Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 466/6752/16-ц
провадження № 61-15244св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Карпенко С. О., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач за первинним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
представники позивача за первинним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідач за первинним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_4,
представники відповідача за первинним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова у складі судді Білінської Г. Б. від 15 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В. від 17 квітня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що 18 липня 2009 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 . До реєстрації шлюбу він з ОСОБА_4 більше року підтримував подружні стосунки. До укладення шлюбу ОСОБА_4 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1, на придбання якої він позичив останній 29 000 дол. США, які він у свою чергу позичив у приватного підприємця ОСОБА_7 . Оскільки такі кошти ним були передані ОСОБА_4 під час їх спільного проживання і такі були використані нею для погашення кредиту, вважає їх спільним майном подружжя та просить стягнути з відповідача половину цих коштів.
У грудні 2016 року ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з ОСОБА_4 2 344 дол. США - половину від суми коштів, витрачених під час шлюбу на придбання речей і меблів до квартири ОСОБА_4 на АДРЕСА_1, та 9 250 грн - половину від суми коштів, витрачених під час шлюбу на ремонтні роботи у цій квартирі.
У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що під час шлюбу з ОСОБА_1 ними за спільні кошти було доведено до готовності будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2, проведено оздоблювальні роботи у ньому, а тому він є спільним майном подружжя і підлягає поділу в рівних частинах між ними.
Посилаючись на вказані обставини, просила визнати будинок АДРЕСА_2 об`єктом спільної сумісної власності подружжя та провести його поділ, виділивши їй та ОСОБА_1 по 1/2 частині будинку, та усунути їй перешкоди у користуванні цим будинком шляхом вселення в будинок.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 15 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що грошові кошти, заявлені позивачем до поділу як спільне майно подружжя, а саме, позичені ОСОБА_4 на погашення кредиту, не є спільним майном подружжя, оскільки такі кошти мають іншу правову природу - це предмет договору позики. Інші позовні вимоги належними та допустимими доказами не підтверджені.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_8 набув право власності на спірний будинок 18 вересня 2003 року, тобто до реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, то на вказане майно не поширюється правовий режим спільного сумісного майна подружжя. ОСОБА_4 не надано суду жодних доказів того, що під час подружнього життя із ОСОБА_8 ними спільно проводилось завершення будівництва, реконструкція чи капітальний ремонт будинку, тобто витрачались спільні кошти в покращення спірного майна.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 15 серпня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення в частині визнання грошових коштів у сумі 29 024,39 дол. США об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та здійснити їх поділ в рівних частинах.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що ОСОБА_4 стала повноправним власником спірної квартири лише після погашення взятого нею кредиту 14 жовтня 2009 року, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_1, тобто за кошти, які були спільною сумісною власністю подружжя та позичені ОСОБА_1 в інтересах сім`ї. Суди не врахували, що при поділі майна враховуються борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї, зокрема, у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники. Будь-яких доказів наявності зобовʼязальних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які випливають з договору позики, відсутні.
Оскільки судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позову ОСОБА_1 про розподіл коштів, витрачених на придбання речей, меблів та ремонтні роботи у квартирі ОСОБА_4 та вирішення зустрічного позову ОСОБА_4 сторонами не оскаржуються, то в цій частині не є предметом касаційного перегляду (частина перша статті 400 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У січні 2019 року представник ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що кошти, які ОСОБА_1 вважає спільним сумісним майном, не є такими та будь-яких коштів від останнього відповідач не отримувала. Посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень судів попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 466/6752/16-ц з Шевченківського районного суду м. Львова.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 22 травня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 18 липня 2009 року по 10 січня 2012 року.
03 жовтня 2008 року ОСОБА_4 отримала кредит у ПАТ "Фольксбанк" в розмірі 30 000 дол. США та 14 жовтня 2009 року погасила кредит на суму 29 024,39 дол. США.
Обґрунтовуючи підстави позову, ОСОБА_1 посилався на те, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_4 надав їй грошові кошти в сумі, еквівалентній 29 000 дол. США, для погашення кредиту 14 жовтня 2009 року, попередньо позичивши їх в приватного підприємця ОСОБА_7 . Оскільки такі кошти були сплачені ОСОБА_4 на погашення кредиту у період шлюбу, то вони є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, половина яких в порядку поділу як спільного майна подружжя належить позивачу.