Постанова
Іменем України
09 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 583/3465/17
провадження № 61-20511 св 19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Сумський обласний нотаріальний архів, виконавчий комітет Охтирської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Охтирського міськрайоного суду Сумської області від 16 квітня 2019 року у складі судді Плотникової Н.Б. і постанову Сумського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Левченко Т. А.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
11 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила підтвердити факт того, що відповідно до законодавства, яке діяло у травні 1997 року, є неукладеним і таким, що не породжує юридичних наслідків договір дарування квартири АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що 22 березня 2016 року Сумський обласний державний нотаріальний архів видав сторонній особі дублікат договору дарування приватної квартири від 27 травня 1997 року.
Виданий дублікат юридично нікчемного, неукладеного в силу закону договору може бути використаний недобросовісними особами з метою доведення факту припинення права власності заявника на квартиру АДРЕСА_1 .
Виданий 22 березня 2016 року нотаріальним архівом документ являє собою дублікат договору дарування приватної квартири від 27 травня 1997 року, в якому не зазначено сторону, якій дарувальник передає в дар своє майно, а також суб`єкта - набувача права приватної власності на це майно.
У тексті договору дарування ОСОБА_1 зазначена стороною, яка бере зобов`язання передати свою квартиру в дар не вказаному в договорі суб`єкту прав власності на таке майно. Договір цей не відбувся, за законом є неукладеним.
Частиною другою статті 243 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР) передбачалося, що договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому. Тобто до моменту реальної передачі речі обдарованій особі договір дарування не вважається укладеним.
Такої істотної умови, як узгодження конкретної дати передачі майна обдарованій особі суб`єкту права власності в тесті договору дарування від 27 травня 1997 року не зазначено.
Впродовж 20 років ніякої передачі квартири іншому власнику не відбулося, до того ж вона (заявник) не визнає договір дарування від 27 травня 1997 року укладеним.
Відповідно до статті 24 ЦК УРСР установи та інші державні організації, що перебувають на державному бюджеті, діють від імені відповідно Союзу РСР або Української РСР. Таким чином набувачем права власності по угодам за участю юридичних осіб, які фінансуються з державного бюджету, в 1997 році могла бути лише держава Україна.
Законодавством не передбачалося та не передбачено права будь яких органів місцевої влади укладати на себе, як набувача первинного права власності, договорів дарування громадянами належного громадянам на праві особистої власності нерухомого майна, зокрема, окремих житлових квартир.
Тому дії зазначеного в тексті договору дарування від 27 травня 1997 року представника конкретно не вказаної в договорі юридичної особи, як сторони і набувача прав власності за таким договором, не могли бути схвалені у подальшому законним набувачем прав (його органом), визначеним актами цивільного законодавства.
Договір дарування квартири виконкому міської Ради народних депутатів без юридичної адреси, ідентифікаційного податкового номеру і ідентифікаційного коду підписав громадянин, якому виконком Охтирської міської Ради народних депутатів доручав прийняти його квартиру у державну власність. Тобто представник діяв з перевищенням повноважень, не вказавши в угоді суб`єкта речових прав, до якого може перейти право власності за трансакцією і не узгодивши це питання. Тобто договір дарування квартири АДРЕСА_1 є неукладеним, оскільки між дарувальником і обдарованою стороною не було досягнуто згоди по всіх істотних умовах, необхідних для договорів даного виду. Не досягнуто згоди щодо суб`єкта, до якого повинно перейти право власності, щодо порядку, строку передачі дарунка, а представник обдарованої сторони діяв всупереч закону та не мав нотаріально посвідченої довіреності.
Прийняття органами місцевого самоврядування майна є корупційним правопорушенням відповідно до законодавства, а сам правочин є нікчемним і не вимагає відповідного рішення суду.
Напрямки діяльності виконавчого комітету міської ради не містять зазначення на здійснення прав власності на нерухоме майно та він не міг набути у власність квартиру. Такий орган не є суб`єктом господарювання.
Свідок, допитаний у судовому засіданні, який є чоловіком заявника, підтвердив, що квартира не передавалася виконавчому комітету місцевої ради. Така квартира є об`єктом спільної сумісної власності. Згоди на укладення цього договору дарування чоловік не надавав.
Суди не дослідили належним чином договір дарування, який не містив інформації про передання дарунку, про те, що квартира є особистою приватною власністю. Крім того, на час укладення договору дарування заявник була прописана у квартирі, що перешкоджало укладенню зазначеного договору.
Договір дарування є сфабрикований, оскільки на ньому відсутня гербова печатка.
Відповідно до законодавства та фактичних обставин договір є нікчемним і неукладеним.
У заявника наявне право власності, яке виникло до введення обов`язкової державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Будь-які судові рішення, якими б визнавалося право власності на квартиру за виконавчим комітетом міської ради, відсутні. Той факт, що Тростянецький районний суд Сумської області відмовив чоловіку заявника у задоволенні позову про визнання недійсним зазначеного договору дарування рішенням від 18 липня 2001 року № 2-21/2001 не свідчить про наявність у виконавчого комітету права власності на квартиру.
Заявник, проживаючи у квартирі після укладення договору дарування 22 роки, набула повторно право власності за набувальною даністю, а отже, не має подавати позов про визнання договору дарування недійсним.
Суд постановив оскаржувану ухвалу від 16 квітня 2019 року без участі заявника і її представника, хоча ними подавалася заява про перенесення розгляду справи у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні. Проте представник заявника розраховував подати суду відповідь з виконкому, відповідно до якої останній не приймав на баланс квартиру та не підписував відповідний акт передачі квартири. Цей доказ з`явився у іншій справі № 583/1668/16-ц і був наданий на ухвалу суду від 11 квітня 2018 року про витребування доказів.
Такі докази не були надані представником заявника апеляційному суду, оскільки він вважав, що суд прийме докази, що не були подані до суду першої інстанції. Такі докази не були додані представником заявника суду першої інстанції із заявою про перенесення розгляду справи, призначеної на 16 квітня 2019 року, з огляду на те, що він про це забув, готуючись до розгляду іншої справи.
Заявник заявляла заяви про відвід суддям апеляційного суду, які не були задоволені.
Суд першої інстанції не врахував висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 24 травня 2017 року про те, що право власності у набувача майна виникає з моменту передання такого майна, якщо інше не передбачено у договорі чи законі.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 квітня 2019 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвала мотивована тим, що під час розгляду справи виявлений спір між ОСОБА_1 та виконавчим комітетом Охтирської міської ради про право власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Постановою Сумського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 квітня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що з огляду на встановлені судом обставини між заявником та заінтересованою особою наявний спір про право власності на квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується неодноразовими судовими спорами між ОСОБА_1 і виконкомом Охтирської міської ради, які були розглянуті судами.
Подана ОСОБА_1 заява про встановлення факту, що має юридичне значення, зводиться до оспорювання договору дарування зазначеної квартири від 27 травня 1997 року, а тому не підлягає розгляд у порядку окремого провадження. Судом встановлено, що існує спір про право, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження. Такі висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює. Посилання апелянта на необґрунтованість оскаржуваної ухвали є безпідставними та правильність висновків суду не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13 листопада 2019 року ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Охтирського міськрайоного суду Сумської області від 16 квітня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 вересня 2019 року, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрите касаційне провадження за зазначеною касаційною скаргою.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у суду не було правових підстав для відмови у вирішенні справи в порядку окремого провадження. Підставою для звернення було встановлення факту неукладеності договору дарування з тією метою, щоб виконавчий комітет міської ради не міг отримати дублікату цього договору у нотаріальному архіві. Дії нотаріального архіву щодо видачі такого дублікату заявник оскаржує в іншому судовому процесі.
У заявника немає наміру вести з виконавчим комітетом міської ради будь-який цивільно-правовий спір, оскільки останній є особою публічного права. Отже, суд керувався припущеннями, постановляючи оскаржувану ухвалу. Для встановлення спору у цій справі суд умисно залучив до участі виконавчий комітет міської ради за заявою останнього. Хоча з виконавчим комітетом міської ради у заявника можуть бути лише адміністративно-деліктні правовідносини.
Суд неправомірно, в порушення принципу диспозитивності, примусив оскаржуваною ухвалою заявника до звернення до суду з позовною заявою про визнання договору неукладеним, знаючи про те, що такий спосіб захисту є неналежним.
Квартира заявника не обліковується на балансі виконавчого комітету міської ради. Крім того, заявник не зверталася до правоохоронних органів з заявою про визнання її потерпілою. Підстави для звернення з позовом за статтями 387, 1212-1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у заявника відсутні.
Між нею і її чоловіком існує судовий спір, який перебував у провадженні того ж судді, яка постановила оскаржувану ухвалу, знаючи про те, що квартиру у заявника ніхто не відбирав.
Суд помилково вважав, що виконавчий комітет міської ради, зареєстрований як юридична особа публічного права у 2005 році, міг бути стороною договору дарування у 1997 році. Правових підстав для набуття зазначеним суб`єктом права власності на квартиру відсутні. Він міг мати лише похідне право на нерухоме майно.
Від імені виконавчого комітету міської ради під час укладення договору дарування діяла неуповноважена особа, оскільки вона не мала нотаріально посвідченою довіреності на укладення такого правочину.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судом
22 квітня 1987 р між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено шлюб, який був розірваний 15 серпня 1995 року.
Згідно рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради від 19 червня 1992 року №282 ОСОБА_1 викупила квартиру АДРЕСА_1 у власність.
У зазначеній квартирі були зареєстровані ОСОБА_1 та її троє неповнолітніх дітей, а з лютого 1997 року - її мати ОСОБА_3 .
Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради від 16 квітня 1997 року №213 внесено доповнення до пункту 2 рішення виконкому Охтирської міської ради від 19 березня 1997 року №141 "Про надання житлової площі ОСОБА_1 та передачу квартири АДРЕСА_1 до державного фонду" і викладено його у такий редакції: Охтирській міській нотаріальній конторі оформити договір дарування квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, на користь виконкому Охтирської міської ради народних депутатів, звільнивши при цьому ОСОБА_1 від сплати державного мита.