Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 554/3416/19
провадження № 61-3774св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, який в ході розгляду справи уточнила, та остаточно просила:
- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доходи, отримані останнім, як фізичною особою-підприємцем та як фізичною особою, за період шлюбу, які перебували на рахунках в публічному акціонерному товаристві "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"), акціонерному товаристві комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") та акціонерному товаристві "Креді Агріколь банк" (далі - АТ "Креді Агріколь банк") в сумі - 547 987 грн 76 коп.;
- провести розподіл спільного майна подружжя та стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частини вказаних коштів в розмірі 273 993 грн 88 коп.
Позов мотивований тим, що у період з 24 вересня 1988 року по 10 січня 2017 року вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі.
В ході розгляду цивільної справи про поділ майна подружжя їй стало відомо, що ОСОБА_2 у період шлюбу зареєструвався як фізична особа-підприємець та одночасно, з діяльністю як співвласник і директор товариства з обмеженою відповідальністю "Навіта Агро", здійснював іншу господарську діяльність та отримував доходи.
Посилаючись на те, що вона має майнові права на доходи від підприємницької діяльності, отримані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у період шлюбу, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2019 року позов задоволено. Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доходи, отримані ОСОБА_2, як фізичною особою-підприємцем та як фізичною особою, за період шлюбу, які перебували на рахунках в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", АТ КБ "ПриватБанк" та АТ "Креді Агріколь банк" в розмірі 273 993 грн 88 коп. Проведено розподіл спільного майна подружжя та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частини вказаних коштів у розмірі 273 993 грн 88 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що під час перебування сторін у шлюбі ОСОБА_2 здійснював підприємницьку діяльність, від провадження якої у останнього на банківських рахунках, відкритих в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", АТ КБ "ПриватБанк" та АТ "Креді Агріколь банк", перебували грошові кошти в сумі 547 987 грн 76 коп., які відповідно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що грошові кошти в сумі 547 987 грн 76 коп., які перебували на банківських рахунках відповідача, є виключно його доходом, отриманим від підприємницької діяльності у період шлюбу.
Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 17 лютого 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 10 200 грн за послуги правничої допомоги у суді першої інстанції.
Апеляційний суд, встановивши, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_2 поніс документально підтверджені витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 10 200 грн, наданої йому адвокатом Остапенко І. О., дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 141 ЦПК України, для стягнення з позивача на користь відповідача вказаної грошової суми.
Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та додаткову постанову цього ж суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах щодо того, які саме доходи фізичної особи-підприємця можна вважати спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року в справі № 6-21-цс15, 13 червня 2016 року в справі № 6-1752цс15, в яких вказано, що майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У квітні 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Відзив мотивований тим, що в ході розгляду справи ним було доведено факт того, що всі кошти витрачались в інтересах сім`ї та для забезпечення підприємницької діяльності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 24 вересня 1988 року по 10 січня 2017 року сторони перебувала у зареєстрованому шлюбі.
Згідно рішення Апеляційного суду Полтавської області від 22 серпня 2018 року здійснено поділ майна подружжя та визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : квартиру АДРЕСА_1 вартістю 750 750 грн.; автомобіль MAZDA-6, д.н.з. НОМЕР_1 вартістю 28 493 грн 40 коп.; трактор "Беларус - 892" вартістю - 162 000 грн; грошові кошти в сумі 150 000 грн, прибуток товариства з обмеженою відповідальністю "Навіта Агро" за період січень - липень 2016 року у вигляді дивідендів в сумі 399 972 грн 22 коп. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 загальною вартістю 750 750 грн. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 загальною вартістю 750 750 грн. Визнано за ОСОБА_1 право власності та виділено їй в користування автомобіль "MAZDA-6, д.н.з. НОМЕР_1 . Припинено за ОСОБА_2 право власності на автомобіль "MAZDA-6", д.н.з. НОМЕР_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації вартості 1/2 частини автомобіля "Мазда 6" 141 246 грн70 грн. Визнано за ОСОБА_2 право власності на трактор "Беларус-892" вартістю 162 000 грн. Припинено за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини трактора "Беларус-892". Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації вартості 1/2 частини трактора "Беларус-892" 81 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частини коштів, внесених як поворотна фінансова допомога відповідно до договору від 16 червня 2016 року в сумі 75 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частини коштів від отриманого ним прибутку - дивідендів в товаристві з обмеженою відповідальністю "Навіта Агро" за період січень - липень 2016 року в сумі 199 986 грн11 коп.
У період з 18 березня 2003 року по 10 лютого 2017 року ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
На банківському рахунку № НОМЕР_2, відкритому в ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на ім`я фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в період з 10 вересня 2015 року по 05 серпня 2016 року перебували грошові кошти в сумі 331 963 грн 50 коп.; на банківських рахунках № № НОМЕР_3, НОМЕР_4, відкритих в АТ КБ "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_2 перебували грошові кошти в сумі 72 401 грн, 1 610грн та 72 401 грн; на банківських рахунках №№ НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, відкритих в АТ "Креді Агріколь банк" на ім`я ОСОБА_2 перебували грошові кошти в сумі 17 873 грн 33 коп., 12 026 грн 47 коп., 39 714 грн 46 коп., а всього - 547 987 грн 76 коп.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених в частині першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.