Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 619/82/19
провадження № 61-23057 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
представник позивача - адвокат Стець Максим Леонідович;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
представник ОСОБА_2 - адвокат Кислий Андрій Матвійович, представник ОСОБА_3 - адвокат Верещака Наталія Вікторівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 червня 2019 року у складі судді Нечипоренко І. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Бровченка І. О., Бурлака І. В., Колтунової А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що у грудні 2015 року він звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики у розмірі 20 375 дол. США та моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. Разом із позовною заявою до суду було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належний ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_1 .
Провадження у вказаній справі відкрито 16 грудня 2015 року та присвоєно номер 619/5264/15.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 08 червня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2016 року, у справі № 619/5264/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належний відповідачу будинок АДРЕСА_1 .
Разом з тим, під час внесення відомостей про державну реєстрацію обтяжень з`ясувалось, що вказаний будинок відповідачем відчужено на користь доньки ОСОБА_3 шляхом укладення договору дарування від 03 березня 2016 року.
Вказував, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 21 травня 2018 року у справі № 619/5264/15 позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь суму боргу за договором позики у розмірі 326 875 грн.
Вважав, що укладений правочин є фіктивним та таким, що порушує його законні права, оскільки укладений після подання ним заяви про забезпечення позову та відкриття провадження у справі № 619/5264/15, дії сторін під час його укладення направлені не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором дарування, а на фіктивний перехід права власності на будинок з метою приховання належного боржнику нерухомого майна від наступного звернення стягнення на нього у рахунок виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики, що є підставою для визнання договору дарування недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 03 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 10 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що на момент вчинення оспорюваного правочину його сторони не мали наміру створити правові наслідки, обумовлені договором дарування, тобто не довів його фіктивності. Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 жовтня 2018 року право власності в цілому на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 03 березня 2016 року. З моменту укладення договору дарування ОСОБА_3 проживає у вказаному будинку, проводить у будинку ремонтні роботи, оплачує комунальні послуги, що підтверджено, зокрема, поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та свідчить про реальність настання правових наслідків правочину. Також судом враховано, що на момент укладання оспорюваного правочину рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової суми не існувало, як і не існувало будь-яких заборон відчуження належного відповідачу нерухомого майна.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 10 червня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність позивачем фіктивності договору дарування у зв`язку із відсутністю наміру створити правові наслідки, обумовлені спірним договором дарування, оскільки подальші дії сторін правочину свідчили про його виконання в натурі.
Докази того, що при укладанні оспорюваного договору дарування ОСОБА_2 знав про наявність заяви про забезпечення позову, відсутні. Спірне нерухоме майно було відчужено до постановлення ухвали про забезпечення позову та набрання чинності судовим рішенням про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Те, що ОСОБА_2 після відчуження спірного будинку продовжував ним користуватися, не суперечить загальноприйнятим нормам поведінки фізичних осіб, оскільки обоє відповідачів перебувають у близьких родинних відносинах. Крім цього, сторона позивача не надала суду доказів відсутності у ОСОБА_2 іншого майна, за рахунок якого можливо було б погасити борг перед ОСОБА_1 . На підставі зазначеного суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 619/82/19 із Дергачівського районного суду Харківської області.
У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що оспорюваний договір укладений відповідачем після звернення ОСОБА_1 до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, не застосували до спірних правовідносин статті 13, 234 ЦК України, висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, в якій зазначено, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Суди не звернули увагу на те, що ОСОБА_2 уклав фраудаторний правочин зі своєю донькою ОСОБА_3, тобто правочин, який вчинений боржником на шкоду кредитору, метою якого було невиконання майбутнього рішення суду та взятих на себе боргових зобов`язань за договором позики.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що14 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суму боргу.
Разом із позовною заявою 14 грудня 2015 року ОСОБА_1 було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належний ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 .
16 грудня 2015 року Дергачівський районним судом Харківської області відкрито провадження у справі № 619/5264/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми.
03 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківській області Бондаренко Г. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 363, відповідно до якого ОСОБА_2 (дарувальник) безоплатно передав у власність, а ОСОБА_3 (обдарована) прийняла у дар житловий будинок АДРЕСА_1 (а. с. 131-132, т. 1).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на рухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08 жовтня 2018 року, право власності в цілому на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 03 березня 2016 року (а. с. 34, т. 1).
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 08 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2016 року, з метою забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми, накладено арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 (а. с. 11, 13-14, т. 1).
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 21 травня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 02 серпня 2018 року у справі № 619/5264/15 позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь суму боргу за договором позики у розмірі 326 875 грн.
Відповідно до пояснень заявника рішення про стягнення суми боргу з ОСОБА_2 не виконано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.