Постанова
Іменем України
04 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 310/9642/18
провадження № 61-9119св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 січня 2020 року у складі судді Богомолової Л. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 травня 2020 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Кримської О. М., Дашковської А. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 жовтня 2014 він уклав з ОСОБА_2 договір дарування 2/5 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .
Зазначав, що вказаний правочин не відповідав фактичним відносинам, що склались між сторонами договору, оскільки житло він придбав на відплатній основі, сплативши ОСОБА_2 15 000 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою.
На прохання ОСОБА_2 з метою зменшення його фінансових витрат, уникнення отримання відмови іншого співвласника від переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності в нотаріальній конторі вони оформили договір дарування, а не купівлі-продажу. При цьому укладення договору дарування було саме за вимогою ОСОБА_2, який наполягав на його укладенні з метою понесення менших фінансових витрат за проведення відчуження нерухомого майна.
Посилався на те, що 19 вересня 2014 року між ОСОБА_3 (виконавець) та ОСОБА_2 (продавець) з одного боку та ним (покупцем) з другого боку укладено договір про наміри купівлі-продажу.
Пунктом 2.1 вказаного договору передбачено, що продавець має намір продати, а покупець купити наступний об`єкт нерухомості, а саме частину будинку за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2, за 210 000 грн, що становить 15 000 доларів США.
На підставі пункту 5.1 вищевказаного договору він в момент його підписання передав продавцю завдаток, включений у вартість об`єкта нерухомості, у розмірі 3 000 грн, що становить 200 доларів США.
Вказаний договір підписаний ним та ріелтором ОСОБА_3, який підписав договір також і замість ОСОБА_2, якому відповідно до договору він передав завдаток в сумі 200 доларів США за частину будинку за адресою: АДРЕСА_1, який належить відповідачу, в якості авансу, який призначався як частина оплати за договором купівлі-продажу вказаного нерухомого майна, та його посвідчення мало відбутися не пізніше 29 вересня 2014 року.
Після нотаріального оформлення договору він разом зі своєю сім`єю переїхав до будинку та розпочав проводити в ньому ремонт, але у липні 2015 року прокурор в інтересах малолітньої ОСОБА_4, - спадкоємця колишнього власника спірного житла, пред`явив до нього позов про витребування на підставі статті 387 ЦК України майна із чужого незаконного володіння, який рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 травня 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2018 року, задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування 2/5 (двох п`ятих) частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_6 на підставі довіреності від 07 серпня 2014 року, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Я. С., реєстровий № 1375, та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гедіковою Г. І. 09 серпня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за № 700.
Витребувано на користь малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, 2/5 (дві п`ятих) частини житлового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована і проживає за адресою: АДРЕСА_3 право власності на 2/5 (дві п`ятих) частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (на 1/15 частину), та після смерті баби - ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (на 5/15 частини).
Посилаючись на вказані обставини, просив суд визнати удаваним договір дарування 2/5 часток житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 37,5 кв. м, житловою площею 23 кв. м, від 01 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гедікової Г. І., зареєстрований в реєстрі за № 895, визнавши цей договір договором купівлі-продажу; поновити йому пропущений строк на звернення із вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, стягнувши з ОСОБА_2 на його користь 418 901 грн 01 коп., що становить 15 000,00 доларів США відповідно до офіційного курсу Національного банку України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано удаваним договір дарування 2/5 часток житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 37,5 кв. м, житловою площею 23 кв. м, від 01 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гедіковою Г. І., зареєстрований в реєстрі за № 895; визнано цей договір договором купівлі?продажу 2/5 часток житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 37,5 кв. м, житловою площею 23 кв. м від 01 жовтня 2014 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гедіковою Г. І., зареєстрованим в реєстрі за № 895.
Встановлено нікчемність договору купівлі-продажу 2/5 часток житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 37,5 кв. м, житловою площею 23 кв. м від 01 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гедіковою Г. І., зареєстрований в реєстрі за № 895.
Поновлено ОСОБА_8 пропущений строк на звернення із вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Застосовано до договору купівлі-продажу 2/5 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 37,5 кв. м, житловою площею 23 кв. м, від 01 жовтня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гедіковою Г. І., зареєстрований в реєстрі за № 895 наслідки недійсності нікчемного правочину, зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 418 901 грн 01 коп., що еквівалентно 15 000 доларів США відповідно до офіційного курсу Національного банку України.
Вирішено питання щодо судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що укладений між сторонами договір був удаваним правочином, оскільки за придбання 2/5 частини будинку ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 15 000 доларів США, що підтверджується відповідними письмовими доказами. Враховуючи те, що придбана позивачем нерухомість судовим рішенням була витребувана на підставі статті 388 ЦК України на користь особи, поза волею якої вона вибула із його володіння, в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину ОСОБА_2 зобов`язаний повернути ОСОБА_1 отримані за удаваним правочином грошові кошти.
Додатковим рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2020 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Ухваленим судовим рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 056 грн 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 54 500 грн, а всього на загальну суму 55 557 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 січня 2020 року змінено в частині правового обґрунтування підстав задоволення позову.
Додаткове рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 лютого 2020 року змінено, визначено розмір компенсації судових витрат на правничу допомогу у розмірі 48 500 грн.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, погодився із висновком місцевого суду про те, що позивач довів факт укладення саме удаваного правочину, спрямованість волі позивача та відповідача в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином. Разом із тим, врахувавши висновки, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зміни правового обґрунтування щодо задоволення позову, оскільки, укладаючи правочин, ОСОБА_1 не знав і не міг знати, що придбана ним частка житлового будинку вибула із володіння малолітнього спадкоємця колишніх власників поза його волею, а тому він вправі вимагати від продавця повернення отриманих грошових коштів відповідно до положень статті 661 ЦК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом норм процесуального права, зокрема апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки безпідставно відхилив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами була встановлена вартість 2/5 частини спірного житлового будинку на підставі пояснень матері позивача щодо перерахування з одного відділення на території Російської Федерації в інше відділення на території Російської Федерації грошових коштів по її рахункам. Проте, вона не отримувала в дар частку будинку та не купувала її, а в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо вартості частки будинку.
Крім того, вказує, що судами було вивчено доказ у вигляді договору про наміри купівлі-продажу від 19 вересня 2014 року, із якого вбачається, що такий ним не підписано, натомість суди оцінюють його умови та вважають намір здійснення правочину щодо купівлі-продажу доведеним.
Також посилається на те, що суди помилкового не врахували пропуску позивачем строку позовної давності.
Доводи особи, яка подалі відзив на касаційну скаргу
У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_9, у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, його зареєстрованим місцем проживання є м. Стаханов Луганської області (т. 1, а. с.8).
Влітку 2014 року у зв`язку із воєнним конфліктом на сході країни позивач разом зі своєю сім`єю переїхав до м. Бердянськ Запорізької області, де вирішив придбати собі житло.
17 вересня 2014 року в газеті "Рінг-Експрес" було розміщено оголошення про продаж частки будинку біля моря (т. 1, а. с.127).
01 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гедіковою Г. І. оформлено та нотаріально посвідчено в реєстрі нотаріальних дій за № 895 договір дарування нерухомості - квартири АДРЕСА_1, який було укладено між ОСОБА_2 та обдарованою особою ОСОБА_1, відповідно до якого ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 у власність 2/5 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 37,5 кв. м, житловою площею 23 кв. м (т. 1, а. с.12-15).
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 травня 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 17 липня 2018 року, у справі № 310/5970/15-ц за позовом Запорізької місцевої прокуратури № 1 в інтересах малолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання довіреності, договору дарування недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності в порядку спадкування за законом задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування 2/5 (двох п`ятих) частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_6 на підставі довіреності від 07 серпня 2014 року, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Корнієнко Я. С., реєстровий № 1375, та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гедіковою Г. І. 09 серпня 2014 року, зареєстрований в реєстрі за № 700.
Витребувано на користь малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, 2/5 (дві п`ятих) часток житлового будинку з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 200-208).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Частиною першою статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.