Постанова
Іменем України
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 323/678/19
провадження № 61-22737св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Оріхівська державна нотаріальна контора, виконавчий комітет Таврійської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, ОСОБА_3,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 серпня 2019 року у складі судді Плечищевої О. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Кримської О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила:
визнати недійсним заповіт, посвідчений 07 листопада 2008 року секретарем виконавчого комітету Кіровської сільської ради Оріхівського району Запорізької області Скубіною О. В., зареєстрований в реєстрі за № 496, відповідно до якого ОСОБА_5 заповів належне йому майно ОСОБА_2 ;
визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим № 730, видане 29 вересня 2015 року Оріхівською державною нотаріальною конторою Запорізької області ОСОБА_2 на 5/6 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим № 472, видане 14 липня 2015 року Оріхівською державною нотаріальною конторою ОСОБА_2 на 5/6 частин земельної ділянки площею 0,1277 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим № 471, видане 14 липня 2015 року Оріхівською державною нотаріальною конторою Запорізької області ОСОБА_2 на 5/6 частин земельної ділянки площею 7,7999 га на території Таврійської сільської ради;
визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим № 473, видане 14 липня 2015 року Оріхівською державною нотаріальною конторою Запорізької області ОСОБА_2 на 5/6 частин земельної ділянки площею 6, 7658 га на території Таврійської сільської ради;
визнати за нею право особистої приватної власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на 1/3 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, 1/3 частку земельної ділянки площею 6, 7658 га, 1/3 частки земельної ділянки площею 7, 7999 га, що розташовані на території Таврійської сільської ради та на 1/3 частки земельної ділянки площею 0, 1277 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 . На час смерті йому належало наступне майно: земельна ділянка площею 7, 7999 га, розташована на території Таврійської (Кіровської) сільської ради; земельна ділянка площею 6, 7658 га, розташована на території Таврійської (Кіровської) сільської ради; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0, 1277 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті батька відкрилася спадщина на вказане майно. Вона як дочка спадкодавця належить до спадкоємців першої черги. Зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживала, прийняла її шляхом подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.
Оріхівською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 77/2015, крім неї до спадкоємців першої черги належать ОСОБА_3 - дочка померлого та ОСОБА_2 - мати померлого.
Після спливу шестимісячного строку з дня відкриття спадщини вона звернулася до Оріхівської нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину, однак їй було відмовлено у його видачі, оскільки спадкоємець ОСОБА_2 надала заповіт, за яким ОСОБА_5 заповів все своє майно їй. Вказаний заповіт посвідчений 07 листопада 2008 року секретарем виконавчого комітету Кіровської сільської ради Оріхівського району Скубіною О. В.
Проте вказаний заповіт посвідчений особою, яка не мала повноважень на вчинення нотаріальних дій.
Кіровська сільська рада Оріхівського району не делегувала жодних повноважень виконавчому комітету, тому рішення виконавчого комітету Кіровської сільської ради Оріхівського району Запорізької області № 145 від 25 грудня 2006 року, яким на секретаря виконавчого комітету Скубіну О. В. покладено відповідальність за вчинення нотаріальних дій та реєстрацію актів цивільного стану є незаконним, прийнятим з перевищенням наданих виконавчому комітету повноважень.
21 березня 2008 року голова сільської ради виніс розпорядження № 8, відповідно до якого призначив відповідальною особою по вчиненню нотаріальних дій та реєстрації актів громадського стану секретаря сільської ради Скубіну О. В., однак відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень сільського голови не входить призначення відповідальної особи по вчиненню нотаріальних дій та реєстрації актів громадянського стану.
Про отримання відповідачем свідоцтв про право на спадщину вона дізналася з матеріалів цивільної справи за її позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним у зв`язку з тим, що на її думку заповідач не підписував складений від його імені заповіт. Провадження у зазначеній справі було відкрито ухвалою від 21 листопада 2017 року. 04 грудня 2017 року вона заявила клопотання про витребування з Оріхівської державної нотаріальної контори спадкової справи після смерті ОСОБА_5 , після надходження якої у лютому 2018 року їй стало відомо прооформлення відповідачем спадщини на її ім`я. Відтак ОСОБА_4 вважала, що не пропустила позовну давність для звернення до суду з цим позовом.
Оскільки після смерті ОСОБА_5 є три спадкоємці за законом, а саме, вона, відповідач ОСОБА_2 - мати померлого та третя особа - ОСОБА_3 - дочка померлого, і вона не може отримати у позасудовому порядку свідоцтво про право на спадщину на належну їй 1/3 частину спадкового майна, ОСОБА_4 просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до підпункту 5 пункту б частини першої статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних рад належать вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів цивільного стану.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Кіровської сільської ради Оріхівського району Запорізької області № 145 від 25 грудня 2006 року відповідальність за вчинення нотаріальних дій та реєстрацію актів цивільного стану в селі Кірове Оріхівського району Запорізької області, де відсутній нотаріус, було покладено на секретаря виконавчого комітету Скубіну О. В., що відповідає положенням статті 1251 ЦК України, статті 37 Закону України "Про нотаріат", Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5. Таким чином, секретар виконавчого комітету Кіровської сільської ради Оріхівського району Скубіна О. В. була уповноваженою особою на вчинення нотаріальних дій, тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 серпня 2019 року і постанову Запорізького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що суди не надали оцінку положенням статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якою до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) та делеговані повноваження. До делегованих виконавчими органами сільських, селищних, міських рад повноважень належать, зокрема, вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану. Однак ці повноваження мають право делегувати лише відповідні ради.
Кіровська сільська рада Оріхівського району Запорізької області не делегувала жодних повноважень виконавчому комітету, відтак він міг виконувати лише власні (самоврядні) повноваження. Виконавчий комітет сільської ради не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення щодо покладення на певну посадову особу виконкому повноважень по вчиненню нотаріальних дій.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Оріхівського районного суду Запорізької області.
15 січня 2020 року справа № 323/678/19 надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.