ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 185/6959/16-ц
провадження № 61-30070св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Кузнєцова В. О.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи :
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", подану її представником - адвокатом Галагур Зоєю Андріївною, на постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 травня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюта Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, неодноразово уточненим, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, посилаючись на те, що з 27 січня 1994 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, 26 липня 2016 року його звільнено з посади машиніста на підставі пункту другого статті 41 КЗпП України.
Зазначає, що він не є матеріально відповідальним працівником та не вчиняв дій, які б давали підставу до втрати довір`я до нього, до крадіжки палива не має ніякого відношення, а пояснення від 1 липня 2016 року написав під диктовку свого безпосереднього керівника, який запевнив, що це формальність. Тому просить ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ № 422/ос від 26 липня 2016 року "По особовому складу" структурного підрозділу "Синельниківське локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", поновити його на займаній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 липня 2016 року до дня постановлення рішення та відшкодувати моральну шкоду, завдану незаконними діями відповідача.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року, ухваленим у складі судді Гаврилова В. А., у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем були вчинені винні дії стосовно ввіреного майна відповідача, що потягло за собою втрату до нього довір`я.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 травня 2018 рокурішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано незаконним та скасовано наказ № 422/ос від 26 липня 2016 року "По особовому складу" структурного підрозділу "Синельниківське локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста тепловоза зворотного локомотивного депо Павлоград структурного підрозділу "Синельниківське локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"; поновлено ОСОБА_1 на посаді машиніста тепловоза зворотного локомотивного депо Павлоград структурного підрозділу "Синельниківське локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та стягнено з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 липня 2016 року до 3 травня 2018 року у розмірі 200 023,36 грн без утримання податків та платежів і моральну шкоду у розмірі 1 000 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що позивач не є особою, яка може бути звільнена за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України у зв`язку зі втратою довір`я, оскільки останній безпосередньо не обслуговував грошові, товарні або культурні цінності та не отримував їх під звіт; договір про повну матеріальну відповідальність з ним не укладався і під час виконання своїх трудових обов`язків позивач дотримувався інструкції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2018 року ПАТ "Українська залізниця", діючи через свого представника - адвоката Галагур З. А., звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 травня 2018 року скасувати та залишити в силі рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що судове рішення апеляційного суду постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що висновки, викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать судовій практиці щодо вирішення подібних спорів, зокрема, правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-100цс16, у постанові від 26 листопада 2015 року у справі № 6-28297св15.
Також заявник посилається на ті обставини, що машиніст тепловозу виконує свої трудові обов`язки, отримавши під звіт локомотив та дизельне пальне, яке знаходиться у ньому, та які, безумовно, являються товарно-матеріальними цінностями. Отримання локомотиву та дизельного пального відбувається з оформленням разових документів - маршруту машиніста.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 1 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі і цією ж ухвалою зупинено виконання постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 травня 2018 року, за виключенням виконання постанови в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць, до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 27 січня 1994 року перебував у трудових відносинах з відповідачем.
15 вересня 1999 року ОСОБА_1 переведено машиністом тепловозу з помічником, а 28 серпня 2013 року присвоєно другий клас машиніста тепловозу.
Відповідно до протоколу засідання комісії з профілактики правопорушень під головуванням начальника Синельниківського локомотивного депо від 26 липня 2016 року ОСОБА_1 виражено недовіру та вирішено звільнити на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України.
Протоколом № 7 засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації Синельниківського локомотивного депо від 26 липня 2016 року надано згоду на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України.
Також судами встановлено, що договір про повну матеріальну відповідальність з ОСОБА_1 не укладався.
Наказом № 422/ос від 26 липня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади машиніста тепловоза зворотного локомотивного депо Павлоград структурного підрозділу "Синельниківське локомотивне депо" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України.
З наказу суди попередніх інстанцій також встановили, що до звільнення призвела втрата довір`я до ОСОБА_1 у зв`язку з розкраданням дизельного палива, за фактом якого відкрито кримінальне провадження № 12016040370001728.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460 IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 5 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у тій же редакції Кодексу).