Постанова
Іменем України
13 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 303/4230/18
провадження № 61-22266св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,
Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Стойка Надія Михайлівна, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 липня 2019 року у складі судді Курах Л. В. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року складі колегії суддів: Мацунича М. В., Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу (далі - Тячівський РНО) Стойки Н. М. та Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсним рішення державного реєстратора.
Позовні вимоги мотивовані тим, що право власності відповідач оформив не на підставі договору купівлі-продажу, а на підставі договору іпотеки одноосібно на себе, що є порушенням застосування рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30 червня 2010 року, яким надано дозвіл на укладення договору купівлі-продажу з іншою особою. Жодного письмового повідомлення вона як власник іпотечного майна не отримувала, та реєстрація права власності відбулась приватним нотаріусом Тячівського РНО, однак місцезнаходженням майна є м. Мукачево.
Таким чином, просила визнання недійсним рішення державного реєстратора щодо внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за одноосібним власником ПАТ КБ "ПриватБанк" за № 17059399.
Короткий зміст судових рішень
РішеннямМукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 липня 2019 року, залишеним без змін постановоюЗакарпатського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року позовзадоволено; визнано недійсним рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Тячівського РНОСтойки Н. М. щодо внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за одноосібним власником ПАТ КБ "ПриватБанк" за номером: 17059399; судові витрати віднесено за рахунок позивача.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що укладаючи у 2006 році іпотечний договір, позивач не узгоджував з іпотекодержателем умови щодо автоматичного звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття ним права власності у порядку реєстрації такого права державним реєстратором - нотаріусом, а, значить, таку згоду він не надав, а надав лише згоду на задоволення забезпеченої іпотекою вимоги у порядку, визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку", тобто в порядку укладення окремого договору про задоволення таких вимог, який і міг бути єдиною підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Однак під час відчуження спірної квартири договору про її добровільну передачу у власність ПАТ КБ "Приватбанк" укладено не було, а ОСОБА_1 як іпотекодавець не надавала своєї згоди на передачу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду АТ КБ "ПриватБанк",посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою те, що сторони досягли згоди про можливість позасудового врегулювання питання про задоволення вимог іпотекодержателя.
Вказує на те, що статтею 37 Закону України "Про іпотеку" не виключалася можливість позасудового задоволення вимог іпотекодержателя на підставі відповідного застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що і було зроблено банком.
Також посилається на те, що в матеріалах справи містяться докази направлення позивачу повідомлення про усунення порушень умов кредитного договору, однак суди зробили помилковий висновок про відсутність таких доказів.
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
У січні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, посилаючись на те, що дії відповідачів є протиправними, а рішення щодо реєстрації майна незаконним.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що16 березня 2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" укладено кредитний договір за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 12 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 15 березня 2010 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 17 березня 2006 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "Приватбанк" укладено іпотечний договір, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 .
22 жовтня 2016 року приватним нотаріусом Тячівського РНО Закарпатської області винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32016189, про реєстрацію за ПАТ КБ "ПриватБанк" права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно інформаційної довідки від 24 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Стойка Н. М. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 згідно договору іпотеки, серія та номер 753, виданого 17 березня 2006 року .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX"Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою, третьою статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.