Постанова
Іменем України
16 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 344/16215/17
провадження № 61-6434св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради,
третя особа - Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2018 року у складі судді Бабій О. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Василишин Л. В., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третя особа - Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, посилаючись на те, що 10 липня 1991 року він був зарахований на квартирний облік при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради як учасник бойових дій, перебував у списку загальної черги за № 3071. На його письмове звернення з проханням виконати вимоги пункту 14 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та забезпечити його житлом Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради повідомив, що він перебуває у списках загальної черги за № 3070, а інформація про його номер у списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, та контрольному списку учасників бойових дій на час зарахування на квартирний облік відсутня. При цьому в повідомленні є посилання на пункт 24 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила № 470), відповідно до якого облікові справи зберігаються протягом 5 років після одержання громадянами жилих приміщень (зняття їх з квартирного обліку). Після закінчення вказаного строку справи знищуються в установленому порядку. Він не отримував житлового приміщення і не був знятий з квартирного обліку, тому його облікова справа не могла бути знищена та повинна містити інформацію щодо номерів у списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, та контрольному списку учасників бойових дій за весь час його перебування на квартирному обліку. Вказані дії відповідача є неправомірними, внаслідок чого він з 10 липня 1991 року до цього часу не забезпечений житлом. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо незабезпечення його як учасника бойових дій благоустроєним житлом відповідно до списку першочерговиків та контрольного списку учасників бойових дій в період з 10 липня 1991 року по даний час та зобов`язати відповідача забезпечити його як учасника бойових дій благоустроєним житлом відповідно до списку першочерговиків та контрольного списку учасників бойових дій.
У відзиві на позовну заяву виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради зазначив, що з 10 липня 1991 року ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в списку загальної черги за № 3070, в списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, - за № 1136, в контрольному списку серед учасників бойових дій в Афганістані та зарубіжних країнах - за № 30. Перед ним в черзі перебувають громадяни, які стали на квартирний облік раніше і також потребують поліпшення житлових умов. Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради не приймалося рішення про відмову позивачу в забезпеченні благоустроєним житлом, тому позовні вимоги є необґрунтованими.
Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради також подав відзив на позовну заяву, в якому послався на те, що в разі першочергового надання житла позивачу буде порушено принцип черговості та права осіб, які перебувають у списках перед ним, що є неприпустимим. Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради не порушено прав, свобод та законних інтересів позивача, тому просив відмовити в задоволенні позову.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради в списках першої черги і відповідачем не порушено черговості надання житла. Крім того, виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради не приймалося рішення про відмову в забезпеченні позивача благоустроєним житлом. Оскільки позивачем не доведено порушень його прав, то підстави для задоволення позову відсутні.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2018 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
25 березня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2018 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року, в якій, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили в повному обсязі доказів, не звернули уваги на те, що у відповідача відсутня інформація про номер його черги у списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, на час взяття його на квартирний облік, тобто станом на 10 липня 1991 року. Відповідач не надав документів щодо кількості житла і кому воно виділялося в період з 10 липня 1991 року по грудень 2017 року, тому його перебування в списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, за № 1138 не відповідає дійсним обставинам.
У квітні 2019 року виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської.
16 квітня 2019 року справа № 344/16215/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 10 лютого1999 року.
10 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Івано-Франківського міського голови про надання інформації про те, як просувається його черга на квартирному обліку в позачерговому порядку.
Листом Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради від 07 квітня 2017 року №14/24-13/372 представнику позивача повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті Івано-Франківської міської ради у списках загальної черги з 10 липня 1991 року за № 3070, в списках першочергової черги - за № 1138 та в контрольному списку серед учасників бойових дій в Афганістані та зарубіжних країнах - за № 31. На момент постановки на квартирний облік в липні 1991 року ОСОБА_1 був зарахований в списки загальної черги за № 3071. Що стосується номеру в списках першочерговиків та контрольного списку учасників бойових дій в Афганістані та зарубіжних країнах, то станом на той час така інформація відсутня.
Обґрунтовуючи позовні вимоги до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, ОСОБА_1 посилався на те, що з 10 липня 1991 року відповідач не забезпечив його житлом відповідно до списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, та контрольного списку учасників бойових дій.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 5 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР) державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
Статтею 51 ЖК Української РСР передбачено, що жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 15 ЖК Української РСР виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР, на території району, міста, району в місті приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради (стаття 51), затверджують спільні рішення адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації про надання жилих приміщень у будинках відомчого житлового фонду (стаття 52).
Абзацом першим пункту 14 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги: першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.
Відповідно до статті 43 ЖК Української РСР громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень). Законодавством Української РСР окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.
У першу чергу жилі приміщення надаються потребуючим поліпшення житлових умов особам, які перебували в складі діючої армії в період громадянської і Великої Вітчизняної воєн та під час інших бойових операцій по захисту СРСР, партизанам громадянської і Другої світової воєн, а також іншим особам, які брали участь у бойових операціях по захисту СРСР (пункт 6 частини першої статті 45 ЖК Української РСР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).