Постанова
Іменем України
09 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 2-7753/07
провадження № 61-4906св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,
Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
правонаступник відповідача - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 травня 2007 року між ним та відповідачем укладено договір купівлі-продажу 61/360 частини домоволодіння АДРЕСА_1, на виконання якого позивач передав відповідачу попередньо узгоджену суму в рахунок вартості домоволодіння, а відповідач передала позивачу зазначене домоволодіння у власність.
Зазначив, що має намір нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу, а відповідач ухиляється від цього, посилаючись на незадовільний стан здоров`я, тому просив задовольнити позов.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено; визнано договір купівлі-продажу 61/360 частини домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 10 травня 2007 року між ОСОБА_2 (продавець), з одного боку та ОСОБА_1 (покупець), з іншого боку - дійсним. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 61/360 частини домоволодіння АДРЕСА_1, які складаються з приміщень 3-7, А-3-8, А-3-9, а також літ. "В".
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 20 червня 2017 року ОСОБА_3, яка за заповітом є спадкоємцем усього майна померлої ОСОБА_2, 12 квітня 2016 року звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати з тих підстав, що розгляд справи носив формальний характер, судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права, а також були порушені норми процесуального права.
Справа переглядалася в апеляційному порядку неодноразово.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2007 року у вказаній справі відмовлено; апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2007 рокуу справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності - закрито.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що процесуальний строк на оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одесивід 12 грудня 2007 року, який сплив для ОСОБА_2, є таким, що сплив і для ОСОБА_3 . Суд взяв до уваги, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому дійшов висновку про те, що ОСОБА_5 без поважних причин пропущений строк на апеляційне оскарження, що також сплив і для ОСОБА_2, яка за життя не оскаржила рішення суду.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом порушено порядок розгляду питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Вказує на те, що апеляційний суд не повинен був одразу відмовляти у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, а залишити скаргу без руху та надати строк для зазначення інших поважних причин такого пропуску. Крім того, посилається на те, що питання про поновлення/відмову у поновленні строку на апеляційне оскарження вирішується на стадії прийняття апеляційної скарги, в той же час апеляційним судом вирішено таке питання після прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи до розгляду.
Також ОСОБА_3 не погоджується з ухвалою апеляційного суду у частині закриття провадження у справі, оскільки вона оскаржила судове рішення як учасник справи, будучи правонаступником відповідача, свій процесуальний статус не змінювала на особу, яка не брала участі у справі. Таким чином, помилковими є посилання апеляційного суду на те, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси чи обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалися.
Посилається на те, що в суді першої інстанції розгляд справи носив формальний характер, за фактичною відсутністю відповідача, супроводжувався підробкою документів та сфальшованим визнанням позову відповідачем. Зазначає, що критично відноситься до повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу щодо дати судового засідання 12 грудня 2007 року, оскільки воно містить ознаки підроблення.
Зазначає, що фактичне виконання рішення суду першої інстанції відбулося через 8 років після його прийняття, а реєстрацію майна проведено на третій день після смерті відповідача. Вважає, що ОСОБА_2 за життя не була обізнана про існуюче судове рішення, а майно вибуло з її власності без належних правових підстав.
Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що 10 травня 2007 року між ОСОБА_2, з одного боку, та ОСОБА_1, з іншого боку, укладено договір купівлі-продажу 61/360 частини домоволодіння АДРЕСА_1, на виконання якого позивач передав відповідачу обговорену заздалегідь грошову суму в рахунок вартості домоволодіння, а відповідач передала позивачу домоволодіння у власність.
61/360 частини указаного будинку належали ОСОБА_2 на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 27 січня 2005 року.
Відповідно до технічного паспорту до складу 61/360 частини домоволодіння АДРЕСА_1 входять наступні приміщення: А-3-1, А-3-2, А-3-3, А-3-4, А-3-5, А-3-6, А-3-7, А-3-8, А-3-9, а також гараж літ. "Б".
З договору купівлі-продажу від 10 травня 2007 року, вбачається, що передача об`єкта продажу виконується одночасно з підписанням договору, грошову суму в рахунок власності домоволодіння продавець отримав від покупця до підписання договору.
ОСОБА_1 разом зі своєю родиною з 2007 року проживає та зареєстрований в спірному будинку, що підтверджується довідкою (витягом з будинкової книги про склад сім`ї), та копією будинкової книги.
З 2007 по 2010 роки ОСОБА_1 уклав договори на отримання комунальних послуг з ВАТ "Одесагаз", ТОВ "Інфокс", ВАТ "Укртелеком" за обслуговування будинку АДРЕСА_1, та регулярно сплачує комунальні послуги, що підтверджується квитанціями, в яких платником зазначено ОСОБА_1 .
У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено; визнано договір купівлі-продажу 61/360 частин домоволодіння АДРЕСА_1, укладеним 10 травня 2007 року між ОСОБА_2 (продавець), з одного боку та ОСОБА_1 (покупець), з іншого боку - дійсним. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 61/360 частини домоволодіння АДРЕСА_1, які складаються з приміщень 3-7, А-3-8, А-3-9, а також літ. "В".
З протоколу судового засідання від 12 грудня 2007 року убачається, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з`явилися у судове засідання.
ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала, підтвердивши, що угода купівлі-продажу відбулась у 2007 році, позивачем були виконані всі умови договору, вона отримала грошові кошти.
За життя ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, не оскаржувала рішення суду першої інстанції.
Установлено, що ОСОБА_2 склала заповіт на ім`я ОСОБА_3 24 жовтня 2012 року, коли 61/360 частини домоволодіння АДРЕСА_1 належали ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2007 року, 20 червня 2017 року ОСОБА_3, яка за заповітом є спадкоємцем усього майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду скасувати з тих підстав, що розгляд справи носив формальний характер, судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права, а також були порушені норми процесуального права.
Одночасно ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження з тих підстав, що під час оформлення права на спадщину після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, апелянту стало відомо, що за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2007 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 61/360 частини домоволодіння АДРЕСА_1, яка належала померлій.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 липня 2017 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2007 року та справа призначена до розгляду.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2018 року ОСОБА_3 залучено до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_2 .
Постановою апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено; рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
На постанову апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; постанову апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2007 року у вказаній справі відмовлено; апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2007 рокуу справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права власності - закрито.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX"Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Конституцією України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша та друга статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожної особи на звернення до суду.
Згідно статті 292 ЦПК України (в редакції 2004 року), сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.