Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 161/11682/15-ц
провадження № 61-2297св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року в складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Карпук А. К., Киці С. І.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, про визнання права власності на спадкове майно та стягнення заборгованості за аліментами.
ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла ОСОБА_5, у грудні 2018 року досягла повноліття, а тому визнана судами самостійним позивачем у цій справі.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в зоні АТО загинув ОСОБА_6, з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 15 травня 1998 року по 19 лютого 2009 року, від якого у них є дочка ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, яка складається
з квартири АДРЕСА_1 .
Зазначала, що спадкоємцями першої черги є мати померлого - ОСОБА_2 і двоє його дітей: ОСОБА_1, в інтересах якої діє вона як позивач у справі, та ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_3
ОСОБА_5 , посилаючись на відмову нотаріуса в оформленні спадщини
з підстав відсутності у неї правовстановлюючих документів на квартиру, просила суд визнати за її донькою ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на 1/3 частини квартири
АДРЕСА_1 . Крім того, просила стягнути з відповідачів по
11 054,13 грн заборгованості по аліментах, оскільки на час смерті
ОСОБА_6 мав невиконаний обов`язок зі сплати аліментів, який увійшов до складу спадщини і підлягає погашенню спадкоємцями у рівних частинах.
Короткий зміст рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від
18 листопада 2015 року у складі судді Ковтуненка В. В. позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено: визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на 1/3 частину квартири
АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 ; стягнуто з інших спадкоємців ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, на користь ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, по
11 054,13 грн з кожного заборгованості за аліментами на утримання
ОСОБА_1 , яку мав ОСОБА_6 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки спадкоємці прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 ОСОБА_1 як дочка померлого ОСОБА_6 є спадкоємцем першої черги за законом, а тому вона має право на спадкування 1/3 частини належної спадкодавцю на праві власності квартири. Враховуючи, що у спадкодавця залишився невиконаний обов`язок у вигляді заборгованості за аліментами у розмірі 33 162, 39 грн, який входить до складу спадщини, виходячи з рівності часток спадкоємців, указана заборгованість підлягає стягненню з кожного з відповідачів по 11 054, 13 грн на користь позивача на підставі статті 1218 ЦК України.
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 14 березня 2016 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, заборгованості за аліментами скасовано та відмовлено в задоволенні позову
в цій частині. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції в частині визнання права власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом на 1/3 частину спірної квартири після смерті батька ухвалено
з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки
в частині задоволення позову про стягнення з відповідачів заборгованості за аліментами рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм статей 608, 1219 ЦК України та статей 180, 181 СК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про його скасування в цій частині
з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 21 березня 2018 року заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2015 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 14 березня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 заборгованості по аліментах скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішення касаційного суду мотивоване тим, що апеляційний суд виходив із положень статей 608, 1219 ЦПК України, які регулюють правовідносини зі спадкування прав та обов`язків спадкодавця, зокрема, обов`язку зі сплати аліментів. Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення боргу спадкодавця, який він мав за життя у вигляді заборгованості за аліментами, а не його обов`язок зі сплати аліментів, посилання апеляційного суду на вказані норми є безпідставним. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів, які є спадкоємцями майна померлого ОСОБА_6, заборгованості за аліментами, однак в порушення статті 1282 ЦК України не встановив розмір частини кожного зі спадкоємців у спадщині і не перевірив, чи відповідає такий розмір їх часток вартості майна, одержаного у спадщину кожним із спадкоємців; не перевірив можливості кожного з відповідачів задовольнити вимоги кредитора одноразовим платежем, у зв`язку з чим передчасно дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2
і ОСОБА_3 по 11054, 13 грн з кожного.
Короткий зміст оскаржених рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 жовтня
2018 року позовні вимоги про стягнення заборгованості зі сплати аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11 054,13 грн заборгованості по аліментах, яка утворилась у ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто зі ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, на користь ОСОБА_1 11 054, 13 грн заборгованості по аліментах, яка утворилась у ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки у спадкодавця залишився невиконаний обов`язок у вигляді заборгованості за аліментами
у розмірі 33 162, 39 грн, які нараховані за його життя і не припинився внаслідок його смерті та перейшов до його спадкоємців, які прийняли спадщину, зазначена заборгованість підлягає стягненню з кожного з відповідачів по 11 054, 13 грн на користь позивача. Посилання ОСОБА_2 , що позивачем пропущений встановлений статтею 1281 ЦПК України строк пред`явлення вимоги до кредитора суд відхилив, оскільки позивач на дату звернення до суду з позовною заявою була неповнолітньою, вважається такою, що прийняла спадщину, а тому до неї застосовуються вимоги статті 1270 ЦК України та не підлягає застосуванню норми статті 1281 ЦПК України.
Постановою Волинського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 жовтня 2018 року скасовано. В позові
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_4, про стягнення заборгованості спадкодавця зі сплати аліментів відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідно до статті 179 СК України в редакції, яка діяла на час відкриття спадщини і до внесення змін Законом України № 2037-VIII від 17 травня 2017 року, аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім`я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням. ОСОБА_5 знала про відкриття спадщини після смерті спадкодавця, проте лише у липні 2015 року позивач, що діяла від імені неповнолітньої дочки померлого, звернулася до відповідачів із вимогою щодо сплати боргу з аліментів померлого. Тому позивачем не дотримано передбачений статтею 1281 ЦК України шестимісячний строк пред`явлення вимоги до спадкоємців. Відповідно до норм частини 4 статті 367 ЦПК України, оскільки судом першої інстанції не додержано вимог матеріального права, суд, виходячи за межі апеляційного розгляду справи, вважає за необхідне скасувати рішення та відмовити у позові в частині стягнення заборгованості з аліментів і з другого відповідача - неповнолітньої ОСОБА_4, в інтересах якої діє її мати ОСОБА_3, які не подавали апеляційної скарги.
Аргументи учасників справи
У січні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції оскаржене тільки ОСОБА_2 і лише в частині стягнення заборгованості зі сплати аліментів з неї, тому рішення в частині стягнення 11 054, 13 грн заборгованості по аліментах зі ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітньої