Постанова
Іменем України
11 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 490/6312/19-ц
провадження № 61-22689св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Крамаренко Т. В., Бондаренко Т. З., Темнікової В. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернувся
до суду в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради з позовом
до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно й витребування земельної ділянки у придатному для використання стані шляхом знесення об`єктів нерухомості.
Того ж дня керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернувся до суду
із заявою про забезпечення позову та просив: накласти арешт на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 1 000,00 кв. м, кадастровий номер 4810137200:15:005:0006 (далі - земельна ділянка),
та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об`єднання з іншими ділянками); заборонити органам,
які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо житлового будинку за адресою:
АДРЕСА_1 , загальною площею 54,40 кв. м, розташованого на земельній ділянці площею 1 000,00 кв. м, кадастровий номер 4810137200:15:005:0006 (житловий будинок); заборонити Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості
на земельній ділянці; заборонити ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділ
або об`єднання з іншими земельними ділянками, присвоєння нової адреси, укладення договорів, вчинення інших правочинів щодо неї, а також проведення
на ній будь-яких будівельних робіт.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, прокурор зазначав, що відповідно до Генерального плану м. Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 18 червня 2009 року № 35/18, вказана земельна ділянка віднесена до зелених насаджень загального користування, в межах яких забороняється будівництво індивідуальних житлових будинків. Більше того, відповідач з огляду на зовнішні, об`єктивні, явні і видимі, характерні для прибережної захисної смуги природні ознаки (у безпосередній близькості від урізу води) спірної земельної ділянки знала або, виявивши розумну обачність, могла знати
про те, що ділянка вибула з володіння власника з порушенням вимог закону,
що свідчить про недобросовісність набувача. На теперішній час ОСОБА_1
як власник земельної ділянки може розпорядитесь нею на власний розсуд - відчужувати іншим особам, здійснювати на ній будівництво об`єктів нерухомості, тому невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити
або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2019 року
в задоволенні заяви заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури
№ 1 про забезпечення позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві про застосування заходів забезпечення позову заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури не вказав фактів реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Заявник не надав доказів, які свідчили б про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе
до наслідків, зазначених у частині третій статті 151 ЦПК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2019 року скасовано.
Заяву заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1
про забезпечення позову у цивільній справі за позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витребування земельної ділянки у придатному для використання стані шляхом знесення об`єктів нерухомості задоволено.
Накладено арешт на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 1 000,00 кв. м, кадастровий номером 4810137200:15:005:0006.
Заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки.
Заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо житлового будинку за цією ж адресою.
Заборонено Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради та Управлінню державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на цій земельній ділянці.
Заборонено ОСОБА_1 вчиняти із зазначеною земельною ділянкою дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаної ділянки, її поділ
або об`єднання з іншими земельними ділянками, присвоєння нової адреси, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо цієї земельної ділянки, а також проводити на ній будь-які будівельні роботи.
Задовольняючи заяву заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 про забезпечення позову в повному обсязі, апеляційний суд дійшов висновку,
що невжиття вказаних прокурором заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті і набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог ефективний захист поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду
в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради, призвести до зміни власника спірного майна та вплинути на виконання цього рішення.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 ,
в якій вона, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати
й залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду про визнання недійсним
та скасування свідоцтва про право власності взагалі не підлягає виконанню, оскільки відповідно до статті 124 Конституції України, статті 18 ЦПК України свідоцтво про право власності вважається недійсним і скасованим з моменту набрання судовим рішенням законної сили.
Виконання рішення суду про витребування земельної ділянки здійснюється державним реєстратором шляхом поновлення державної реєстрації права
за попереднім власником у порядку, визначеному пунктом 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127.
Крім того, у разі неможливості знесення житлового будинку відповідачем позивач не позбавлений можливості прийняти рішення про знесення будинку
за рахунок коштів місцевого бюджету (частина друга статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності).
З огляду на викладене ОСОБА_1 вважає, що виконання судового рішення, навіть у разі задоволення позовних вимог у повному обсязі, є цілком можливим без застосування будь-яких заходів забезпечення позову.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У січні 2020 року заступник прокурора Миколаївської області подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.
Обґрунтовуючи відзив, заступник прокурора Миколаївської області зазначає,
що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 28 липня 2016 року
у справі № 490/14060/14-ц задоволено позов прокурора Миколаївської області
до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 та встановлено факт незаконності надання у приватну власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, однак під час виконання вказаного судового рішення встановлено, що за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, зареєстрованим 01 квітня 2015 року
за номером 343, ОСОБА_2 продав земельну ділянку площею
1 000,00 кв. м, кадастровий номер 4810137200:15:005:0006, розташовану
на АДРЕСА_1, ОСОБА_1, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис, і відповідач на цій земельній ділянці збудувала житловий будинок, право власності на який зареєстроване у встановленому законом порядку.
У зв`язку з тим що ОСОБА_1 також може розпорядитися вказаними об`єктами нерухомого майна на власний розсуд, що ускладнить або унеможливить повернення земельної ділянки у власність держави, тобто права держави
не будуть реально поновлені, її доводи, що забезпечення позову у цій справі
не є необхідним, не можна вважати обґрунтованими.
Доводи ж ОСОБА_3 про обмеження її майнових прав обраним прокурором видом забезпечення позову не заслуговують на увагу, оскільки майно фактично зберігається у користуванні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, матеріали справи витребувано з Центрального районного суду м. Миколаєва.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2019 року справу за призначено
до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд встановив, що рішенням Апеляційного суду Миколаївської області
від 28 липня 2016 року, ухваленим у справі за позовом заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави, визнано незаконним та скасовано пункт 1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12 грудня 2013 року
№ 36/25 "Про надання ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею
1 000,00 кв. м із земель комунальної власності для будівництва житлового будинку, з наданням адреси: АДРЕСА_1 ", визнано незаконним та скасовано пункти 7, 7.2 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 24 липня 2014 року № 42/44 "Про затвердження проєкту землеустрою
та передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки
з кадастровим номером 4810137200:15:005:0006, площею 1 000,00 кв. м, розташованої на АДРЕСА_1, для будівництва
та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд"; визнано недійсним та скасовано свідоцтво на право власності на земельну ділянку, серії САК № 425116, індексний номер 27715742, видане ОСОБА_2 06 жовтня 2014 року реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області.
Згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, зареєстрованим
01 квітня 2015 року за № 343, ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1 га,
про що 01 квітня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державний реєстратор вніс запис № 9256958.
На час розгляду справи на цій земельній ділянці збудовано житловий будинок
літ. А-1 з воротами № 1 та огорожею № 2 загальною площею 54,4 кв. м, житловою площею 27,6 кв. м, який на підставі свідоцтва про право власності від 22 грудня 2015 року належить ОСОБА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України