Постанова
Іменем України
12 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 347/731/15
провадження № 61-20446ск19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа - Вербовецька сільська рада Косівського району Івано-Франківської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2019 року в складі судді Бучинського А.Б. і постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Пнівчук О.В., Матківського Р.Й., Томин О.О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Вербовецька сільська рада Косівського району, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позов мотивований тим, що згідно із свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 березня 2008 року позивач є власником жилого будинку з господарськими спорудами у АДРЕСА_1 .
27 січня 2015 року в реєстраційній службі Косівського районного управління юстиції нею зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,2375 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за зазначеною адресою, що підтверджується свідоцтвом про право власності на земельну ділянку від 27 січня 2015 року.
У 2014 році в процесі виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) позивачу стало відомо, що сусідній землекористувач ОСОБА_2 на її земельній ділянці побудувала металевий паркан на бетонному фундаменті. З даного приводу вона звернулася до Вербовецької сільської ради і рішенням ради від 28 травня 2014 року їй рекомендовано в разі відсутності компромісного мирного вирішення спірного питання звернутися до суду.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 відмовилася в добровільному порядку виконати її вимоги щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, позивач просила ухвалити рішення яким зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою та демонтувати металевий паркан що знаходиться на її земельній ділянці.
У червні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Вербовецька сільська рада про визнання незаконними та скасування рішень Вербовецької сільської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Зустрічний позов мотивований тим, що сторони є власниками суміжних земельних ділянок. Земельна ділянка ОСОБА_2 передана їй у приватну власність ще у 2004 році на підставі рішення Вербовецької сільської ради від 11 серпня 2004 року.
19 жовтня 2007 року їй видано державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку площею 0,2470 га, призначену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 зазначила, що вона не встановлювала нову огорожу із сторони ОСОБА_1, а лише у 2012 році переробила стару огорожу, яка існувала за життя її батьків і була споруджена ними, замінивши дерев`яні дошки на бляху, залишивши огорожу на тому ж місці.
ОСОБА_2 вважає, що рішення та свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме, на земельну ділянку площею 0,2375 га, видані ОСОБА_1 з порушенням земельного законодавства, без урахування її державного акту на право власності на земельну ділянку, який був виданий їй 19 жовтня 2007 року, та межі між їхніми земельними ділянками, якою є її огорожа.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Справа розглядалася судами неоднорозаво.
Рішенням Верховинського районного суду від 24 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні її земельною ділянкою, розташованою на АДРЕСА_1, кадастровий номер 2623682403:03:003:0213, площею 0,2375 га, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати встановлену металеву огорожу на бетонному фундаменті по межі із земельною ділянкою, площею 0,2470 га, яка розташована на АДРЕСА_2, в межах його накладення на земельну ділянку, кадастровий номер 2623682403:03:003:0213, площа накладення розміром 0,0030 га, згідно із ситуаційного плану, додатку до висновку судової земельно-технічної експертизи від 01 березня 2019 року №495. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про визнання незаконними та скасування рішення сесії Вербовецької сільської ради від 19 серпня 2013 року № 220-ХХІ/2013 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою", від 21 січня 2015 року №324-ХХХІV/2015 "Про затвердження технічної документації землеустрою", свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 січня 2015 року, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок дій ОСОБА_2 у вигляді встановлення металевої огорожі на частині земельної ділянки, яка перебуває у власності позивача, вона позбавлена можливості вільно користуватися цією земельною ділянкою. Право власності на земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1, кадастровий номер 2623682403:03:003:0213, площею 0,2375 га набуто позивачем ОСОБА_1 у встановленому законом порядку на підставі правовстановлюючих документів, доказів порушення при цьому прав ОСОБА_2 не встановлено.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Верховинського районного суду від 24 липня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між сторонами як власниками суміжних земельних ділянок існує спір щодо встановлення межі між земельними ділянками та щодо користування ними, тому суд першої інстанції обґрунтовано призначив земельно-технічну експертизу щодо відповідності фактичної площі, конфігурації та розташування земельних ділянок обох сторін - площі, конфігурації та розташування земельних ділянок згідно з державними актами на право власності на землю, а також наявності накладення даних земельних ділянок.
Зменшення фактичної площі земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 порівняно з площею, що перебуває у її приватній власності, відбулося за рахунок збільшення площі, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 порівнянно з площею, що перебуває у її приватній власності. Таке зменшення площі відбулося внаслідок встановлення у 2012 році відповідачем ОСОБА_2 нової металевої огорожі на бетонній основі за рахунок частини земельної ділянки позивача, що відображено експертом у додатку до висновку експерта - ситуаційному плані земельних ділянок.
Оскільки відповідач встановила огорожу на частині земельної ділянки, яка перебуває у власності позивача, у зв`язку з чим остання позбавлена можливості користуватися належною їй земельною ділянкою, то суд дійшов правильного висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом усунення цих перешкод шляхом зобов`язання відповідача демонтувати встановлену металеву огорожу на бетонному фундаменті по межі із земельною ділянкою, що їй належить, у межах його накладення на земельну ділянку, яка перебуває у власності позивача.
Посилання апелянта на те, що суд не взяв до уваги показання свідків, які встановлювали огорожу та підтвердили, що у 2012 році на місці вже існуючої огорожі було споруджено нову, не заслуговують на увагу, оскільки суд дав належну правову оцінку пояснення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і зазначив, що свідки не володіють спеціальними знаннями в області картографії і землевпорядництва, а тому їхні показання не можуть підтверджувати чи спростовувати факт накладення суміжних земельних ділянок внаслідок встановлення огорожі.
Посилання апелянта на те, що судом не встановлено на підставі яких документів ОСОБА_1 передано земельну ділянку площею 0,2375 га, є необґрунтованими, оскільки суд правильно зазначив, що позивач, набувши у власність 24 березня 2008 року в порядку спадкування жилий будинок на АДРЕСА_1, позивач набула право користування земельною ділянкою, розташованою під будинком з цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку, площу якої і місце розташування визначено під час виготовлення технічної документації і формування кадастрового номера.
ОСОБА_2 встановила огорожу фактично за межами належної їй на праві власності земельної ділянки, збільшивши цим її площу.
Апелянтом не надано суду доказів того, що в результаті прийняття Вербовецькою сільською радою рішення від 19 серпня 2013 року "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою", та від 21 січня 2015 року "Про затвердження технічної документації землеустрою", та видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 січня 2015 року порушено її прав власності на належну їй земельну ділянку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12 листопада 2019 року ОСОБА_2 подано касаційну скаргу на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 24 липня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року, просила скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2019 року відкрите касаційне провадження за зазначеною касаційною скаргою.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем за первісним позовом не доведено факт користування земельною ділянкою у тих розмірах, що був переданий їй у власність за рішенням сільської ради. У відповідача за первісним позовом огорожа, щодо розташування якої виник спір, перебувала на тому ж місці до передання позивачу права власності на земельну ділянку та остання не заявляла претензій щодо місця її розташування. Тобто огорожа була встановлена задовго до часу виникнення у позивача права власності на земельну ділянку, а суди не перевірили у якому розмірі у позивача перебувала земельна ділянка до отримання права власності. Позивач отримала у власність земельну ділянку у більшому розмірі, ніж перебувала у її фактичному користуванні тривалий час.
Суди з посиланням на висновок експертизи вказали, що відповідач має прибрати огорожу, яка має фундамент, що не зазначено у висновку експерта.
Суди безпідставно не взяли до уваги свідчення свідків, які у 2012 році встановлювали нову огорожу та повідомили суду, що стара огорожа розміщувалася на тому ж місці. Такі свідчення підтверджували, що на час початку оформлення права власності позивачем огорожа вже була наявна, тому межі земельної ділянки позивачу були встановлені незаконно, остання отримала земельну ділянку у розмірі, не збільшеному за рахунок земельної ділянки відповідача. З огляду на це, суди неправомірно відмовили у задоволенні зустрічного позову.
Апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи виписки з погосподарської книги ОСОБА_6 . Аналогічна довідка перебувала у матеріалах справи та суди її не врахували, хоча це має значення для встановлення розміру земельної ділянки, яку використовував для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських споруд позивач та попередній власник таких будівель і споруд.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судом
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24 березня 2008 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно позивач ОСОБА_1 з 03 квітня 2008 року є власником жилого дерев`яного будинку та господарських будівель і споруд, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням Вербовецької сільської ради від 19 серпня 2013 року № 220-XXI/2013р. ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд із земель жилої і громадської забудови, які є у користуванні, у АДРЕСА_1 .
Рішенням Вербовецької сільської ради від 21 січня 2015 року № 313-XXXIV/2015р. ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2375 га в АДРЕСА_1, із земель жилої і громадської забудови: у тому числі по ділянках за цільовим призначенням, і передано у власність ділянку № 1 кадастровий номер 2623682403:03:003:0213 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2375 га у АДРЕСА_1 , в тому числі по угіддях: під будівлями та двором - 0,0335 га, сади - 0,0401 га, сіножаті - 0,1639 га.