Постанова
Іменем України
19 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 759/3883/17
провадження № 61-21905св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фірми "Т. М. М." - товариство з обмеженою відповідальністю на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 серпня 2019 року у складі судді П`ятничук І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Примушка О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"
(далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Фірми "Т. М. М." - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма "Т. М. М." - ТОВ), третя особа - Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі -Святошинський районний ВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві), про зняття арешту з майна.
Позовна заява мотивована тим, що з 05 квітня 1983 року вона перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 .
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року, яке набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Позивачка вказує, що на квартиру в цілому накладено арешт у рахунок забезпечення позовуФірми "Т. М. М." - ТОВ до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики та у рахунок виконання судового рішення про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь Фірми "Т. М. М." - ТОВ заборгованості за договірним зобов`язанням, до якого вона не має відношення.
Посилаючись на вищевказане, а також на те, що Ѕ частина квартири, на яку накладено арешт в цілому, належить позивачці, а не боржнику, і вона не має перед Фірмою "Т. М. М." - ТОВ будь-яких боргових зобов`язань, ОСОБА_1 просила зняти арешт з Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, накладений ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2011 року в справі № 2-2666/11 та постановою Святошинського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві від 12 січня 2017 року у виконавчому провадженні № 53203830.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Знято арешт, накладений 10 березня 2011 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва в справі № 2-2666/11, з майна - Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року в справі № 759/9374/13-ц.
Знято арешт, накладений 12 січня 2017 року постановою старшого державного виконавця Святошинського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві Гуріної Д. І. у виконавчому провадженні № 53203830, з майна - Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року в справі № 759/9374/13-ц.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_1, на яку в цілому накладено арешт у рахунок забезпечення позову та належного виконання зобов`язання щодо повернення боржником суми боргу, не належить боржнику ОСОБА_2, а Ѕ її частина є власністю ОСОБА_1, тому наявні підстави для зняття арешту з Ѕ частини цієї квартири.
При цьому, позивачем спростовано доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності, в межах якого позивачка могла звернутися до суду із вказаним позовом.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 серпня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що власником Ѕ частини майна, заборона на відчуження якого в цілому встановлена відповідачу ОСОБА_2 перед Фірмою "Т. М. М." - ТОВ ухвалоюСвятошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2011 року та постановою Святошинського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві від 12 січня 2017 року є ОСОБА_1, яка на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року, має право звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту.
При цьому, судом зазначено, що кошти, одержані ОСОБА_2 за договором позики, використані не в інтересах сім`ї, а спірна квартира не є спільною сумісною власністю подружжя, тому у ОСОБА_1 відсутнє зобов`язання по їх поверненню.
Також апеляційний суд зазначив, що у ОСОБА_1 на час розгляду справи не існує невиконаного зобов`язання перед Фірмою "Т. М. М." - ТОВ, а Фірма "Т. М. М." - ТОВ не зверталась до суду з позовом про стягнення суми боргу за договором позики до ОСОБА_1 як солідарного з ОСОБА_2 боржника.
Крім того, заявлений ОСОБА_1 позов є негаторним, тому до вимог за таким позовом позовна давність не застосовується.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Фірма "Т. М. М." - ТОВ просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що підстави зняття арешту з Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 відсутні.
При цьому, заявник посилається на те, що спірна квартира придбана у період шлюбу, за кошти, отримані за договором позики, укладеним в інтересах сім`ї, тому вона є спільною сумісною власністю подружжя.
Звертаючись до суду з позовом про зняття арешту з майна ОСОБА_1 пропустила трирічний строк позовної давності, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у зв`язку з чим судами безпідставно відмовлено в задоволенні заяви про застосування позовної давності.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 5 квітня 1983 року перебувають у зареєстрованому шлюбі.
29 квітня 2005 року між Фірмою "Т.М.М." - ТОВ та ОСОБА_2 укладено інвестиційний договір № 78/04 -Ж/Ч на будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 4.1 вказаного договору розмір інвестиції на момент укладення цього договору складає 93 412 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на час укладення договору складало 471 730, 60 грн (а. с.9-18 т.2).
12 травня 2005 року між Фірмою "Т.М.М." - ТОВ та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого останній отримав грошові кошти у розмірі 1 698 900 грн.
Згідно з видатковим касовим ордером № 001670 від 06 жовтня 2006 року ОСОБА_2 отримав 1 698 900 грн (а. с. 7 т. 2).
Відповідно до прибуткового касового ордеру № 033039 від 06 жовтня 2006 року від ОСОБА_2 прийнято грошові кошти в сумі 471 730, 60 грн у рахунок внеску в будівництво за вищевказаним інвестиційним договором (а. с. 8 т.2).
У лютому 2011 року Фірма "Т.М.М." - ТОВ звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_1, суми боргу за договором позики.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 березня 2011 року до розгляду вказаної справи по суті накладено арешт та заборонено проводити будь-які дії по відчуженню квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 (а. с. 84 т.1).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 серпня 2013 року, яке набрало чинності, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 в порядку поділу майна подружжя, припинивши його право власності на квартиру, що було в нього на підставі свідоцтва від 05 квітня 2007 року.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06 листопада 2013 року у задоволенні заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову відмовлено. Роз`яснено, що питання про зняття арешту з Ѕ частини квартири повинно вирішуватися судом у позовному провадженні у разі подання ОСОБА_1 позову про виключення майна з акта опису та арешту (а. с. 29 т.1).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 06 листопада 2013 року залишено без змін (а. с. 35-36 т.1).
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 липня 2014 року позовні вимоги Фірми "Т.М.М." - ТОВ задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Фірми "Т.М.М." - ТОВ заборгованість за договором позики в розмірі 1 896 102, 40 грн, судовий збір у розмірі 1 700 грн та 120 грн за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29 квітня 2015 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 09 липня 2014 року в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення Апеляційного суду м. Києва від 09 липня 2014 року залишено без змін.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09 листопада 2016 року роз`яснено, що за рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 липня 2014 року з ОСОБА_2 на користь Фірми "Т.М.М." - ТОВ підлягає стягненню 1 532 136, 90 грн основного боргу.
26 грудня 2016 року Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь Фірми "Т.М.М." - ТОВ заборгованості за договором позики в сумі 1 532 136, 90 грн (а. с. 8-9 т.1).
12 січня 2017 року старшим державним виконавцем Святошинського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві Гуріною Д. І. винесено постанову про накладення арешту майна боржника, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 12-13 т.1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга Фірми "Т. М. М." - ТОВ задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.