ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 649/1145/18
провадження № 61-173св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фермерське господарство "Вікторія",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "Вікторія" на постанову Херсонського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Воронцової Л. П., Бездрабко В. О., Вейтас І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Фермерського господарства "Вікторія" (далі - ФГ "Вікторія") про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що їй на підставі державного акта на право власності на землю серії IV-XC № 005817, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 15, належить земельна ділянка площею 5,190 га, яка розташована на території Князегригорівської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області.
Позивач вказує, що після набуття права власності на земельну ділянку вона в усній формі домовилася з головою ФГ "Вікторія" - ОСОБА_2 про укладення договору оренди земельної ділянки строком на 5 років, однак відповідач постійно відкладав укладення цього договору і такий договір укладений не був.
У жовтні 2018 року вона дізналася про те, що з 2010 року належна їй земельна ділянка знаходиться в оренді ФГ "Вікторія" на підставі договору оренди земельної ділянки. Після подання відповідного запиту до відділу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області їй стало відомо, що 23 грудня 2010 року невідомою особою від її імені з ФГ "Вікторія" укладений договір оренди земельної ділянки строком на 25 років, який зареєстровано у Великолепетиському районному реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 4 серпня 2011 року № 652120004000151.
Позивач стверджує, що договір оренди земельної ділянки з ФГ "Вікторія" не підписувала і на укладення такого договору нікого не уповноважувала.
Посилаючись на зазначене, а також на те, що відповідач приховував від неї наявність договору оренди земельної ділянки, про який вона не знала і не могла знати, вважає, що строк звернення до суду пропустила із поважних причин.
З урахуванням викладеного позивач просила визнати причини пропуску позовної давності поважними, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 23 грудня 2010 року нею з ФГ "Вікторія", та зобов`язати ФГ "Вікторія" повернути належну їй земельну ділянку.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 15 жовтня 2019 року, ухваленим у складі судді Мамаєва В. А., у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір підписаний не позивачем, а іншою особою, що свідчить про його недійсність, але сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 15 жовтня 2019 року скасовано з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 23 грудня 2010 року, укладений ОСОБА_1 з ФГ "Вікторія", зареєстрований у Великолепетиському районному реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 4 серпня 2011 року за № 52120004000151.
Зобов`язано ФГ "Вікторія" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 5,190 га (кадастровий номер 6521282200:05:047:0997), яка розташована на території Князегригорівської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вказував на відсутність правових підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Встановивши, що ОСОБА_1 про порушення своїх прав дізналась у 2018 році з письмової відповіді Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач звернулась до суду в межах позовної давності.
Задовольняючи позов, апеляційний суд встановив, що підписи від імені ОСОБА_1 у двох примірниках договорів оренди земельної ділянки, а також у двох примірниках акта прийому-передачі земельної ділянки від 23 грудня 2010 року виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, що підтверджується висновком експерта Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішній справ від 10 травня 2019 року.
Встановивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції вважав позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2020 року ФГ "Вікторія" подало до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило постанову Херсонського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року скасувати та залишити в силі рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 15 жовтня 2019 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, та не надав належної оцінки зібраним у справі доказам, що, на думку заявника, призвело до неправильного вирішення справи.
Вказував на залишення поза увагою апеляційного суду листа-повідомлення від 29 серпня 2011 року, в якому відповідач повідомляв позивача про здійснення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 23 грудня 2010 року. На думку заявника, вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 достовірно було відомо про спірний договір оренди земельної ділянки, починаючи з серпня 2011 року, а, відтак, позивач пропустила строк звернення до суду.
Також посилався на те, що матеріали справи містять належні і допустимі докази отримання позивачем орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, що також підтверджує її обізнаність щодо укладення оспорюваного договору.
Позиція інших учасників справи
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому вказувала на безпідставність її доводів. Зазначала, що апеляційний суд повно і всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку зібраним у справі доказам, зокрема, висновку експерта Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ від 10 травня 2019 року, і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.
Також посилалась на те, що доводи касаційної скарги ФГ "Вікторія" зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості, проте суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено дію постанови Херсонського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 649/1145/18 до закінчення її перегляду в касаційному порядку в частині визнання недійсним договору оренди землі від 23 грудня 2010 року, укладеного ОСОБА_1 з ФГ "Вікторія", зареєстрованого у Великолепетиському районному реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" 4 серпня 2011 року за № 52120004000151.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року зупинено виконання постанови Херсонського апеляційного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 649/1145/18 до закінчення її перегляду в касаційному порядку в частині зобов`язання ФГ "Вікторія" повернути ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 5,190 га, розташовану на території колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Леніна Князегригорівської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області, кадастровий № 6521282200:05:047:0997.
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії IV-XC № 005817, виданого 20 березня 2002 року Князегригорівською сільською радою Великолепетиського району Херсонської області, є власником земельної ділянки площею 5,190 га, яка розташована на території Князегригорівської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області.
Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 23 грудня 2010 року ОСОБА_1 надала, а ФГ "Вікторія" прийняло в платне користування земельну ділянку площею 5,190 га (кадастровий номер 6521282200:05:047:0997), яка розташована на території Князегригорівської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області.
Відділом Держкомзему у Великолепетиському районі Херсонської області 4 серпня 2011 року за № 652120004000151 зареєстровано договір оренди від 23 грудня 2010 року, укладений ОСОБА_1 з ФГ "Вікторія".
Також судами встановлено, що відповідно до висновку експерта Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України № 54-ПТ від 10 травня 2019 року підпис у договорі оренди земельної ділянки від 23 грудня 2010 року, сторонами якого вказані ОСОБА_1 і ФГ Вікторія " (перший примірник та другий примірник, що міститься у реєстраційній справі), у розділі "Реквізити і підписи сторін" у графі "Підпис", і підпис від імені ОСОБА_1 в акті прийому-передачі земельної ділянки від 4 серпня 2011 року у графі "власник земельної ділянки" (першого примірника, який є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки, та другого примірника - у реєстраційній справі) виконані не ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 5 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги і відзиву на неї, суд дійшов до таких висновків.
Апеляційний суд як на підставу для задоволення позовних вимог посилався на те, що спірний договір оренди земельної ділянки і акт прийому-передачі земельної ділянки позивач не підписувала та не уповноважувала іншу особу у встановленому законом порядку на вчинення таких дій. Встановивши зазначене, апеляційний суд вказував, що такі обставини свідчать про відсутність волевиявлення позивача на укладення договору, що є підставою для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки і, відповідно, повернення земельної ділянки її власнику.
З такими висновками суду апеляційної інстанції касаційний суд повністю погодитись не може з огляду на наступне.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є, перш за все, вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення, - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.