Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 753/18670/15-ц
провадження № 61-8932св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - служба у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Волошиної В. М., Мостової Г. І., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у вихованні дитини шляхом встановлення порядку зустрічей з дитиною.
Позовна заява обґрунтована тим, що він та ОСОБА_3 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з дружиною не склалось, і фактично з самого початку процесу розлучення виникли непорозуміння щодо участі позивача у вихованні сина, зустрічей з ним. Відповідачка почала створювати штучні перешкоди, через які він не може нормально зустрічатися із сином. На його прохання мирним шляхом вирішити спірні питання відповідачка не реагує, відмовилась від укладання договору щодо виконання батьківських прав. Стосовно порушення його законних прав як батька він неодноразово звертався до органів міліції (поліції).
Посилаючись на те, що він любить свого сина, прагне брати участь у його вихованні, виконувати свої батьківські обов`язки, проте відповідачка всіляко перешкоджає їхньому спілкуванню, просив суд з урахуванням уточнених позовних вимог:
- визнати протиправними дії відповідачки щодо перешкоджання (незаконного обмеження) побаченням із сином, участі у його вихованні та здійсненні права дитини бачитись зі своїми родичами з боку батька;
- зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні із сином;
- заборонити ОСОБА_2 негативно висловлюватись у присутності дитини про батька та налаштовувати дитину проти нього;
- визначити такий спосіб участі батька у вихованні дитини та реалізації права на особисте спілкування із сином: вихідні через вихідні (субота, неділя через суботу, неділю) дитина перебуває (пункт 1): у період відвідування дитиною садка, починаючи з 11:00 год суботи до 18:00 год неділі - з батьком за місцем проживання. У період відвідування дитиною школи починаючи з 19:00 год п`ятниці до 09:00 год понеділка - з батьком за місцем проживання, і він відводить дитину до школи в понеділок. У перехідний період - перший місяць у вихідні, які проводить з дитиною батько, спільні ночівлі відсутні. Батько забирає сина за місцем проживання об 11:00 год і проводить з ним час до 17:00 год без присутності матері. Другий місяць передбачає одну ночівлю дитини з батьком в обраний ним самим день (субота або неділя). У робочі дні у вівторок або четвер батько може забирати дитину з дитячого садка або школи чи іншого закладу, де знаходиться дитина, для спільного проведення часу: у період відвідування дитиною садка -з 17:00 год до 19:00 год; у період відвідування школи - після останнього уроку і до 18:00 год (пункт 2). Влітку батько має сукупно 45 днів на спільний відпочинок з дитиною: червень - 10 днів, липень - 15 днів, серпень - 20 днів (пункт 3). Восени, взимку і навесні під час канікул батько має можливість спільного цілодобового проведення часу з дитиною на території батька або в туристичних поїздках в першу половину канікул (пункт 4). Усі державні свята, які є вихідними днями, дитина проводить по черзі з одним із батьків. При цьому, якщо свята мають кілька днів поспіль, то такі дні дитина проводить з тим із батьків, чия черга припадає на таке свято. Однак, якщо дні таких свят припадають на звичайні вихідні дні (субота або неділя), які за графіком пункту 1 відводяться одному з батьків, то пріоритет надається за правилом, визначеним у пункті 1 (пункт 5). День народження дитина проводить з батьками по черзі. Якщо день народження дитини припадає на планові дні проведення часу з дитиною одного з батьків, а черга проведення дня народження припадає другому з батьків, то пріоритет надається тому з батьків, чиї дні проведення часу з дитиною припадають за графіком, а іншому з батьків надається можливість позапланового дня зустрічі з дитиною після календарного дня народження протягом не більше найближчого тижня після дня народження дитини, з можливістю ночівлі з дитиною для комфортного святкування дня народження. При цьому батькові надається право короткої зустрічі з дитиною для привітання в сам день народження (пункт 6). Усі зустрічі батька з дитиною проходять в прямому контакті без присутності матері (пункт 10). Для обох батьків хвороба дитини є підставою для скасування графіка черговості проведення часу з дитиною. Мати зобов`язується повідомляти батька про хворобу дитини одразу після її виявлення шляхом смс-повідомлення, з наданням довідки про хворобу дитини батькові, якщо хвороба заважає батькові бачити дитину відповідно до графіка черговості (пункт 8).
Для вільного віддаленого спілкування батька і дитини за допомогою телефонного зв`язку батько передає у судовому засіданні в присутності судді мобільний телефон із сім-карткою і поповненим рахунком безпосередньо матері дитини для подальшого передання дитині. Батько бере на себе зобов`язання регулярно в міру потреби поповнювати рахунок мобільного для надання дитині можливості здійснювати дзвінки батькові, а мати зобов`язується допомагати дитині і стежити за регулярною зарядкою акумулятора мобільного пристрою для забезпечення безперебійної його роботи, а також не перешкоджати і не забороняти дитині спілкуватися з батьком за допомогою мобільного та повідомляти батька про можливі неполадки в роботі мобільного пристрою (пункт 7). При виборі місця занять і розвитку дитини (школа, садок, секція тощо) діє принцип згоди батька відповідно до частини 1 статті 157 СК України (пункт 9);
- заборонити обом батькам негативні висловлювання або налаштування дитини стосовно другого з батьків. Встановити зобов`язання кожного з батьків сприяти максимально комфортному адаптуванню дитини до встановленого між батьками графіка побачень і пріоритет врахування інтересів дитини насамперед при прийнятті рішень щодо зміни графіка, а також дотримання принципу взаємної поваги батьків і врахування взаємних інтересів (пункт 11).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_1 брати участь у вихованні сина - ОСОБА_5 та вільному спілкуванні з ним.
Визначено ОСОБА_1 спосіб та порядок участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_5 за таким графіком побачень з дитиною:
у перехідний період (перші три місяці з дня набрання законної сили рішенням суду):
- другі та четверті вихідні з 11:00 год до 18:00 год, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні. Батько проводить час з дитиною без спільної ночівлі. Батько забирає сина за місцем проживання дитини об 11:00 год і проводить час з дитиною до 18:00 год, без присутності матері, з повідомленням ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_5 під час реалізації батьком права на контакт з дитиною;
після закінчення перехідного періоду:
- другі та четверті вихідні у період відвідування ОСОБА_5 дитячого садка починаючи з 11:00 год суботи до 18:00 год неділі, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні без присутності матері, з повідомленням ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_5 під час реалізації батьком права на контакт з дитиною;
- другі та четверті вихідні у період відвідування ОСОБА_5 школи починаючи з 19:00 год п`ятниці до 09:00 год понеділка, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні, без присутності матері. ОСОБА_1 у понеділок відводить дитину до школи, з повідомленням ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_5 під час реалізації батьком права на контакт з дитиною.
З метою оздоровлення дитини батько має право щороку спільно відпочивати з дитиною на території України, з урахуванням стану здоров`я дитини, без присутності матері:
- у літній час друга половина липня - 15 днів, перша половина серпня - 15 днів з 10:00 год першого дня вказаного періоду до 20:00 год останнього дня вказаного періоду, без присутності матері, з повідомленням ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_5 під час реалізації батьком права на контакт з дитиною. За результатами домовленості між батьками період може бути змінений;
- друга половина осінніх, зимових та весняних шкільних канікул з 10:00 год першого дня вказаного періоду до 20:00 год останнього дня вказаного періоду, без присутності матері, з повідомленням ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_5 під час реалізації батьком права на контакт з дитиною;
- в дні офіційних державних свят, які відповідно до постанов Кабінету Міністрів України будуть визнані вихідними днями в державі, у непарні роки (2019, 2021, 2023 тощо) з 10:00 год до 20:00 год, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні, без присутності матері, з повідомленням ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_5 під час реалізації батьком права на контакт з дитиною;
- у дні народження дитини у парні роки (2020, 2022, 2024 тощо) з 10:00 год до 20:00 год з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дитини в Україні, без присутності матері, з повідомленням ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_5 під час реалізації батьком права на контакт з дитиною.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного чи іншого зв`язку.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод в особистій участі батька щодо відвідування дитячих дошкільних/ шкільних/ навчальних закладів, позашкільних зібрань, гуртків, заходів, які проводяться за участю дитини, для забезпечення її інтересів.
Зобов`язано ОСОБА_2 у разі погіршення стану здоров`я дитини негайно повідомляти про це батька дитини ОСОБА_1 . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про усунення перешкод у вихованні дитини шляхом встановлення порядку зустрічей з дитиною слід задовольнити в частині зобов`язання відповідачки не перешкоджати позивачу у вихованні та вільному спілкуванні з сином шляхом вільного висловлювання дитиною особистої думки щодо спілкування з батьком, в тому числі з допомогою засобів зв`язку (комп`ютерної, телефонної мережі). Визначити позивачу побачення з дитиною відповідно до графіка, роз`яснивши, що особа, яка контактує з дитиною, відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону дитинства" зобов`язана оплачувати витрати, пов`язані з переїздом та проживанням дитини, а також, у разі потреби, - будь-якої іншої особи, яка супроводжує дитину, повідомляти особі, з якою проживає дитина, про місце перебування дитини під час реалізації нею права на контакт.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено ОСОБА_1 такий спосіб участі у вихованні сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- друга, четверта субота місяця з 11:00 год до 20:00 год без присутності матері ОСОБА_2, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини;
- перша, третя неділя місяця з 11:00 год до 20:00 год без присутності матері ОСОБА_2, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини;
- день народження ОСОБА_5 з 14:00 год до 18:00 год кожен парний рік без присутності матері ОСОБА_2 ;
- святкові дні кожен парний рік з 12:00 год до 20:00 год без присутності матері ОСОБА_2, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька за бажанням дитини.
Відпочинок дитини з батьком на території України, з урахуванням стану здоров`я дитини, без присутності матері:
- у літній час: перша половина червня - 10 днів, друга половина липня - 15 днів, перша половина серпня - 15 днів з 11:00 год першого дня вказаного періоду до 20:00 год останнього дня вказаного періоду, з повідомленням ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_5 ;
- друга половина осінніх, зимових та весняних шкільних канікул з 11:00 год першого дня вказаного періоду до 20:00 год останнього дня вказаного періоду, з урахуванням стану здоров`я дитини, з повідомленням ОСОБА_2 про місце перебування ОСОБА_5 .
За результатами домовленості між батьками період відпочинку дитини з батьком може бути змінений.
Зобов`язано ОСОБА_1 дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дитини, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно матері дитини - ОСОБА_2 .
Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати батькові брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не допускати протиправних дій та негативних висловлювань стосовно батька дитини. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Визначаючи порядок побачень батька з дитиною, апеляційний суд встановив, що вік дитини потребує відвідування шкільного навчального закладу, що унеможливлює проведення зустрічей з батьком у будні дні, а тому з урахуванням конкретних обставин справи, дійшов висновку про встановлення графіка побачень батька з сином у вихідні дні, а саме шляхом визначення періодичних побачень кожну другу, четверту суботу місяця та першу, третю неділю місяця з 11:00 год до 20:00 год, із забезпеченням додаткових побачень батька з сином у святкові дні і день народження дитини. Також апеляційний суд дійшов висновку, що наявність конфлікту та неприязних стосунків між батьками зумовлює проведення побачень батька із сином поза межами місця постійного проживання дитини без присутності матері, що забезпечить позивачу можливість вільно і без створення стресової та напруженої для дитини ситуації спілкуватися з нею.
Відмовляючи позивачу в побаченнях щотижня починаючи з 19:00 год п`ятниці до 09:00 год понеділка за місцем проживання позивача, з відведенням сина до школи в понеділок, суд виходив з того, що такі вимоги не відповідають якнайкращим інтересам дитини, оскільки передбачають щотижневі переміщення дитини з її постійного місця проживання у місті Києві до місця проживання батька у місті Українка Обухівського району Київської області та не сприятимуть дотриманню звичних для дитини умов щодо організації, розпорядку її повсякденного життя і навчального процесу.
При цьому суд виходив з того, що обставини обмеження прав позивача у спілкуванні із сином за допомогою засобів зв`язку, а також з вирішення питань щодо вибору місця занять і розвитку дитини (школа, секції розвитку тощо) не знайшли свого підтвердження при розгляді цієї справи, а тому в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд дійшов висновку, що не ґрунтується на вимогах закону і заявлена вимога позивача про визнання протиправними дій ОСОБА_2 щодо перешкоджання (незаконних обмежень) батькові, ОСОБА_1, у побаченнях із сином та участі у його вихованні та реалізації права дитини бачитись зі своїми родичами з боку батька, оскільки висловлені відповідачкою заперечення проти запропонованого позивачем способу участі у вихованні сина, у тому числі і в позовній заяві, не мають ознак протиправності з боку матері дитини, а є причиною спору, що виник між батьками щодо участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, який вирішується судом.
Враховуючи складні стосунки між батьками дитини, апеляційний суд при визначені способу участі одного з батьків у вихованні дитини задля уникнення конфліктних ситуацій між батьками дитини та забезпечення прав та інтересів дитини поклав на ОСОБА_1 обов`язок дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дитини, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно матері дитини - ОСОБА_2, а на ОСОБА_2 обов`язок не перешкоджати батькові ОСОБА_1 брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно батька дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
15 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази. Крім того, зазначає, що апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, стаття 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд прийняв до розгляду апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження та без сплати судового збору, а також не перевірив дотримання відповідачкою строку на подання відзиву та направлення його сторонам. Невмотивоване та необґрунтоване затягування апеляційним судом та відповідачкою розгляду справи по суті призвело до порушення його права на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку, а також права на повагу до приватного та сімейного життя, що гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Після розгляду питання про відвід від 05 грудня 2019 року інший суддя апеляційного суду не навів належного обґрунтування відмови у відводі колегії суду. Апеляційний суд посилається на існування кримінальної справи стосовно позивача з обвинувальним вироком, проте у судовому засіданні 06 листопада 2019 року суд відмовив відповідачці у прийнятті цього доказу; суд безпідставно прийняв як доказ характеристику на відповідачку з дитячого садочка та з ЖЕКу за адресою, за якою вона не проживає.
Також позивач не погоджується з висновками апеляційного суду про те, що він "…визнав обставини, що на час вирішення спору він зустрічається із сином, дотримуючись графіка, визначеного службою у справах дітей…", оскільки він неодноразово зазначав, що на час вирішення судом цієї справи намагається використовувати встановлений згідно з графіком час для зустрічей з дитиною, тому що поза цим часом відповідачка категорично відмовляється давати йому дитину для зустрічей та порушує навіть цей графік.
Апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги висновків іншого психолога, які суд першої інстанції прийняв як доказ з боку позивача, та належним чином не відхилив їх; крім того, суд не дослідив наявні в матеріалах справи докази щодо перешкоджання відповідачкою у спілкуванні позивача з сином, зокрема, й засобами телефонного зв`язку.
Суд апеляційної інстанції не врахував висновку Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування від 20 листопада 2015 року № 101-11456/03, яким передбачено сумісні поїздки батька з дитиною впродовж 10 днів, можливість почергового святкування дня народження дитини з кожним із батьків, а також святкових днів протягом календарного року. При цьому присутність відповідачки на зустрічах батька з дитиною не є обов`язковою та не прописана ані в графіку служби у справах дітей, ані у висновках психологів, ані в ухвалах чи постановах судів чи будь-яких документах.
Суд апеляційної інстанції безпідставно поклав на нього обов`язок дотримуватись режиму харчування, розвитку та відпочинку дитини, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно матері дитини.
Також позивач зазначає про неодноразовість завідомо неправдивих заяв та подання неправдивих доказів і документів з боку відповідачки. Вважає, що судовий збір має бути покладено на відповідачку.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У серпні 2020 року ОСОБА_2 подала до суду касаційної інстанції клопотання про продовження терміну для подання відзиву на касаційну скаргу, посилаючись на те, що договір з її представником в апеляційній інстанції розірвано, а представник, який представляв її інтереси в суді першої інстанції, знаходиться у відпустці, тому вона, не маючи юридичних знань, не може підготувати відзив належним чином.
Згідно з частиною першою статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Статтею 120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Виходячи з викладеного та враховуючи, що ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням про продовження строку для подання відзиву в межах строку, встановленого судом для подання відзиву на касаційну скаргу, суд продовжив їй строк для подання відзиву до часу подання відзиву, а саме до 09 жовтня 2020 року.
09 жовтня 2020 року ОСОБА_2 подала до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на те, що заявник не дотримав процесуального строку, встановленого абзацом другим частини третьої статті 39 ЦПК України, для подання заяви про відвід. Доводи касаційної скарги зводяться до аналізу процесуальних порушень, які, у разі їх наявності, можуть мати лише формальний характер та які не впливають на правильність рішення апеляційного суду по суті, не узгоджуються із заявленими підставами касаційного оскарження та не можуть бути підставами для скасування рішення апеляційного суду. Судження заявника щодо неправильної оцінки апеляційним судом доказів зводяться до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку. Висновки апеляційного суду відповідають інтересам дитини та цілком узгоджуються з вимогами Конституції України. Необґрунтованими є й доводи позивача щодо вчинення перешкод з боку відповідачки у відвідуванні родичів дитини з боку батька, оскільки у зв`язку із заборгованістю зі сплати аліментів на дитину він обмежений у виїзді за кордон. Також апеляційний суд дійшов вмотивованого висновку про розподіл судових витрат.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 753/18670/15 з Дарницького районного суду м. Києва.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У вересні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2020 року справу № 753/18670/15 призначено до розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що сторони у справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 .