Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 360/1211/18
провадження № 61-20198св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Садівницьке товариство "Калина", Головне управління Держгеокадастру у Київській області, Бородянська районна державна адміністрація,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 03 травня 2019 року у складі судді Унятицького Д. Є., та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 рокуу складі колегії суддів: Немировської О. В., Чобіток А. О., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, Садівницького товариства "Калина" (далі - СТ "Калина"), Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Бородянської районної державної адміністрації.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки АДРЕСА_1 відповідно до Договору про розподіл спадкового майна від 01 грудня 2007 року та Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №283899, зареєстрованого 29 грудня 2012 року. Позивач вказувала, що відповідачі грубо порушили норми законодавства України та позбавили її права власності та права користування суміжною земельною ділянкою АДРЕСА_2 , на що вона мала переважне право як суміжний сусід.
В зв`язку з цим, з урахуванням уточнень позовних вимог просила:
визнати недійсним пункт 5.4. рішення загальних зборів СТ "Калина" оформлене Протоколом загальних зборів СТ "Калина" від 23 серпня 2014 року про прийняття в члени товариства ОСОБА_2 та про виділення йому земельної ділянки АДРЕСА_2 ;
визнати незаконним та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-5507-17-ст від 15 квітня 2017 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0506 га кадастровий номер 3221080500:04:002:0342 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для колективного садівництва АДРЕСА_2;
визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_2, реєстраційний номер 1248020032210.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 03 травня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є членом СТ "Калина", а тому її права як члена товариства не порушувались.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 03 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції зробив невірний висновок щодо відсутності доказів членства позивача в СТ "Калина". Позивачем не наведено доказів, що про рішення загальних зборів СТ "Калина" від 23 серпня 2014 року стало відомо лише у листопаді 2017 року, тому пропуск строку позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 отримав спірну земельну ділянку у власність відповідно до вимог законодавства і підстави для скасування державної реєстрації права власності за ним відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 03 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач до моменту подачі позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 справа № 360/2052/17 взагалі нічого не знала про передачу відповідачу земельної ділянки АДРЕСА_2 та про набуття на неї права власності. Судовий спір, який почав ОСОБА_2, розпочався з жовтня 2017 року, коли саме позивач і дізналась про порушене право, а саме про те, що сусідня ділянка вже належить ОСОБА_2 .
Відповідачі не надали судам докази того, що керівництво СТ "Калина" було повідомлено позивача про вказані загальні збори.
ОСОБА_2 не спростовано порушене право позивача на участь у загальних зборах СТ "Калина" на голосуванні та відповідно не спростовано порушене переважне право на отримання земельної ділянки АДРЕСА_1 . Довідка Голови правління СТ "Калина", що позивач не є і не була членом СТ "Калина" не є доказом останнього. Така довідка є намаганням Голови правління СТ "Калина" не дати можливість позивачу довести суду незаконність рішення загальних зборів СТ "Калина" від 23 серпня 2014 року, на яких головою зборів було обрано ОСОБА_4 .
Аргументи учасників справи
У грудні 2019 року Голова садівницького товариства "Калина" - ОСОБА_6. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні касаційної скарги, а постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2019 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що позивач є лише власником земельної ділянки АДРЕСА_1 та не є членом СТ "Калина", тому її вимоги задоволенню не підлягають. Це також позбавляє її переважного права на отримання в користування вільної земельної ділянки. До того з заявою про необхідність мати у своєму користуванні додаткову земельну ділянку вона до правління товариства чи голови правління не зверталася і тому відповідно до п.6.1., п. 9.1., п. 9.3 Статуту СТ "Калина", на засіданні правління це питання щодо ОСОБА_1 не могло бути розглянуто, так само, як і питання переважного права на отримання ділянки, яке розглядається тільки у разі надходження до правління кількох заяв. Проте, жодних дій з боку позивача, які б свідчили про намір чи бажання отримати земельну ділянку АДРЕСА_2 або іншу ділянку, вчинено не було. Крім того, з дати проведення загальних зборів садівницького товариства "Калина" 23 серпня 2014 року сплив строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України.
У грудні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 .
Відзив ОСОБА_2 мотивований тим, що судами було правомірно застосовано статтю 267 ЦК України. З боку ОСОБА_2 дотримано норми закону щодо вступу до СТ "Калина" та отримання земельної ділянки у власність. При цьому в матеріалах справи відсутні докази дотримання норм закону з боку ОСОБА_1 щодо вступу до членів товариства та порушення її права на першочергове отримання спірної земельної ділянки.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У грудня 2019 року матеріали цивільної справи № 360/1211/18 надійшли до Верховного Суду та 10 грудня 2019 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що з 01 грудня 2007 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 на якій збудований садовий будинок.
23 серпня 2014 року на загальних зборах СТ "Калина" розглянуто заяву ОСОБА_5 про вихід з членів вказаного садівницького товариства та відступлення на користь ОСОБА_2 права на земельну ділянку. Рішенням зборів заяву було задоволено. Також на загальних зборах розглянуто заяву ОСОБА_2 про прийняття його в члени садівницького товариства "Калина" і виділення йому земельної ділянки АДРЕСА_2 на підставі заяви ОСОБА_5 . Рішенням загальних зборів заява ОСОБА_2 задоволена.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-5507/15-17-сг від 05 квітня 2017 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,0506 (кадастровий номер 3221080500:04:002:0342) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для колективного садівництва, розташовану на території СТ "Калина", АДРЕСА_1 ; роз`яснено, що право власності на вказану земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилалась на те, що прийняттям в члени СТ "Калина" ОСОБА_2 порушено її переважне право на отримання вільної земельної ділянки, а в подальшому оформлення ним права власності порушило її права. При цьому просила: визнати недійсним пункт 5.4. рішення загальних зборів СТ "Калина" оформлене Протоколом загальних зборів СТ "Калина" від 23 серпня 2014 року про прийняття в члени товариства ОСОБА_2 та про виділення йому земельної ділянки АДРЕСА_2 та інше.
Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно з частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Разом з тим відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна і суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, за частиною першою якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно з частинами першою та третьою статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Власник корпоративних прав бере участь у капіталі господарської організації, а реалізація правомочностей, які надаються власнику корпоративних прав, надає йому можливість впливати на діяльність господарської організації.