Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 352/1968/15-ц
провадження № 61-41754св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Карпенко С. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Підлузька сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, відділ державної реєстрації Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2018 року в складі колегії суддів: Томин О. О., Пнівчук О. В., Мелінишин Г. П.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Підлузької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області (далі - Підлузька сільрада), ОСОБА_2, ОСОБА_3, відділу державної реєстрації Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області (далі - відділ державної реєстрації Тисменицької РДА) про визнання недійсними рішень ради, скасування свідоцтв про право власності на земельну ділянку та державної реєстрації права власності на земельні ділянки.
Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі рішень Підлузької сільради він
з 1991 року користується земельною ділянкою для ведення особистого підсобного господарства площею 0,0952 га в масиві "Ксьондзові городи"
в с. Підлужжя Тисменицького району Івано-Франківської області. Цю земельну ділянку йому надано відповідно до діючого на той час земельного законодавства, а саме на підставі ухвал Підлузької сільради від 27 березня 1991 року № 21 та від 23 грудня 1993 року № 10.
31 серпня 2006 року він звернувся з письмовою заявою до Підлузької сільради про приватизацію цієї земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, заява належно зареєстрована у сільській раді, однак не розглянута. Протиправна бездіяльність відповідача призвела до порушення його прав та виникнення спору.
Йому стало відомо, що рішенням Підлузької сільради від 23 грудня 2005 року № 107 незаконно вилучено його земельну ділянку з користування без його відома та згоди як землекористувача, а рішенням Підлузької сільради від 28 травня 2009 року № 115 надано відповідачам: ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в урочищі "Ксьондзові городи", які накладаються на його земельну ділянку. Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року, визнано неправомірним рішення Підлузької сільради від 23 грудня 2005 року № 107 у частині вилучення у ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки. На його думку, цими судовими рішеннями, про які відповідачам було відомо, підтверджено і відновлено його законне право користувача спірної земельної ділянки. Проте із листа Підлузької сільради йому стало відомо, що спірну земельну ділянку передано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у приватну власність.
Підлузька сільрада, оскарживши постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2014 року в апеляційному порядку, протягом часу з відкриття апеляційного провадження до його завершення своїми рішеннями від 12 червня 2014 року № 649-20/2014 та від 04 листопада 2014 року № 710-22/2014 затвердила ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в урочищі "Ксьондзові городи" і передала відповідачам земельні ділянки у приватну власність. Зазначені рішення сільради є такими, що суперечать вимогам частини п`ятої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки земельна ділянка знаходилась у його законному користування та була передана відповідачам без припинення його права користування у порядку, визначеному законом.
ОСОБА_2 17 червня 2014 року отримала свідоцтво про право власності на присадибну земельну ділянку з кадастровим номером 2625884201:02:002:1110, зареєструвала право власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а ОСОБА_3 20 листопада 2014 року отримала свідоцтво про право власності на присадибну земельну ділянку з кадастровим номером 2625884201:02:002:1131, зареєструвала право власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зазначені свідоцтва про право власності та державна реєстрація права власності на земельні ділянки за відповідачами порушують його права належного землекористувача.
У зв`язку з цим, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- поновити строк позовної давності;
- визнати недійсним рішення Підлузької сільради від 28 травня 2009 року № 115 у частині надання відповідачам: ОСОБА_2, ОСОБА_3 земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд в урочищі "Ксьондзові городи";
- визнати недійсним рішення Підлузької сільради від 12 червня 2014 року № 649-20/2014 про надання земельної ділянки ОСОБА_2 ;
- визнати недійсним рішення Підлузької сільради від 04 листопада 2014 року № 710/22/2014 про надання земельної ділянки ОСОБА_3 ;
- скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку серії та номер НОМЕР_3, видане реєстраційною службою Тисменицького РУЮ 17 червня 2014 року на ім`я ОСОБА_2, та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;
- скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку серії та номер НОМЕР_4, видане реєстраційною службою Тисменицького РУЮ 20 листопада 2014 року на ім`я ОСОБА_3, та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 березня 2018 року позов задоволено.
Визнано недійсними рішення Підлузької сільради:
- від 28 травня 2009 року № 115-15/2009 у частині погодження місця розташування земельних ділянок під будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд в урочищі "Ксьондзові городи" ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- від 12 червня 2014 року № 649-20/2014 про затвердження ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу їй у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0800 га з кадастровим номером 2625884201:02:002:1110 в АДРЕСА_1;
- від 04 листопада 2014 року № 710-22/2014 про затвердження ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу їй
у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0801 га
з кадастровим номером 2625884201:02:002:1131 в АДРЕСА_1.
Скасовано свідоцтво про право власності на земельну ділянку індексний номер НОМЕР_3, видане 17 червня 2014 року реєстраційною службою Тисьменицького районного управління юстиції Івано-Франківської області на ім`я ОСОБА_2, та державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд площею 0,08 га з кадастровим номером 2625884201:02:002:1110
в АДРЕСА_1.
Скасовано свідоцтво про право власності на земельну ділянку індексний номер НОМЕР_4, видане 20 листопада 2014 року реєстраційною службою Тисьменицького районного управління юстиції Івано-Франківської області на ім`я ОСОБА_3, та державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0801 га з кадастровим номером 2625884201:02:002:1131 в АДРЕСА_1.
Додатковим рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2018 року вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції керувався тим, що позивач правомірно з 1991 року користується земельною ділянкою для ведення особистого підсобного господарства площею 0,0952 га у масиві "Ксьондзові городи" с. Підлужжя Тисменицького району Івано-Франківської області. Проте Підлузькою сільрадою порушено права позивача як належного користувача земельної ділянки, яку незаконно, без припинення його права користування у визначеному законом порядку, розподілено між відповідачами, а також приватизовано ними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, до якої приєдналася ОСОБА_3, задоволено.
Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 березня 2018 року та додаткове рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2018 року скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд керувався тим, що позивач у встановленому чинним законодавством порядку не надав суду достатніх та допустимих доказів щодо викладених ним обставин, зокрема щодо передання відповідачам земельної ділянки, яка належить позивачу, як і не надав доказів щодо того, що земельна ділянка позивача та земельні ділянки відповідачів накладаються, в яких розмірах та в яких межах.
Аргументи учасників справи
У серпні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 липня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що помилковим є висновок апеляційного суду про те, що спірна земельна ділянка вилучена з користування ОСОБА_1 . Його право користування цією земельною ділянкою підтверджено судовим рішенням, які набрали законної сили, яким визнано неправомірним рішення Підлузької сільради від 23 грудня 2005 року № 107 в частині вилучення у ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,095 га в масиві "Ксьондзові городи", що суперечить вимогам статей 141, 149 ЗК України. Помилковим є твердження в оскаржуваній постанові про те, що позивачем було оскаржено в апеляційному порядку постанову Тисменицького районного суду від 20 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Підлузької сільради, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсним рішення. Зазначену постанову, якою задоволено позов ОСОБА_1, він не оскаржував. Крім того, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня
2015 року апеляційну скаргу Підлузької сільради залишено без задоволення, постанову Тисменицького районного суду від 20 березня 2014 року - без змін.
У жовтні 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просять оскаржене судове рішення залишити без змін,
а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.