Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 638/16772/17
провадження № 61-20769св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С.,
Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Виконавчий комітет Харківської міської ради, Департамент праці та соціальної політики Управління служб по справам дітей,
третя особа - Харківська місцева прокуратура № 1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 травня 2019 року у складі судді Подус Г. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Сащенка І. С.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Харківської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Управління служб по справам дітей, третя особа - Харківська місцева прокуратура № 1, заінтересована особа - ОСОБА_2, про надання дозволу на опіку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є онуком позивача. Донька позивача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була позбавлена батьківських прав стосовно сина, а ІНФОРМАЦІЯ_3 вона померла. Після її смерті позивач звернувся до служби у справах дітей Шевченківського району м. Харкова про визнання його опікуном онука. 04січня 2017 рішенням зазначеної служби у справах дітей ОСОБА_1 був поставлений на облік потенційних опікунів. На момент звернення до суду із зазначеним позовом ОСОБА_3 вже 7 років знаходиться в комунальному закладі Харківський будинок дитини "Родина", його намагаються усиновити з 2010 року, хоча в нього є батько та дід. Позивач вважає, що він має право бути опікуном онука.
Таким чином, просив надати дозвіл на опіку над онуком.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 липня 2017 року ОСОБА_2 був визнаний батьком ОСОБА_3, тому останній вже не має статусу дитини-сироти, щодо якої можливо встановити опіку. Строк дії документів ОСОБА_1 як опікуна закінчився, тому 05 січня 2018 року він був знятий з обліку як кандидат в опікуни. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 21 березня 2013 року, що набрало чинності, ОСОБА_1 вже було відмовлено у призначенні його опікуном онука. Крім того, установлено, що ОСОБА_3 12 липня 2018 року вибув із комунального закладу "Харківський дитячий будинок "Родина", переданий на виховання та спільне проживання з батьком.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення не відповідають вимогам Закону України "Про соціальні послуги", Закону України "Про зовнішню та внутрішню політику в Україні" та ряду інших законів. Зазначає, що намагається встановити опіку над онуком з 2010 року, однак комісія з питань захисту прав дітей Харківської міської ради намагалася таємно вивезти дитину за кордон для усиновлення.
Вказує на незаконність позбавлення батьківських прав його дочки, що призвело до порушення родинних відносин між позивачем, батьками дитини та онуком.
Посилається на те, що Виконавчий комітет Харківської міської ради "підтасовує" документи щоб не надавати рішення про передачу дитини біологічному батьку.
Заперечення (відзив) на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 24 лютого 1993 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 народила сина ОСОБА_3, батьком якого записаний ОСОБА_2 (копія свідоцтва серії НОМЕР_2 ).
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04 лютого 2010 року ОСОБА_4 позбавлено батьківських прав відносно сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після цього дитина була направлена до дитячого будинку "Родина".
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25 липня 2017 року в цивільній справі № 641/146/17 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, визнано батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 в графі "батько", залишивши запис в графі "мати" без змін.
Установлено, що ОСОБА_3 12 липня 2018 року вибув із комунального закладу "Харківський дитячий будинок "Родина" та переданий на виховання та спільне проживання з батьком, ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX"Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У силу частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.