Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 760/30146/18
провадження № 61-21583св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державний реєстратор управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бабійчук Сергій Іванович,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 06 червня 2019 року у складі головуючого судді Українця В.В. та постанову Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у складі суддів: Писаної Т.О., Голуб С.А., Журби С.О.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бабійчука С.І., третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування державної реєстрації.
На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 23 січня 2015 року державним реєстратором Бабійчуком С.І. прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на спірну квартиру прийнято з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме за наявності зареєстрованих обтяжень нерухомого майна, й таке рішення порушує її та її малолітньої доньки житлові права, ОСОБА_1 просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бабійчука С.І. індексний номер 18802396 від 23 січня 2015 року та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 06 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на 23 січня 2015 року така підстава для відмови у вчиненні реєстрації прав, як наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не була передбачена, а тому державний реєстратор в силу закону не мав жодних правових підстав для відмови у вчинені реєстраційних дій.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 06 червня 2019 року залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що спірна квартира на час вчинення оспрюваної реєстраційної дії перебувала під арештом та забороною відчуження безпідставно не застосували пункт 5 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, що діяла станом на 20 січня 2015 року, яка в повному обсязі регулює спірні правовідносини. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 755/5072/17.
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК Українивизначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ОСОБА_1 з 16 серпня 2006 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, якому на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_2 від 03 вересня 2002 року на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 червня 2003 року з ОСОБА_3 на користь Акціонерного комерційного банку "Мрія" стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 7 099, 89 доларів США.
На виконання вказаного рішення суду, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом`янського району міста Києва 22 грудня 2006 року були проведені прилюдні торги з реалізації квартири АДРЕСА_1, за результатами яких квартиру придбала ОСОБА_2, якій приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 22 грудня 2006 року було видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру.
За заявою ОСОБА_2 від 20 січня 2015 року, державним реєстратором управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бабійчуком С.І. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності № 18802396 від 23 січня 2015 року на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16 червня 2018 року.
З розширеного витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23 жовтня 2007 року вбачається, що квартира АДРЕСА_1 перебувала під арештами, накладеними ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2003 року, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва 12 грудня 2006 року та під забороною відчуження, що виникла внаслідок договору застави № 4428 від 31 жовтня 2002 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2008 року скасовано забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, який було накладено ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 червня 2003 року.