Постанова
Іменем України
13 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 760/6835/18
провадження № 61-19550св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 19 червня 2019 року у складі судді Букіної О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Фінагеєва В. О., Кашперської Т. Ц., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що з 29 квітня 2007 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Під час шлюбу в них народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 21 листопада 2011 року шлюб між сторонами було розірвано. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2013 року з ОСОБА_2 було стягнуто на її користь аліменти на дитину в розмірі 600 грн щомісячно. Син ОСОБА_3 проживає з нею та перебуває на її утриманні. Батько не цікавиться дитиною. З 2014 року ОСОБА_2 бачився з сином лише два рази, батьківської турботи не проявляє, аліменти сплачує нерегулярно. Дозвіл на виїзд дитини за кордон надавався в судовому порядку. Відповідач перешкоджає дитині відпочивати, розвиватися та негативно впливає на психологічний розвиток дитини. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 .
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 19 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Покладено на орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків відносно малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що ОСОБА_2 хоча й не виконував належним чином і в достатній мірі батьківських обов`язків відносно свого сина ОСОБА_4, однак у процесі судового розгляду не було встановлено, що своєю винною поведінкою він свідомо нехтує обов`язками, тому, з урахуванням встановлених обставин, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позову, попередивши ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання сина і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
29 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 19 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, та дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позову. Факт ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків було встановлено судами під час розгляду справи. Відповідач більше восьми років ухиляється від виконання батьківського обов`язку, який полягає, зокрема в тому, що батьки зобов`язані піклуватися про своїх дітей. Відповідач взагалі не спілкується з дитиною, не цікавиться станом здоров`я сина, успішністю в школі, його захопленнями та хобі. Крім того, помилковим і таким, що суперечить матеріалам справи, є висновок судів попередніх інстанцій про те, що поведінка відповідача не є винною. Винність такої поведінки підтверджується довідками з навчальних закладів, в яких зазначено про те, що батько не бере участі у вихованні дитини.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Солом`янського районного суду міста Києва.
25 листопада 2019 року справа № 760/6835/18 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що з 29 квітня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 21 листопада 2011 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син - ОСОБА_3 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 грудня 2013 року у справі № 754/18409/13-ц позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 600 грн щомісячно, починаючи з 17 липня 2013 року до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з висновком психоемоційної діагностики малолітнього ОСОБА_3, 2009 року народження, складеним нейропсихологом когнітивного розвитку КПТ психотерапевтом для дітей та дорослих ОСОБА_6 - ОСОБА_7, рекомендовано: у разі необхідності звертатися до спеціаліста для зняття тривожного стану дитини через поведінку біологічного батька; встановлення меж між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 для того, щоб додатково не травмувати дитину; бачитися з батьком за ініціативою дитини.
Протоколом засідання комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 04 жовтня 2018 року № 20 було внесено пропозицію до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування щодо надання висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав
У висновку Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 17 жовтня 2018 року № 102/03/31-9454 про доцільність позбавлення батьківських прав зазначено, що батько свідомо нехтує своїми обов`язками, ухиляється від виховання та навчання сина, не проявляє до нього батьківської турботи, не цікавиться його життям та здоров`ям, не утримує матеріально належним чином. Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація дійшла висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.