Постанова
Іменем України
28 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 635/11120/13-ц
провадження № 61-6944св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Васильєва Анжеліка Сергіївна,
стягувач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2018 року у складі судді Пілюгіної О. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - ВДВС) Васильєвої А. С. під час виконання виконавчого провадження № 42293281 в частині винесення постанов від 02 жовтня 2018 року про встановлення тимчасового обмеження божника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами, у праві полювання, у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, постанов від 12 жовтня 2018 року про накладення штрафу та арешт коштів боржника.
Скарга обґрунтована тим, що на виконанні старшого державного виконавця ВДВС Васильєвої А. С. перебуває виконавче провадження № 42293281 з примусового виконання виконавчого документа від 10 січня 2014 року № 635/11120/13-ц про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 516,00 грн щомісячно. Розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 травня 2018 року становив 22 393,60 грн; розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 липня 2018 року - 22 909,60 грн.
15 жовтня 2018 року заявник дізнався, що у вказаному виконавчому провадженні державний виконавець 02 жовтня 2018 року виніс постанову про встановлення тимчасового обмеження йому, як боржнику, у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами, у праві полювання, у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та 12 жовтня 2018 року винесено постанови про накладення штрафу та арешт коштів боржника.
Вважає вказані постанови незаконними, оскільки вони винесені всупереч положенням частини першої статті 58 Конституції України, частин першої та другої статті 5 ЦК України, якими визначено принцип дії закону в часі.
Державний виконавець при винесені оскаржуваних постанов застосував закон, який посилює відповідальність особи та виходив із розміру заборгованості зі сплати аліментів, що утворилася до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03 липня 2018 року № 2475, який набрав чинності в цій частині через 30 днів із дня опублікування у газеті "Голос України" повідомлення Державної судової адміністрації України про початок функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, тобто 28 серпня 2018 року (далі - Закон № 2475-VІІІ).
Просив визнати дії старшого державного виконавця ВДВС Васильєвої А. С. при винесенні постанов від 02 жовтня 2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами, у праві полювання, у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, постанов від 12 жовтня 2018 року про накладення штрафу та арешт коштів боржника неправомірними та скасувати вказані постанови.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2018 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення та дії старшого державного виконавця ВДВС Васильєвої А. С. відмовлено.
Судове рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що дії державного виконавця щодо застосування до боржника обмеження у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами, у праві полювання, у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, накладення штрафу та арешт коштів боржника є законними й обґрунтованими.
Станом на 01 листопада 2018 року загальний розмір заборгованості зі сплати аліментів становив 22 393,60 грн, що перевищує суму платежів за 6 місяців, у зв`язку з чим є підстави для встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, тимчасового обмеження у праві полювання, тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, тимчасового обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії відповідно до підпунктів 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - Закон в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Суд апеляційної інстанції зазначив, що безпідставними є посилання боржника як на підставу незаконності оскаржуваних постанов те, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів" від 07 грудня 2017 року, який набрав чинності 06 лютого 2018 року (далі - Закон № 2234-VIII), не має зворотної дії в часі, а тому частина дев`ята статті 71 Закону може бути застосована лише при перевищенні суми відповідних платежів за шість місяців, які повинні обчислюватися з 06 лютого 2018 року, оскільки визначення розміру заборгованості, за наявності якої до боржника застосовуються відповідні обмеження, є саме порядком визначення заборгованості, а не встановленням відповідальності боржника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 12 грудня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суди не врахували доводи його скарги про конституційний принцип незворотності дії закону в часі.
Події, на які він поислався у скарзі настали до набутя чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів" від 07 грудня 2017 року, що набрав чинності 06 лютого 2018 року (далі - Закон № 2234-VIII) та Законом № 2475-VІІІ.
Закони № 2234-VIII та № 2475-VІІІ не пом`якшують та не скасовують відповідальність, тому суд безпосередньо застосовує статтю 58 Конституції України.
Поза увагою судів залишився факт того, що заборгованість зі сплати аліментів виникла за період, що передував прийняттю закону, який посилив відповідальність.
Суди не надали оцінки тому, що заборгованість зі сплати аліментів виникла до 06 лютого 2018 року (набрання чинності відповідної норми Закону № 2234-VIII), то виконавець повинен був діяти виключно у спосіб, встановлений попередньою редакцією Закону до внесення змін Законом № 2234-VIII, враховуючи, що боржник ніколи не ухилявся від сплати аліментів, а зазначена державним виконавцем заборгованість утворилася до пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Зміни в законодавстві, визначені в частині четвертій статті 11, пунктах 1-4 частини дев`ятої, частині чотирнадцятій статті 71 Закону № 1404-VІІІ, в редакції Закону № 2475-VІІІ, можуть застосовуватися щодо боржника у тих випадків (виникнення у нього заборгованості зі сплати аліментів в обсягах, зазначених в Законі), які будуть виникати після 28 серпня 2018 року - дати набрання чинності Законом № 2475-VІІІ.
На заборгованість зі сплати аліментів, яка існувала у боржника до 28 серпня 2018 року, її розмір та час існування, вказані зміни законодавства з урахуванням статті 58 Конституції України не розповсюджуються.
Штрафи й інші санкції та обмеження прав, передбачені в частині четвертій статті 11, пунктах 1-4 частини дев`ятої, частині чотирнадцятій статті 71 Закону № 1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VІІІ не можуть застосовуватись до наявної у боржника заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла до 28 серпня 2018 року.
Заборгованість зі сплати аліментів, яка виникла в заявника за період з 28 серпня 2018 року до 01 листопада 2018 року не перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці. Обмеження прав боржника, згідно зі статтею 71 Закону № 1404-VІІІ у редакції Закону № 2475-VІІІ не можуть застосовуватись.
Отже, суди при розгляді справи й ухвалені оскаржуваних рішень не врахували конституційний принцип дії закону у часі, положення статті 58 Конституції України, застосували Закон, яким встановлена відповідальність до правовідносин, які виникли до набрання чинності цим Законом.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у квітні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 07 лютого 2014 року відкрито виконавче провадження № 42293281 за виконавчим листом від 10 січня 2014 року № 635/11120/13-ц про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_4 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 516,00 грн щомісячно, починаючи з 27 листопада 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до розрахунку заборгованості з аліментів, складеного державним виконавцем, станом на 01 листопада 2018 року ОСОБА_1 мав борг зі сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 у розмірі 22 393,60 грн, аліменти у розмірі 516,00 грн сплачені за період з травня 2018 року до жовтня 2018 року.
Постановою державного виконавця від 02 жовтня 2018 року у виконавчому провадженні № 42293281 встановлено тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Постановою державного виконавця від 02 жовтня 2018 року у виконавчому провадженні № 42293281 встановлено тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Постановою державного виконавця від 02 жовтня 2018 року у виконавчому провадженні № 42293281 встановлено тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві полювання.
Постановою державного виконавця від 02 жовтня 2018 року у виконавчому провадженні № 42293281 встановлено тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві користування вогнепальною, мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.
Постановою державного виконавця від 12 жовтня 2018 року у виконавчому провадженні № 42293281 на боржника ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 12 228,8 грн.
Постановою державного виконавця від 12 жовтня 2018 року у виконавчому провадженні № 42293281 накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Згідно з пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII, чинного на час винесення оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
При виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. Відповідно до змісту скарги та заявлених вимог заявник, зокрема, не погоджується з винесеними державним виконавцем постановами про встановлення тимчасового обмеження його прав з накладенням штрафу та арешту на кошти.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.