Постанова
Іменем України
16 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 755/8933/18
провадження № 61-4251св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Ріелті ЛТД",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року у складі судді Виниченко Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ріелті ЛТД" (далі - ТОВ "Капітал Ріелті ЛТД") про зобов`язання виконання умов договору та стягнення коштів, посилаючись на те, що 14 листопада 2012 року між його матір`ю ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал Ріелті" (далі - ТОВ "Капітал Ріелті") було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № КР/7/068, за умовами якого ТОВ "Капітал Ріелті" продало ОСОБА_2 майнові права на об`єкт нерухомості, а саме квартиру АДРЕСА_1 ). На виконання своїх зобов`язань за договором ОСОБА_2 сплатила відповідачу 237 250 грн. 12 лютого 2014 року ОСОБА_2 та ТОВ "Капітал Ріелті" дійшли згоди про заміну об`єкта інвестування, розірвали договір купівлі-продажу майнових прав від 14 листопада 2012 року № КР/7/068 та 13 лютого 2014 року уклали новий договір купівлі-продажу майнових прав № КР/6/234, за умовами якого ТОВ "Капітал Ріелті" продало ОСОБА_2 майнові права на об`єкт нерухомості, а саме квартиру будівельний номер АДРЕСА_2 (попередня поштова адреса: АДРЕСА_3 ). Раніше сплачені кошти за договором від 14 листопада 2012 року № КР/7/068 в сумі 237 250 грн були зараховані в оплату за договором від 13 лютого 2014 року № КР/6/234, а також покупець здійснила доплату в розмірі 38 097 грн за різницю збільшеної площі об`єкта інвестування. Таким чином, покупець в повному обсязі виконала свої обов`язки за договором. В подальшому, відповідно до умов додаткової угоди від 07 липня 2014 року до договору № КР/6/234 обов`язки сторони продавця були передані ТОВ "Капітал Ріелті ЛТД", а згідно з додатковою угодою від 24 жовтня 2015 року до договору № КР/6/234 права і обов`язки покупця переведені на нього. На підтвердження виконання стороною покупця всіх зобов`язань за договором купівлі-продажу майнових прав від 13 лютого 2014 року № КР/6/234 ТОВ "Капітал Ріелті ЛТД" видало йому довідку від 22 серпня 2016 року № 616 про фінансування 100 % майнових прав об`єкта нерухомості та запевнило, що об`єкт буде введений в експлуатацію до кінця 2016 року, а про необхідність оформлення акта приймання-передачі квартири його поінформують після виготовлення технічного паспорта на квартиру. За умовами договору купівлі-продажу майнових прав від 13 лютого 2014 року № КР/6/234 ТОВ "Капітал Ріелті ЛТД" було зобов`язане забезпечити будівництво житлового будинку та ввести його в експлуатацію в запланований термін - 3-й квартал 2014 року, однак свої зобов`язання не виконало, спорудження будинку не закінчило, не ввело його в експлуатацію і право власності на окрему ізольовану однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 площею 41,09 кв.м йому не передало. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив зобов`язати ТОВ "Капітал Ріелті ЛТД" виконати в натурі зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав від 13 лютого 2014 року № КР/6/234, а саме - передати йому право власності на квартиру АДРЕСА_5 ), стягнути з відповідача на свою користь 184 270,46 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та сплачений судовий збір.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року позов задоволено частково. Зобов`язано ТОВ "Капітал Ріелті ЛТД" передати у власність ОСОБА_1 майнові права на об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_6 (будівельна адреса: АДРЕСА_7 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав від 13 лютого 2014 року № КР/6/234. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що на час розгляду цієї справи запланований термін будівництва та здачі об`єкта капітального будівництва в експлуатацію, який погоджений сторонами в договорі - 3-й квартал 2014 року, закінчився, додаткових угод, які передбачали б зміну умов договору, в тому числі в частині визначення інших строків здачі будинку в експлуатацію, між сторонами не укладено. ТОВ "Капітал Ріелті ЛТД" не надало доказів належного виконання договірних зобов`язань, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ТОВ "Капітал Ріелті ЛТД" передати йому у власність майнові права на об`єкт нерухомості є доведеними. При цьому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами необхідно відмовити, оскільки статті 536, 1048, 1054, 1057 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), на які посилався позивач, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Умовами договору купівлі-продажу майнових прав від 13 лютого 2014 року № КР/6/234 не передбачено відповідальності відповідача у вигляді сплати неустойки та/або іншої відповідальності за невиконання умов договору.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу майнових прав від 13 лютого 2014 року № КР/6/234 право власності на майнові права переходить від продавця до покупця після введення об`єкта нерухомості в експлуатацію та підписання акта прийому-передачі майнових прав. Також умови договору передбачають право позивача після здійснення фінансування та введення будинку в експлуатацію отримати документи, необхідні для оформлення об`єкта нерухомості у власність. При цьому матеріали справи не містять доказів невизнання відповідачем права позивача на набуття майнових прав у власність після введення будинку в експлуатацію. Оскільки об`єкт інвестування не введений в експлуатацію, то підстави для визнання права на майнові права за позивачем відсутні. Крім того, статтею 331 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію. За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. За договором купівлі-продажу майнових прав від 13 лютого 2014 року № КР/6/234 позивач отримав лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно. Тому підстави для визнання за ним майнових прав на об`єкт інвестування на підставі статей 331, 392 ЦК України відсутні. Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі статей 1048, 1054 ЦК України не підлягають задоволенню, оскільки ці норми регулюють правовідносини, які виникають з договорів позики, кредиту, банківського вкладу, а предметом договору від 13 лютого 2014 року № КР/6/234 є майнові права на об`єкт нерухомості. Крім того, умовами цього договору не передбачено відповідальності відповідача у вигляді сплати неустойки та/або іншої відповідальності за невиконання умов договору.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
01 березня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 вересня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштам, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, рішення місцевого суду в частині задоволених позовних вимог - залишити без змін, а постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року - скасувати повністю.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що за умовами договору купівлі-продажу майнових прав від 13 лютого 2014 року № КР/6/234 ТОВ "Капітал Ріелті ЛТД" було зобов`язане забезпечити будівництво житлового будинку та ввести його в експлуатацію, однак своїх зобов`язань не виконало, спорудження будинку не закінчило, не ввело його в експлуатацію і право власності на окрему ізольовану однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 площею 41,09 кв.м йому не передало. Задовольняючи його позовні вимоги про зобов`язання ТОВ "Капітал Ріелті ЛТД" виконати договірні зобов`язання в натурі, місцевий суд правильно застосував до спірних правовідносин статті 509, 525, 526, 693 ЦК України. Натомість апеляційний суд безпідставно послався на норми, які встановлюють момент набуття права власності, помилково виходив з того, що порушення його прав як покупця можливе лише на етапі передачі права власності на готовий і введений в експлуатацію об`єкт нерухомого майна, а також не звернув уваги на те, що вимог про визнання права власності він не заявляв. Договір купівлі-продажу майнових прав від 13 лютого 2014 року № КР/6/234 було укладено із залученням його коштів на визначений строк та для обумовленої мети - будівництва житлового будинку, що свідчить про наявність між сторонами відносин комерційного кредиту. ТОВ "Капітал Ріелті ЛТД" прострочило виконання цього зобов`язання, тому за аналогією закону щодо відносин позики та відносин купівлі-продажу з попередньою оплатою, відповідно до статей 1048, 1054, 1057 ЦК України на його користь підлягають стягненню проценти за користування коштами.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Судуу складі судді Касаційного цивільного суду від 12 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду міста Києва.
03 квітня 2019 року справа № 755/8933/18 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Судами встановлено, що14 листопада 2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Капітал Ріелті" було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № КР/7/068, за умовами якого ТОВ "Капітал Ріелті" продало ОСОБА_2 майнові права на об`єкт нерухомості, а саме квартиру АДРЕСА_1 ).
Згідно з пунктом 4.2 договору купівлі-продажу майнових прав від 14 листопада 2012 року № КР/7/068 орієнтовна загальна вартість майнових прав на об`єкт нерухомості в день укладання цього договору складає 237 250 грн, в тому числі податок на додану вартість (далі - ПДВ) - 39 541,66 грн.
Пунктом 4.3.1 договору купівлі-продажу майнових прав від 14 листопада 2012 року № КР/7/068 його сторони погодили, що покупець вносить в касу підприємства або перераховує на розрахунковий рахунок 84,40 % від вартості майнових прав в такому порядку: 160 000 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 26 666,66 грн, по 20 листопада 2012 року; 40 250 грн, в тому числі ПДВ 20% - 6 708,33 грн, по 27 листопада 2012 року. Решту квадратних метрів, а саме 5,69 кв.м покупець оплачує 30 березня 2013 року включно за поточною ціною, яка буде діяти на момент такої оплати.
12 лютого 2014 року між ТОВ "Капітал Ріелті" та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 14 листопада 2012 року № КР/7/068, за умовами якої сторони за ініціативою покупця розривають з 12 лютого 2014 року договір купівлі-продажу майнових прав від 14 листопада 2012 року №КР/7/068 для складання нового договору від 13 лютого 2014 року КР/6/234, а саме на 1-но кімнатну квартиру АДРЕСА_8, 6 ( АДРЕСА_3 ) з доплатою метрів 8 300 грн/кв.м.
Згідно з пунктами 2, 3 додаткової угоди № 1 від 12 лютого 2014 року до договору купівлі-продажу майнових прав від 14 листопада 2012 року № КР/7/068, на момент підписання заяви про розірвання договору та зміни об`єкта нерухомості сума в розмірі 237 250 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 39 541,70 грн зараховується на договір купівлі-продажу майнових прав від 13 лютого 2014 року № КР/6/234, а саме на 1-но кімнатну квартиру АДРЕСА_2 ( АДРЕСА_3 ) за ціною квадратного метра, що була встановлена продавцем на день оплати, закріплено 36,5 кв.м. Різниця квадратних метрів становить 4,59 кв.м. Покупець вносить доплату на різницю квадратних метрів за поточною ціною 8300 грн/кв.м по введенню в експлуатацію.
13 лютого 2014 року між ТОВ "Капітал Ріелті" та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № КР/6/234, за умовами якого ТОВ "Капітал Ріелті" продало ОСОБА_2 майнові права на об`єкт нерухомості, а саме: квартиру АДРЕСА_5 ).
Пунктами 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу майнових прав від 13 лютого 2014 року № КР/6/234 передбачено, що майнові права на об`єкт нерухомості за цим договором передаються продавцем покупцю шляхом підписання акта прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості. Акт підписується сторонами після введення об`єкта нерухомості в експлуатацію. Право власності на майнові права переходить від продавця до покупця після підписання акта прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, для підписання якого та отримання інших документів покупець має з`явитися до продавця протягом 3-х днів з моменту отримання відповідного повідомлення.
07 липня 2014 року між ТОВ "Капітал Ріелті", ОСОБА_2 та ТОВ "Капітал Ріелті ЛТД" було укладено додаткову угоду № 2 про заміну сторони у зобов`язанні, за умовами якої сторону продавця за договором купівлі-продажу майнових прав від 13 лютого 2014 року № КР/6/234 - ТОВ "Капітал Ріелті" замінено на ТОВ "Капітал Ріелті ЛТД".
24 жовтня 2015 року між ТОВ "Капітал Ріелті ЛТД", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено угоду про переведення прав та обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав від 13 лютого 2014 року № КР/6/234, за умовами якої ТОВ "Капітал Ріелті ЛТД" погодилося, ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняв на себе права і обов`язки, що належали покупцю, і став покупцем за основним договором, укладеним між покупцем та продавцем. (а.с.27)
Довідкою ТОВ "Капітал Ріелті ЛТД" від 22 серпня 2016 року № 616 про фінансування 100 % майнових прав об`єкта нерухомості за договором купівлі-продажу майнових прав від 13 лютого 2014 року № КР/6/234, підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до умов договору сплатив продавцю грошові кошти в розмірі 275 347 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 45 891,17 грн, що складає 100 % вартості майнових прав об`єкта нерухомості за будівельною адресою: АДРЕСА_9 ).
Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій справі, ОСОБА_1 посилався на те, що ТОВ "Капітал Ріелті ЛТД" було зобов`язане забезпечити будівництво об`єкта та ввести його в експлуатацію в запланований термін - 3-й квартал 2014 року, однак своїх зобов`язань не виконало, спорудження будинку не закінчило, не ввело його в експлуатацію і право власності на окрему ізольовану однокімнатну квартиру йому не передало.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.