Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 336/4786/18
провадження № 61-13398св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: прокуратура Запорізької області, Державна казначейська служба України,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційними скаргами ОСОБА_1 та прокуратури Запорізької області на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2019 року у складі судді Галущенко Ю. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2019 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Запорізької області, Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) та просив стягнути з ДКСУ на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 1 288 грн витрат на правову допомогу, 3 331, 72 грн поштових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
В обґрунтування позову зазначав, що 21 травня 2018 року він рекомендованим цінним листом направив до Генеральної прокуратури України заяву від 16 травня 2018 року про вчинення кримінального правопорушення за частиною другою статті 382 КК України відносно в. о. начальника слідчого відділу прокуратури Запорізької області Болкарьова Є. О., у якій просив внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань та невідкладно розпочати досудове розслідування, про що його повідомити
24 травня 2018 року Генеральна прокуратура направила вказану заяву до Прокуратури Запорізької області для організації її розгляду та інформування заявника про результати в установленому законом порядку.
18 червня 2018 року він отримав відповідь прокуратури Запорізької області на заяву про вчинення кримінального правопорушення.
У вказаній відповіді з посиланням на частину п`яту статті 214 КПК України йому повідомили про відмову у внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань на підставі його заяви від 16 травня 2018 року у зв`язку з відсутністю у заяві відомостей про вчинення будь-якого кримінального правопорушення за викладених обставин.
В подальшому він оскаржив бездіяльність посадових осіб прокуратури Запорізької області, яка полягала у невнесенні відомостей до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань на підставі його заяви від 16 травня 2018 року, до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя.
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2018 року його скарга на бездіяльність посадових осіб прокуратури Запорізької області задоволена, зобов`язано уповноважених осіб прокуратури Запорізької області внести відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 16 травня 2018 року про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування, про що інформувати заявника.
11 липня 2018 року відомості за його заявою від 16 травня 2018 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 382 КК України, було внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42018080000000256.
Бездіяльність посадових осіб прокуратури Запорізької області заподіяла йому моральну шкоду, яка полягає у перенесених душевних і моральних стражданнях, нервовому стресі через необхідність витрачання додаткових зусиль для відновлення його порушеного права, яку він оцінює в 10 000 грн. Крім того, з метою захисту своїх порушених прав він поніс додаткові витрати на поштові послуги та оплату юридичних послуг, які підлягають відшкодуванню.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ДКСУ шляхом безспірного списання з рахунку, на якому обліковуються кошти державного бюджету, передбачені на державні видатки за бюджетною програмою КПКВК 3504030 на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 000 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено протиправну бездіяльність посадових осіб прокуратури Запорізької області, що полягала у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення.
Позивач внаслідок бездіяльності уповноваженого державного органу зазнав душевних страждань, а неспроможність передбачених законом процедур забезпечити йому захист законних прав вже на початковому етапі ініціювання кримінального провадження породило недовіру до Держави.
Оскільки позивачу завдана моральна шкода, безпосередньо пов`язана з порушенням посадовими особами прокуратури Запорізької області його права на застосування до нього як учасника кримінального провадження належної правової процедури, вона підлягає відшкодуванню одноразово як компенсація втрат немайнового характеру.
Аналізуючи суть самого порушення прав позивача, виходячи з засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Оплата позивачем послуг фахівця у галузі права з метою складання заяви про кримінальне правопорушення до органів прокуратури, поштових відправлень заяв рекомендованим цінним листом, складання скарги до слідчого судді, копіювання на направлення учасникам цієї справи матеріалів відповідно до пункту 4 частини другої статті 133 ЦПК України відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи, оскільки пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки її до розгляду, тому питання про їх розподіл вирішене судом в порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2019 року і постанову Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2019 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що суди проігнорували рішення ЄСПЛ у справі "Артур Іванов проти Росії", який зазначив, що при вирішенні питання щодо компенсації моральної шкоди за порушені права національні, суди мають виходити із сум, присуджених ЄСПЛ у подібних ситуаціях.
Суди не оцінили обсяг та характер душевних страждань, яких він зазнав у зв`язку з порушенням його прав, не навели відповідні мотиви зменшення розміру відшкодування моральної шкоди та його розрахунку, тобто вийшли за межі позовних вимог.
Суди при визначенні розміру моральної шкоди не дотрималися принципу пропорційності та проігнорували докази, надані в обґрунтування позовних вимог.
У липні 2019 року прокуратура Запорізької області звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2019 року і постанову Запорізького апеляційного суду від 18 червня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшли помилкового і необґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди, факту завдання позивачу моральної шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку між ними.
Суди не встановили наявність причинно-наслідкового звʼязку між бездіяльністю прокуратури та шкодою, яку ОСОБА_1 просить стягнути.
Факт наявності ухвали слідчого судді, якою зобов`язано відповідача вчинити певні дії, не є безумовною підставою для відшкодування шкоди та не вказує на неправомірність дій посадових осіб органів державної влади.
Судами неправильно здійснено розподіл судових витрат у звʼязку з неправильним визначенням їх загального розміру.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя
08 серпня 2019 року справа № 336/4786/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою прокуратури Запорізької області.
ОСОБА_1 направив відзив на касаційну скаргу прокуратури Запорізької області, в якому просив залишити її без задоволення.
Прокуратура Запорізької області направила відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 та просила залишити її без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.