Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 757/40835/15-ц
провадження № 61-17714вв19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Дундар І. О. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Краснощокова Є. В., Кузнєцова В. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Торгово-промислова палата України,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 30 січня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Торгово-промислової палати України про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2017 року у складі судді Остапчука Т. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Панченка М. М., Волошиної В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що 05 жовтня 2015 року після закінчення лікування (у період із 18 травня 2015 року до 02 жовтня 2015 року) о 9 год 00 хв вона прибула в ТПП України та мала намір приступити до виконання трудових обов`язків, але співробітники відділу кадрів повідомили, що її звільнено з займаної посади в той час, коли вона знаходилася на лікарняному. З наказом про звільнення її було ознайомлено лише 05 жовтня 2015 року.
Посилаючись на те, що звільнення є незаконним та здійснено з порушенням прав працівника, передбачених статтею 43 Конституції України, статтею 2 КЗпП України, на те, що ні законом, ні Статутом ТПП України, ні жодним іншим правовим документом не встановлено строку повноважень віце-президента ТПП України та в жодному документі не сказано, що посада віце-президента ТПП України є виборною; ніякої іншої посади в зв`язку з звільненням запропоновано не було, з урахуванням уточнень до позову, просила:
визнати незаконним наказ Президента ТПП України ОСОБА_2 від 19 травня 2015 року № 50л про звільнення ОСОБА_1 з посади віце-президента ТПП України;
зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 на роботі, а саме на посаді віце-Президента ТПП України, шляхом видачі відповідного наказу про поновлення на роботі з 20 травня 2015 року;
стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням за період з 20 травня 2015 року по день прийняття рішення про поновлення на роботі;
стягнути з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що не встановлено порушень прав позивача при звільненні, ОСОБА_1 не зверталась до суду з приводу оскарження рішення Ради від 19 травня 2015 року щодо її звільнення з посади, посади начальника управління програм та економічних досліджень, з якої було зроблено переведення на виборну посаду віце-президента, та інші рівноцінні роботи в штатному розскладі ТПП України, відсутні, з заявою про призначення на запропановану посаду почесного віце-президента ТПП України не зверталась, питання призначення засідання Ради врегульовано пунктами 6.2, 6.10 Статуту ТПП України, а не обмежено конкретним строком.
Короткий зміст вимог наведених у касаційній скарзі
У травні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не визначилися з характером спірних правовідносин, не надали належної правової оцінки доказам у справі, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Аргументи учасників справи
У червні 2017 року представник ТПП України - Журавель Т. С. подала до суду касаційної інстанції заперечення на касаційну скаргу в яких зазначила, що доводи касаційної скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 зводяться до власного тлумачення і розуміння Статуту ТПП України, були предметом розгляду судами попередніх інстанцій та мотивовано ними відхилені, не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.
Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 30 січня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Торгово-промислової палати України про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Визнано незаконним наказ Торгово-промислової палати України від 19 травня 2015 року № 50 л, викладений в редакції наказу від 29 березня 2016 року № 33-л, про звільнення ОСОБА_1 з посади віце-президента Торгово-промислової палати України з 19 травня 2015 року.
Стягнуто з Торгово-промислової палати України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 по 27 травня 2015 року у розмірі 4 244,28 грн.
Стягнуто з Торгово-промислової палати України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Торгово-промислової палати України про поновлення на посаді відмовлено.
Стягнуто з Торгово-промислової палати України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 679,60 грн з яких: 1 218,00 грн - витрати за розгляд справи у суді першої інстанції, 1 461,60 грн - витрати за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що звільнення ОСОБА_1 з посади віце-президента ТПП України 19 травня 2015 року суперечить положенням пунктом 6.12.10, 6.16 Статуту ТПП України згідно з якими персональний склад Президії Палати обирається терміном на 5 років.
Рішенням Ради ТПП України від 27 травня 2010 року ОСОБА_1 було обрано до складу Президії ТПП України строком на 5 років, відповідно її повноваження на виборній посаді закінчуються 27 травня 2015 року.
За таких обставин наказ ТПП України від 19 травня 2015 року № 50 л, викладений в редакції наказу від 29 березня 2016 року № 33-л, про звільнення ОСОБА_1 з посади віце-президента ТПП України з 19 травня 2015 року є незаконним.
Враховуючи, що ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади 19 травня 2015 року на її користь з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 по 27 травня 2015 року (частина друга статті 235 КЗпП України).
Згідно з довідкою про доходи від 04 жовтня 2016 року № 180 ОСОБА_1 за березень, квітень 2015 року було нарахована заробітна плата у розмірі 29 710,00 грн (15 290,00+14 420,00), кількість робочих днів становить 42 (21+21), відповідно середньоденна заробітна плата становить 707,38 грн (29710/42). Кількість днів за які не проводилось нарахування заробітної плати становить 6 днів. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума недоотриманої заробітної плати без врахування податків і обов`язкових платежів у розмірі 4 244,28 грн (707,38*6).
Позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення її на роботі, а саме на посаді віце-Президента ТПП України, шляхом видачі відповідного наказу про поновлення на роботі з 20 травня 2015 року не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до пунктів 6.12.10, 6.16 Статуту ТПП України термін її повноважень на виборній посаді закінчився 27 травня 2015 року.
Встановивши, що позивача було звільнено із займаної виборної посади у порушення положень Статуту ТПП України та з порушенням норм трудового законодавства, що стало підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом, вимагало від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя, призвело до моральних страждань останньої та з урахуванням принципу розумності та справедливості, суд касаційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, позиція інших учасників справи
У жовтні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року в зазначеній цивільній справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме: встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
В обґрунтування заяви представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зазначив, що 04 вересня 2019 року Другий сенат Конституційного Суду України в своєму рішенні у справі № 6-р(ІІ)/2019 за її конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України, дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на всі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України. Натомість Верховний Суд під час вирішення спору у цій справі, скасовуючи рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року, помилково не застосував положення частини третьої статті 40 КЗпП України.
Враховуючи наведене, просив скасувати постанову Верховного Суду від 30 січня 2019 року у зазначеній цивільній справі та постановити нову постанову про скасування рішення Печерського районного суду міста Києва від 24 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду міста києва від 05 квітня 2017 року, та позовні вимоги задовольнити.
У жовтні 2019 року Торгово-промислова палата направила до Верховного Суду відзив (заперечення) на заяву про перегляд рішення у зв`язку із виключними обставинами, в якому просять відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення суду касаційної інстанції у справі № 757/40835/15-ц набрало законної сили та виконано, тому положення пункту 1 частини третьої статті 423 ЦПК України, на яке посилається заявник, у цьому разі не може бути застосовано. Також вказують, що позивач перебувала на амбулаторному лікуванні однак, будучи в той час на роботі не надала такий лікарняний лист відповідачу та не повідомила про те, що він відкритий і тому в той час повинна була подати даний документ до керівництва ТПП України. Однак, не дивлячись на те, що вона знала про своє звільнення ще 19 травня 2015 року та жодного разу до 05 жовтня 2015 року не подала листок непрацездатності до ТПП України, що свідчить про те, що відповідач не знав та не міг знати про такі обставини.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року, витребувано матеріали справи № 757/40835/15-ц, призначено справу до судового розгляду.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року справу № 757/40835/15-ц зазаявою ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 30 січня 2019 року передано на розгляд об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року справу № 757/40835/15-ц зазаявою ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, про перегляд за виключними обставинами постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судувід 30 січня 2019 року повернуто Верховному Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, постановивши ухвалу про передачу справи № 757/40835/15-ц за заявою про перегляд постанови суду касаційної інстанції за виключними обставинами на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, помилково застосував частину другу статті 403 ЦПК України та під час здійснення перегляду судового рішення за виключними обставинами вийшов за межі своїх повноважень. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19), у якій Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, обґрунтовуючи підстави для відступу, вказував на висновок Конституційного Суду України у рішенні від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019 у справі № 3-425/2018 (6960/18). Зокрема, у цій справі Конституційний Суд України вказав, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.
Позиція Верховного Суду щодо заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви ОСОБА_1, поданої представником ОСОБА_3, про перегляд судового рішення за виключними обставинами, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви з огляду на наступне.
Судами встановлено, що за своїм статусом ТПП України є юридичною особою. Відповідно до статті 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом, зокрема, є статут юридичної особи.
Відповідно до пункту 1.1, 1.2 Статуту відповідача, ТПП України є недержавною, неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, що створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання. ТПП України здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" і інших законів, нормативно-правових актів та цього Статуту.