прямої дії, що суперечить статтям 1-3 даного Закону.
3.1.3. Згідно з доводами касаційної скарги:
- списання заборгованості згідно з частиною третьою статті 7 Закону № 1730-VIII є частиною процедури врегулювання заборгованості відповідно до статті 1 Закону;
- дія Закону № 1730-VIII розповсюджується лише на теплопостачальні, теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання і водовідведення відповідно до статті 2 Закону;
-учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру відповідно до статті 1 Закону № 1730-VIII;
-суди попередніх інстанцій не врахували, що в матеріалах справи відсутні докази включення відповідача до реєстру підприємств які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
3.2. Аргументи, зазначені у відзиві на касаційну скаргу
3.2.1. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
4. Обставини справи, встановлені попередніми судовими інстанціями
4.1. 15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в подальшому змінено назву на АК "НАК "Нафтогаз України" та КП "Тепловодосервіс" укладено договір № 2028/16-БО-32 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).
4.2. На виконання умов Договору позивач у період з січня-квітня 2016 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 3 164 954,76 грн, про що свідчать акти приймання-передачі природного газу наявні в матеріалах справи (а.с. 27-30).
4.3. Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
4.4. Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
4.5. Звертаючись до суду з позовом у даній справі позивач вказував на порушення відповідачем договірного строку щодо оплати фактично переданого та отриманого газу. Порушення строків оплати отриманого відповідачем природного газу за цими актами стало підставою для нарахування за період прострочки заявлених позивачем до стягнення пені у розмірі 566772,67 грн, 3% річних у розмірі 51 145,61 грн за період з 16.02.2016 по 12.10.2016 та інфляційних втрат у розмірі 115 600,73 грн за період 01.03.2016 по 30.09.2016
4.6. Судами встановлено, що заборгованість за договором купівлі-пролажу природного газу № 2028/16-БО-32 від 15.12.2015 за січень-квітень 2016 року була погашена відповідачем 13.10.2016. Вказані обставини сторонами не заперечувались.
5. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
5.1. Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. 30.11.2016 набрав чинності Закон № 1730-VIII, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
5.3. Статтею 1 Закону № 1730-VIII визначено, що заборгованістю яка підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
5.4. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості (абзац 9 частини першої статті 1 Закону № 1730-VIII).