Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 462/4922/17
провадження № 61-44799св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2018 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., Приколоти Т. І. та касаційну скаргу ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Крайник Н. П., Шеремети Н. О. у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути із відповідачів, які є спадкоємцями ОСОБА_4, визнаного померлим, кошти в сумі 149 748 грн, що були позичені йому 05 січня 2007 року.
У квітні 2018 року позивач звернувся до суду із заявою в якій просив з метою забезпечення позову накласти арешт на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 ; накласти арешт на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 ; накласти арешт на транспортні засоби, що належать ОСОБА_2, а саме: Ford Transit Connect, номерний знак НОМЕР_1 ; Ford Escort 1.8D, номерний знак НОМЕР_2, також накласти арешт на транспортний засіб, що належить ОСОБА_3 - Merсedes Benz 170v, номерний знак НОМЕР_3 .
У поданій ним заяві про забезпечення позову зазначає, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову полягає у тому, що можливість вільного розпорядження відповідачами квартирою за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачам на праві спільної часткової власності та набута в порядку спадкування, а також транспортними засобами утруднить та зумовить неможливість виконання у майбутньому рішення суду у разі задоволення позову, оскільки фактично вільне розпорядження майном може призвести до його реалізації, перепродажу (на користь інших осіб), а тому він не зможе захистити свої права під час виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалено на його користь.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 квітня 2018 року у складі судді Румілова Н. М. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції зазначив, що не існує реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі невжиття заходів забезпечення позову. Позивач не подав обґрунтування свого припущення про забезпечення позову шляхом накладення арешту.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 25 квітня 2018 року скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою частково задоволено заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову. Накладено арешт на 1/2 частину квартири загальною площею 61,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 503609046101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про прийняття спадщини № 2-1457, виданого 16 вересня 2009 року Другою Львівською державною нотаріальною конторою. Накладено арешт на 1/2 частки квартири загальною площею 61,2 кв. м реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 503609046101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину № НОМЕР_4, виданого 16 вересня 2009 року Другою Львівською державною нотаріальною конторою. Накладено заборону відчуження на транспортні засоби, що належать ОСОБА_2, а саме: Ford Transit Conneсt, фургон маловантажний-В, 2011 року випуску, № кузова НОМЕР_5, державний номерний знак НОМЕР_1 ; Ford Escord 1.8D фургон маловантажний-В, номер кузова НОМЕР_6, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Накладено заборону на відчуження на транспортний засіб, що належить ОСОБА_3, що проживає у АДРЕСА_1, а саме: Mercedes-Benz 170v, універсал-В, 2006 року випуску, № кузова НОМЕР_7, державний номерний знак НОМЕР_3 .
Приймаючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що із матеріалів справи вбачається, що відповідачі у справі ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з`являються на виклики суду, спір не вирішений та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому з метою ефективного захисту прав позивача, апеляційний суд вважав за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_1 та забезпечити позов.
Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення з питання про розподіл судових витрат між сторонами задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 176,20 грн з кожного сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.
Додаткова постанова мотивована тим, що Апеляційним судом Львівської області при ухваленні постанови від 03 липня 2018 року питання розподілу судових витрат вирішене не було. За подачу апеляційної скарги на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 25 квітня 2018 року позивачем (апелянтом) ОСОБА_1 було сплачено 352,40 грн. Відтак, до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягає по 176,20 грн з кожного сплаченого апелянтом судового збору за подачу апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У вересні 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2018 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять оскаржувану постанову скасувати, а ухвалу місцевого суду залишити в силі.
У грудні 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять оскаржувану додаткову постанову скасувати, а заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат залишити без розгляду.
Узагальнені доводи осіб, яка подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови від 03 липня 2018 року порушив норми процесуального права. Вказували, що апеляційний суд здійснив розгляд справи за їх відсутності, проте доказів належного повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи не здобув.
Вартість майна та сума боргу явно неспівмірні, однак на цю обставину апеляційний суд не звернув увагу також.
Касаційна скарга на додаткову постанову від 03 грудня 2018 року мотивована тим, що розгляд питання про ухвалення додаткового рішення відбувся без участі відповідачів, повідомлення про час та місце розгляду справи було отримане ними лише 04 грудня 2018 року.
Заявники вказують, що справа по суті ще не вирішена, а тому у суду апеляційної інстанції взагалі були відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.
Відзив на касаційні скарги іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 21 листопада 2018 року та 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Залізничного районного суду м. Львова.
29 листопада 2018 року матеріали справи № 462/4977/17 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути із відповідачів, які є спадкоємцями ОСОБА_4, визнаного померлим, кошти в сумі 149 748 грн, що були позичені йому 05 січня 2007 року.
У квітні 2018 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 квітня 2018 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 03 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 25 квітня 2018 року скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою частково задоволено заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову. Накладено арешт на 1/2 частину квартири загальною площею 61,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 503609046101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про прийняття спадщини № 2-1457, виданого 16 вересня 2009 року Другою Львівською державною нотаріальною конторою. Накладено арешт на 1/2 частку квартири загальною площею 61,2 кв. м реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 503609046101, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину № НОМЕР_4, виданого 16 вересня 2009 року Другою львівською державною нотаріальною конторою. Накладено заборону відчуження на транспортні засоби, що належать ОСОБА_2, а саме: Ford Transit Conneсt, фургон маловантажний-В, 2011 року випуску, № кузова НОМЕР_5, державний номерний знак НОМЕР_1 ; Ford Escord 1.8D фургон маловантажний-В, номер кузова НОМЕР_6, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Накладено заборону на відчуження на транспортний засіб, що належить ОСОБА_3, що проживає у АДРЕСА_1, а саме: Mercedes- Benz 170v, універсал- В, 2006 року випуску, № кузова НОМЕР_7, державний номерний знак НОМЕР_3 .
Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення з питання про розподіл судових витрат між сторонами задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 176,20 грн з кожного сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).