Постанова
Іменем України
16 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 308/10237/17
провадження № 61-22750св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: фізична особа-підприємець ОСОБА_2, Приватне підприємство "Піраміда",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 червня 2019 року у складі судді Придачука О. А. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Фазикош Г. В., Кондора Р. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2, Приватного підприємства "Піраміда" (далі - ПП "Піраміда"), треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про зобов`язання виконати умови договору щодо передачі у власність квартири, посилаючись на те, що 13 січня 2006 року між нею, ФОП ОСОБА_2 та ПП "Піраміда" було укладено договір про дольову участь у будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 (далі - Договір), за умовами якого після завершення будівництва вона мала отримати у власність трикімнатну квартиру № 15 . При цьому протягом 30-ти днів після здачі будинку в експлуатацію відповідачі зобов`язалися скласти акт приймання-передачі квартири, надати їй всі необхідні документи та сприяти в оформленні права власності на цей об`єкт нерухомості. Однак ФОП ОСОБА_2 та ПП "Піраміда" не виконали своїх договірних зобов`язань, хоча будинок вже давно введений в експлуатацію. Вважає, що за вказаних обставин вона має право вимагати передачу їй спірного майна відповідно до умов Договору на підставі статті 620 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила зобов`язати відповідачів передати їй у власність вільну квартиру АДРЕСА_3 шляхом складення і підписання трьома сторонами акта приймання-передачі та наданням їй необхідних документів на вказану квартиру із сприянням в оформленні права власності на неї.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 червня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не доведено обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог. Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25 липня 2007 року № 274 було затверджено акт державної приймальної комісії про введення в експлуатацію закінченого будівництвом 16-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_2 загальною площею 1850,6 кв. м, а також доручено Комунальному підприємству "Бюро технічної інвентаризації міста Ужгород" (далі - КП "БТІ міста Ужгород") завести інвентарну справу на вказаний об`єкт, видати свідоцтво на право власності та зареєструвати будинок в цілому за ФОП ОСОБА_2, а 16 квартир, два підсобні приміщення і сходи - за конкретними фізичними та юридичними особами, зокрема квартиру № 15 - за ОСОБА_1 . На підставі вказаного рішення 20 лютого 2008 року позивач отримала свідоцтво про право власності на житло серії НОМЕР_1 . Отже, після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію ОСОБА_1 набула у власність спірний об`єкт, а відтак умови Договору про зобов`язання передати їй квартиру і сприяти в оформленні права власності на неї фактично були виконані. В подальшому рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17 грудня 2009 року вказане свідоцтво про право власності було визнано недійсним. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 травня 2012 року у справі № 712/3758/2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 01 серпня 2012 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2, ПП "Піраміда" про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 відмовлено. Цими судовими рішеннями, які мають преюдиційне значення, встановлено, що позивач не оплатила вартість квартири у визначених Договором розмірі і порядку, у зв`язку з чим не набула майнових прав на неї; завершення будівництва здійснювалося за кошти ФОП ОСОБА_2, який і став власником спірної квартири та будинку в цілому.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 червня 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 червня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили достатньо повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Відповідачі не виконали умов Договору щодо передачі їй у власність квартири на підставі акта приймання-передачі, а тому їх зобов`язання не припинилося виконанням, проведеним належним чином. При цьому спірна квартира мала бути їй передана за вказаним актом протягом 30-ти днів з моменту здачі будинку в експлуатацію (пункт 4.2 Договору), а її повну вартість вона мала оплатити протягом 60-ти календарних днів з моменту здачі квартири в експлуатацію (пункт 3.2 Договору). Отже, лише після складання акта приймання-передачі в неї виникав обов`язок щодо повної оплати вартості квартири.
У лютому 2020 року представник ФОП ОСОБА_2 - адвокат Гончаров В. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.Наведені у скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи.
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подала до суду пояснення (заперечення) на відзив на касаційну скаргу, в якому просила відхилити цей відзив у зв`язку з його необґрунтованістю.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
21 січня 2020 року справа № 308/10237/17 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Судами встановлено, що 07 грудня 2005 року між ФОП ОСОБА_2 (замовник) та ПП "Піраміда" (підрядник) було укладено договір будівельного підряду № 7/п-05, за умовами якого замовник доручив, а підрядник зобов`язався здійснити будівництво 66-ти квартирного будинку в АДРЕСА_1 ).
13 січня 2006 року між ФОП ОСОБА_2 (Сторона-1), ПП "Піраміда" (Сторона-2) та ОСОБА_1 (Сторона-3) було укладено Договір, за умовами якого Сторону-3 прийнято в будівництво житлового об`єкта - квартири загальною площею 118,3 кв. м, розташованої на 5-му поверсі під`їзду № 1 житлового будинку по АДРЕСА_1 . Житловий будинок (16-ти квартирна блок-секція) відноситься до першої черги забудови 70-ти квартирного житлового будинку в мікрорайоні "Боздош".
Пунктом 2.3 Договору передбачено, що після закінчення будівництва та здачі будинку в експлуатацію Сторона-2 зобов`язується передати Стороні-3 у власність об`єкт, що будується, протягом 30-ти днів, надати усі необхідні документи на цей об`єкт, а також сприяти Стороні-3 в оформленні права власності на нього.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору попередня базова вартість об`єкта, що будується, становить суму в національній валюті, еквівалентну 76 895 доларам США, в тому числі податок на додану вартість на момент здійснення розрахунків. Фінансування часткового будівництва здійснюється в такому порядку: аванс в розмірі 5 % від вказаної вартості об`єкта вноситься Стороною-3 не пізніше 05 липня 2007 року, а решту суми Сторона-3 зобов`язується сплатити протягом 60-ти календарних днів з моменту здачі квартири в експлуатацію.
Пунктами 4.1-4.4 Договору передбачено, що приймання-передача об`єкта, що будується, здійснюється тристоронньою комісією, яка складається з представників сторін. Об`єкт, що будується, повинен бути переданий Стороною-2 та прийнятий Стороною-3 протягом 30-ти днів з моменту здачі будинку в експлуатацію; Сторона-1 приймає участь у прийманні-передачі та підписує акт. При передачі об`єкта, що будується, складається акт приймання-передачі, який підписується членами тристоронньої комісії. Об`єкт, що будується, вважається переданим з моменту підписання акта приймання-передачі.
Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 25 липня 2007 року № 274 було затверджено акт державної приймальної комісії про введення в експлуатацію закінченого будівництвом 16-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_2 загальною площею 1850,6 кв. м., а також доручено КП "БТІ міста Ужгород" завести інвентарну справу на вказаний об`єкт, видати свідоцтво на право власності та зареєструвати 16-квартирний будинок в цілому за ФОП ОСОБА_2, а 16 квартир, два підсобні приміщення і сходи - за конкретними фізичними та юридичними особами. Зокрема, підпунктом ІІ.13 цього рішення передбачено зареєструвати квартиру № 15 загальною площею 125,3 кв. м за ОСОБА_1 .
На підставі вказаного рішення 20 лютого 2008 року позивачу було видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру серії НОМЕР_1 .
Виходячи з наведеного, апеляційний суд зазначив, що виконати вимоги пункту 4.2 Договору сторони могли лише після затвердження акта державної приймальної комісії про введення в експлуатацію закінченого будівництвом 16-квартирного житлового будинку. Однак, зважаючи на те, що у своєму рішенні виконавчий комітет Ужгородської міської ради, крім введення будинку в експлуатацію, одночасно вирішив питання про видачу позивачу свідоцтва про право власності, то необхідність складання сторонами Договору акта приймання-передачі квартири відпала. Рішення виконавчого комітету про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірне житло поглинуло собою таку дію, як складання сторонами акта. У такий спосіб позивач досягла для себе передбачених Договором правових наслідків - стала власником квартири.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 17 грудня 2009 року у справі № 22-2030/09 позов ПП "Піраміда" задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_3, видане 20 лютого 2008 року на ім`я ОСОБА_1 .
Підставою для задоволення позову у справі № 22-2030/09 було те, що за результатами розгляду протесту прокурора міста Ужгорода 22 серпня 2007 року виконавчий комітет Ужгородської міської ради прийняв рішення № 306, яким скасував пункт ІІ (підпункти ІІ.2 - ІІ.17) свого ж рішення від 25 липня 2007 року № 274, в тому числі в частині видачі позивачу свідоцтва про право власності на квартиру.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 травня 2012 року у справі № 712/3758/2012, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 01 серпня 2012 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2, ПП "Піраміда" про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 відмовлено.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2013 року у справі № 712/21523/12, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 22 серпня 2007 року № 306 відмовлено.
Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що позивач не оплатила вартість квартири у визначеному Договором розмірі і порядку, у зв`язку з чим не набула майнових прав на неї. Завершення будівництва здійснювалося за кошти ФОП ОСОБА_2, який і став власником спірної квартири та будинку в цілому.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.